Справа № 2-1580/10

Рішення (заочне)

Іменем України

20 травня 2010 року                                                               Жовтневий районний суд м.Харкова

   у складі: головуючого – судді Кириченко О.Д.

                 при секретарі – Ільченко Т.В.

         за участі адвоката – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих дорожно-транспортною пригодою, -

встановив:

ОСОБА_2 в лютому 2010 року звернувся до Жовтневого районного суду м.Харкова з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих джерелом підвищеної небезпеки.

Обґрунтовані були позовні вимоги тим, що 24 листопада 2009 року з вини відповідача, який правомірно керував в м.Харкові автомобілем «МІЦУБІШІ-Галант», сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої був пошкоджений належний позивачу автомобіль “ФОЛЬКСВАГЕН Т”, чім позивачу була завдана матеріальна шкода в розмірі 9 058,22 грн.

Крім того, наведеною вище подією позивачу була завдана значна моральна шкода, котру він оцінює в загальну суму 5 000,00 грн. і яка  полягає в завданні ОСОБА_2 великих моральних страждань, порушенні його звичного стану життя, необхідності прийняття додаткових і досить значних зусиль по організації свого подальшого життя.

Позивач також наполягав на відшкодуванні і понесених ним судових витрат по цій справі – по оплаті судового збору в сумі 175,00 грн.; витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 грн.; по оплаті висновку спеціаліста-автотоварознавця при визначенні величини матеріальної шкоди від пошкодження транспортного засобу позивача в сумі 450,00 грн.; по оплаті витрат на правову допомогу в сумі 3 000,00 грн.

В судовому засіданні позивач по справі та його представник – адвокат ОСОБА_1, підтримали вищенаведені позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на вищезазначені обставини.

Відповідач ОСОБА_3 двічі не з`явився в судові засідання, хоча про дні, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини своїх неявок суд не сповістив.

В зв’язку з цим суд згідно з вимогами ч.4 ст.169 та ст.ст.224-225 ЦПК України вважає необхідним провести заочний розгляд справи, проти чого не заперечував в судовому засіданні і позивач по даній справі.

Вислухавши пояснення позивача і його представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість заявлених по справі позовних вимог і необхідність їх часткового задоволення.

Так, судовим розглядом встановлено, що 24 листопада 2009 року, близько 07-45 години, на перехресті вулиць Крапцова та Полтавський шлях м.Харкова сталося зіткнення двох транспортних засобів – належного позивачу  автомобіля “ФОЛЬКСВАГЕН Т” , НОМЕР_1; автомобіля “ МІЦУБІШІ-Галант» , держ.№ НОМЕР_2, керованого власником - відповідачем по цій справі ОСОБА_3

Працівниками ДАІ за результатами дослідження обставин зазначеної дорожньо-транспортної пригоди відносно водія ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення на транспорті за ст.124 КУпАП.

Постановою Жовтневого районного суду м.Харкова від 11.12.2009 року ОСОБА_3 було визнано винним в порушенні вимог п.16.13 Правил дорожнього руху України, що призвело до зіткнення і пошкодження вищевказаних транспортних засобів, у зв’язку з чим він був визнаним винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, за що на нього було накладене стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривен.

Зважаючи на те, що згідно ч.4 ст.61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою, суд вважає встановленим факт винного заподіяння відповідачем ОСОБА_3 шкоди позивачу ОСОБА_2

У відповідності до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 23 того ж Кодексу передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода зокрема полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно зі ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ж ст.1167 цього Кодексу моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, прямо передбачених Законом.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ж з ч.1 ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

У відповідності до ч.5 тієї ж ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Аналізуючи з правової точки зору приведені вище обставини, суд вважає об`єктивно встановленим факт винного причинення особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, матеріальної шкоди позивачу по даній цивільній справі ОСОБА_2, а тому його вимоги до ОСОБА_3 щодо відшкодування такої шкоди в цілому находить відповідаючими чинному законодавству України, а тому підлягаючими задоволенню в частині доведеного розміру такої шкоди.

Згідно звіту “ТОВ-Експерт” від 30.11.2009 року про незалежне оцінювання визначення величини матеріальної шкоди, завданої позивачу по цій справі, загальний розмір матеріальної шкоди від пошкодження належного ОСОБА_2 автомобіля “ФОЛЬКСВАГЕН Т” , НОМЕР_1, складає 9 058,22 грн., який і підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь позивача.

 Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині відшкодування завданої йому вищенаведеною дорожньою подією моральної шкоди, суд вважає, що ці вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, бо внаслідок винних дій ОСОБА_3 позивачу дійсно були заподіяні моральні збитки, тому що на протязі тривалого часу із-за отриманих в результаті вищенаведеної дорожньої пригоди пошкоджень його автомашини він тривалий час не міг нею користуватися, що призвело до необхідності змінити ним свій стан життя та спонукало до додаткових зусиль і матеріальних витрат на організацію свого подальшого життя.

Разом з тим, заявлена позивачем в своїх вимогах сума відшкодування моральної шкоди, на думку суду, не відповідає ані характеру виявлених судовим розглядом правовідносин сторін, ані ступені вини відповідача ОСОБА_3, а тому позов в цій частині вимог суд вважає необхідним задовольнити частково – на суму 2 370,00 грн.

Враховуючи те, що у відповідності до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалюється судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати, суд вважає обґрунтованими і вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування судових витрат, які згідно ст.79 того ж Кодексу складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи, до котрих належать витрати на інформаційно-технічне забезпечення, на правову допомогу, витрати, пов’язані з проведенням судових експертиз та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи відповідних квитанцій, позивачем по цій справі були понесені витрати: по оплаті судового збору в сумі 175,00 грн.; по оплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30,00 грн.; витрати по оплаті послуг спеціаліста по визначенню величини завданої позивачу пошкодженням його автомобіля матеріальної шкоди – в сумі 450,00 грн., а всього загальна сума судових витрат склала: 175,00 грн. + 30,00 грн. + 450,00 грн. = 655,00 грн.

Що ж стосується наданої позивачем та долученої до матеріалів квитанції адвоката ОСОБА_1 про отримання від ОСОБА_2 3 000,00 грн. за юридичні послуги, то суд її не може розцінити як належний доказ понесення позивачем таких судових витрат по цій справі тому, що з даної квитанції ненможливо зрозуміти які ж конкретно маються на увазі юридичні послуги, позивачем не були надані суду відповідні розрахунки щодо обсягу та об’єму наданих йому послуг, підтвердження факту їх надання, а тому позов в частині відшкодування цього виду судових витрат суд вважає недоведеними і не підлягаючими задоволенню.

Таким чином, стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в якості відшкодування матеріальної шкоди і понесених останнім судових витрат підлягає  9 058,22 грн + 655,00 грн.    = 9713,22 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5,8,10,11,15, 57,58,59,60,61,169,208,209,212-215,   224-226 ЦПК України, ст.ст.15,16,22,23,1166,1167,1172,1187,1190 ЦК України, суд –

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3   на користь ОСОБА_2 9 058 (дев’ять тисяч п’ятдесят вісім) гривен 22 копійки в якості відшкодування завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди та відшкодування судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_3   на користь ОСОБА_2 2 370,00 (дві тисячі триста сімдесят) гривен 00 копійок в якості відшкодування моральної шкоди.

Відповідач може в десятиденний строк з дня отримання копії рішення звернутись до суду, який його ухвалив, з заявою про перегляд цього судового рішення.

Позивачем це рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області шляхом подання протягом десяти днів з дня його проголошення через Жовтневий районний суд м.Харкова заяви про апеляційне оскарження, а також апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання вказаної заяви про його апеляційне оскарження.

Головуючий                                                                 суддя  О.Д. Кириченко