Справа №2-0-6/2010 рік.

Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

14 квітня 2010 року                                                                                                       м. Одеса.

Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді – Позняка В.С.

При секретарі        -    Голованець Н.Б.,

за участю представника заявника ОСОБА_1

представників зацікавленої особи ОСОБА_2, ОСОБА_3  

розглянув у відкритому судовому засіданні (зал судових засідань №6) у м. Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_4, зацікавлена особа, сьома Одеська державна нотаріальна кантора, ОСОБА_5 про встановлення факту родинних відносин,  

ВСТАНОВИВ:

         Заявник ОСОБА_4 звернулась до суду з вищевказаною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4. помер її рідний батько, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

         Вона є єдиною дитиною у покійного. Проте, вона народилася у нього в нешлюбних відносинах, але, не дивлячись на це, він завжди визнавав її рідною дочкою, надавав їй матеріальну допомогу. Вона систематично приїжджала до батька в АДРЕСА_1. Батько приїжджав до неї додому. Коли він став пенсіонером, вона також допомагала йому матеріально.

         ЇЇ син, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, впродовж двох років - 2002 р., 2003 р. проживав у свого дідуся в АДРЕСА_1.

         Вона народилася і виросла в селі Бикоза Білгород-Дністровського р-ну Одеської області, ІНФОРМАЦІЯ_3. ЇЇ мати, ОСОБА_8 знаходилась (проживала) з батьком у фактичних шлюбних відносинах в селі Бикоза з 1956 р. і мешкала в будинку бабусі Медведюк (матери її батька).

         Проте, її мати, ОСОБА_8, із-за частого вживання батьком спиртних напоїв, не захотіла її реєструвати на його ім'я.

         У її свідоцтві «Про народження» вказано по-батькові «Сергіївна», так звали батька. Місце її народження зареєстроване по колишньому місцю проживання батька, що підтверджує ксерокопія його паспорта.

         Після смерті батька відкрилася спадщина - приватизована однокімнатна житлова квартира АДРЕСА_1.

         Невідомі їй особи поміняли замок від вхідних дверей в квартиру її батька і вона не має можливості до неї війти. Із слів мешканців будинку в квартирі ніхто не проживає. Спадкоємців 1-ої черги у батька - не має.

          В даний час виникає необхідність встановлення родинних відносин між нею і померлим батьком ОСОБА_6 для отримання нею Свідоцтва про право на спадок житлової квартири АДРЕСА_1. Відповідно до ст.1261 ЦК України - вона, згідно за законом, являється спадкоємцем 1-ої черги.

          В встановлений законом строк, зробила заяву в нотаріальну контору «Про вступ у спадщину», вона є інвалідом, єдиною дитиною у ОСОБА_6, є спадкоємцем 1-й черги і навіть при наявності Заповіту на іншу особу вона має на обов'язкову частку в спадщині, про що нотаріат видає спеціальне Свідоцтво.

         На підставі викладеного вона змушена звернутися до суду для захисту своїх інтересів.

         Представник зацікавленої особи сьомої Одеської державної нотаріальної кантора у судове засідання не з’явився, надавши суду письмову заяву про можливість слухання справи в їх відсутність.

         Зацікавлена особа ОСОБА_5 та її представник заперечували проти задоволення заяви ОСОБА_4 про що надали суду письмові заперечення.        

          Розглянувши матеріали справи, представлені докази, вислухавши пояснення заявника, зацікавленої особи, пояснення свідків суд вважає, заяву не обґрунтованою і не підлягаючу задоволенню.

         У судовому засіданні встановлено, що заявник ІНФОРМАЦІЯ_4. помер ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.        

         Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина - приватизована однокімнатна житлова квартира АДРЕСА_1.

         ОСОБА_6 на все своє майно залишив заповіт, посвідчений державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної кантори 18.05.2000 року за реєстровим №3-1593 на ім’я ОСОБА_9. В встановлений законом строк ОСОБА_9 звернулась до нотаріальної кантори про отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом.        

         В встановлений законом строк ОСОБА_4 також зробила заяву в нотаріальну контору «Про вступ у спадщину», т.я. вона є інвалідом, єдиною дитиною у ОСОБА_6, є спадкоємцем 1-й черги і навіть при наявності Заповіту на іншу особу вона має на обов'язкову частку в спадщині, про що нотаріат видає спеціальне Свідоцтво.

         Судом встановлено, що згідно рішення Київського народного районного суду м. Одеси в задоволені позовних вимог ОСОБА_10 (матері заявниці ОСОБА_4) до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 було відмовлено оскільки дитина не є дочкою ОСОБА_6 та при розгляді справи було встановлено, що ОСОБА_10 проживала на квартирі у матері ОСОБА_6; в будинку матері ОСОБА_6 оселився з грудня 1956 року перед смертю у січні 1957 року батька та проживав періодами до грудня 1957 року , тоді як дитина народилася у квітні 1957 року; згідно трудової книжки ОСОБА_6 з квітня 1956 року працює у санаторії Приморській у якості машиніста, у селі Бикоза не проживає; ОСОБА_10 та ОСОБА_6 не вели сумісного господарства, оскільки все господарство належало матері ОСОБА_6, що було підтверджено ОСОБА_10 та свідками ОСОБА_12 та ОСОБА_13; ОСОБА_6 не утримував дитину до 3 - х літнього віку, оскільки з грудня 1957 року працював в Одеському морському порту; ОСОБА_6 станом на момент розгляду справи кошти на утримання дитини не давав, що підтвердила ОСОБА_10; ОСОБА_10 аліментів раніше не вимагала оскільки не знала де мешкає ОСОБА_6

         ОСОБА_6 позов не визнавав оскільки не вважав дочку ОСОБА_10 своєю дочкою. У рішенні суду прямо вказано зі слів ОСОБА_6, що «ребенка не содержал, т.к. ребенок не его».

         Рішення Київського народного райсуду м. Одеси було залишено без змін рішенням Одеського обласного суду.

         Слід також зазначити, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23 січня 2009 року по справі за заявою ОСОБА_5 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, за участю зацікавленої особи - Сьомої одеської державної нотаріальної контори встановлено, що «під час життя ОСОБА_6 заявниця (ОСОБА_9.) підтримувала стосунки з померлим, спілкувалася часто, допомагала. Крім неї, у померлого не було ніяких родичів, з якими б він спілкувався.»

         Частина 3 статті 61 ЦП К України встановлює, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

         Суд вважає, що показання свідків допитаних за клопотанням заявниці слід оцінювати критично.  

         Так показання одно селян заявниці, саме ОСОБА_14., ОСОБА_15, ОСОБА_16 тa інших прямо суперечать показанням даним ОСОБА_6 при розгляді за позовом ОСОБА_10(матері заявниці ОСОБА_4) до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3, відповідно до яких він не визнавав заявницю своєю дочкою. Показання рідних та близьких знайомих заявниці, а саме ОСОБА_17., ОСОБА_18, ОСОБА_19 та інших є необ'єктивними, суперечливими та невідповідаючими обставинам встановленим рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23 січня 2009 року по справі за заявою ОСОБА_5 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, за участю зацікавленої особи – сьомої Одеської державної нотаріальної кантори.

         Суд звертає увагу на додану до матеріалів справи довідку Мологівської сільської ради, Білгород - Дністровського району Одеської області від 08.01.2009 року з якої слідкує, що ОСОБА_8. з 1956 року по 1960 рік проживала разом з ОСОБА_6 у господарстві його матері не відповідає по господарської книги № 1 - 1955 -1957 років, особовий рахунок № 351, на підставі якої вказана довідка видана. У вказаній по господарський книги не де не ведеться річ про сумісне проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_8. Необхідно також вказати, що у вказаній книжці існує велика кількість дописок та виправлень, які зроблені без будь - яких правових підстав та після закінчення книги (маються записи віднесені до 1960 року у книзі за 1955 - 57 роки).

         З суті вимог заявниці витікає, що вона просить визнати себе дочкою ОСОБА_6., а саме встановити факт батьківства.

         Відповідно до п. 15 Постанови пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини, і вирішує їх з урахуванням обставин, передбачених ст.53 Кодексу про шлюб та сім'ю України. Заяви про встановлення факту визнання батьківства щодо дитини, народженої до 1 жовтня 1968 року, розглядаються судом у випадках, коли померла особа визнавала себе батьком дитини до цієї дати.    

         Але як вказано вище ОСОБА_6 ніколи себе не визнавав батьком заявниці.

         Стаття 53 Кодексу про шлюб та сім'ю встановлює, що при встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства. Але належних доказів спільного проживання та ведення спільного господарства матір'ю заявниці з ОСОБА_6 до народження заявниці, або спільного виховання чи утримання ними заявниці, або доказів, що з достовірністю підтверджують визнання ОСОБА_6 батьківства заявницею не надано.

         Слід також зазначити, що заявниця просить встановити факт родинних відносин з метою наступного отримання у спадщину частини жилого приміщення, а саме квартири АДРЕСА_1. На вказану квартиру при житті ОСОБА_6 склав заповіт на користь ОСОБА_5. Таким чином, у даному випадку існує саме спір про право на вказану квартири і тому вимоги заявниці повинні розглядатися у порядку позовного провадження, що підтверджується також п. 7 Постанови пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення».

         Керуючись ст.ст. ст. ст. 10, 11, 212, 209, 213, 214, 215, 218, 256-259 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

         В заяві ОСОБА_4, зацікавлена особа, сьома Одеська державна нотаріальна кантора, ОСОБА_5 про встановлення факту родинних відносин - відмовити.            

         Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк заяви про апеляційне оскарження з дня проголошення рішення і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

          СУДДЯ: