Справа № 22ц-1886/2010
Головуючий у першій інстанції – Сова Т.Г.
Доповідач – Заболотний В.М.
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
21 травня 2010 року місто Чернігів
А п е л я ц і й н и й с у д Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Заболотного В.М.
суддів - Євстафіїва О.К., Скрипки А.А.
при секретарі - Штупун О.М.
з участю – позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України (далі – УПФ) в Менському районі Чернігівської області на постанову Менського районного суду Чернігівської області від 17 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до УПФ в Менському районі про визнання дій незаконними та зобов’язання здійснити перерахунок державної пенсії як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю,
В С Т А Н О В И В :
Оскаржуваною постановою Менського районного суду від 17.03.2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов’язано УПФ у Менському районі здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, з 12.02.2009 року по 17.03.2010 року, відповідно до ст.54 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням зміни розміру мінімальної пенсії та виплачених раніше сум даної категорії. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі УПФ у Менському районі Чернігівської області просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неповне, необ’єктивне з’ясування дійсних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права. Апелянт наполягає на тому, що зміни до Державного бюджету на 2009 рік щодо виділення додаткових коштів на фінансування зазначених у позові виплат не вносились, а тому підстави для зобов ’ язання відповідача вчинити дії з призначення та виплати позивачу щомісячної додаткової пенсії у відповідному розмірі відсутні. Крім того, апелянт посилається на те, що кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України, і повинні використовуватись виключно за призначенням. На думку апелянта, нормативно необґрунтованими є доводи позивача про застосування мінімальної пенсії за віком при розрахунку додаткової пенсії, оскільки такий розмір застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, перевіривши доводи скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
По справі встановлено, що ОСОБА_2 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, є інвалідом 3 групи захворювання, пов’язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку в УПФ у Менському районі Чернігівської області (а.с.5-6, 12-15).
Статтею 54 ЗУ ”Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв ’ язку із втратою годувальника. Згідно ч.4 ст. 54 цього ж Закону в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв ’ язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3 групі, а саме 6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст. 50 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров ’ ю у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам 3 групи – 50 % мінімальних пенсії за віком.
Пунктом 28 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” в зазначені вище ст.ст. 50, 54 Закону були внесені зміни, які за рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними).
Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ст.50 та ч.4 ст.54 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Безпідставними є посилання апелянта на те, що порядок обчислення додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, КМ України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Зі змісту статей 50, 54 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” випливає, що під час визначення розміру пенсій за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Враховуючи зазначене, судом не приймаються до уваги посилання апелянта на те, що положення ч.3 ст.28 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та пенсії як інваліду 3 групи, захворювання якого пов'язано з Чорнобильською катастрофою, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Таким чином, постанова суду першої інстанції в цілому є законною та обґрунтованою, постановленою з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її скасування.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Менському районі Чернігівської області – відхилити, а постанову Менського районного суду Чернігівської області від 17 березня 2010 року - залишити без змін .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: