Справа № 11а-670/2006 р. Головуючий в 1 інстанції: Головко ОБ.
Категорія: ст.ст. 186 ч. 2, 289 ч. 2 КК України Доповідач: Сажинов В.В.
ВИРОК ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2006 року м. Херсон
Колегія судців судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого-судді Післєгіної Л.М.
Суддів: Грушицького А.А., Сажинова В.В.
з участю прокурора Литвиненко О.О.
засудженого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 14.03.2006 року,
встановила:
Цим вироком : ОСОБА_1, що народився у м. Херсоні, громадянин України, із середньою спеціальною освітою, не працюючий, неодружений, раніше не судимий, що проживає в АДРЕСА_1, засуджений:
за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді - 4 років і 6 місяців позбавлення волі;
за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у вигляді - 5 років позбавлення волі.
Згідно зі ст. 70 КК України, остаточно призначено покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, у вигляді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком у три роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину, та зобов'язано повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Міру запобіжного заходу - тримання під вартою змінено на підписку по невиїзд, засуджений звільнений із-під варти із зали суду.
Питання з речовими доказами та цивільним позовом вирішено.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що він за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, 27.02.2005 року близько 01.00 години, знаходячись на розі вулиць ІНФОРМАЦІЯ_1, переслідуючи корисливий умисел направлений на протиправне заволодіння чужим майном, відкрито з застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, яке виразилося в нанесенні ударів руками та ногами в область голови та тулуба ОСОБА_4, в результаті чого завдали йому легкі тілесні ушкодження, заволоділи його майном: шкіряною папкою вартістю 500 гривень, в якій знаходилися документи потерпілого, які не являють собою матеріальної цінності, мобільним телефоном „Соні-Еріксон" вартістю 835 гривень, а всього на суму 1335 гривень, але не довели свій злочинний намір до кінця в частині розпорядження майном, оскільки були затриманні співробітниками охоронної фірми „Венбест".
Він же, 10.09.2005 року близько 03.00 години, знаходячись на автопарковці, розташованій по АДРЕСА_2, осознаючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи їх настання, незаконно заволодів транспортним засобом -автомобілем Опель-Омега д.н. НОМЕР_1, вартістю 20200 гривень, який належить ОСОБА_5, та здійснив на ньому поїздку від автостоянки до перехресття вул. Покришева та Кости Хетагурова у м. Херсоні, після чого 10.09.2005 року близько 03 години 15 хвилин, не впоравшись з керуванням, скоїв на вказаному автомобілі ДТП, врізавшись в металеву опору огорожі, в результаті чого своїми діями спричинив потерпілому матеріальну шкоду у сумі 20200 гривень.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину внаслідок його надмірної м'якості, посилаючись на те, що суд невірно кваліфікував злочинні дії ОСОБА_1 по епізоду відкритого викрадення чужого майна за ч. 2 ст. 186 КК України, вважає, що дії підсудного мають бути кваліфіковані за ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України, як замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж) поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, не доведений до кінця з причин, які не залежали від волі особи, яка виконала всі дії спрямовані на доведення злочину до кінця.
Що підсудний ОСОБА_1 вчинив умисні злочини, передбачені ч. 2 ст. 186 та ч. 2 ст. 289 КК України, які згідно ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких, свою провину по епізоду відкритого викрадення майна ОСОБА_4 визнав частково, а по епізоду заволодіння транспортним засобом потерпілого ОСОБА_5 не відшкодував йому матеріальні збитки та моральну шкоду, що свідчить про те, що виправлення ОСОБА_1 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства і таке покарання буде необхідне для попередження вчинення ним нових злочинів та його перевиховання.
Просив постановити новий вирок, за яким :
Визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні злочинів, передбачених ст. 15 ч. 2, ст. 186 ч. 2 та ст. 289 ч. 2 КК України.
Призначити ОСОБА_1: -за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України покарання у вигляді - 5 років позбавлення волі; -за ч. 2 ст. 289 КК України покарання у вигляді - 6 років позбавлення волі;
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань призначити остаточне покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі.
Цивільний позов по справі потерпілого ОСОБА_5 задовольнити у повному об'ємі, а саме: матеріальні збитки - 15619 грн., моральні збитки - 3000 грн., а загалом 18619 грн.
Речові докази по справі вважати поверненими потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію, пояснення засудженого який апеляцію прокурора прохав залишити без задоволення, його прохання в останньому слові про залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню частково зі слідуючих підстав.
Як установлено з матеріалів справи, судом виконані вимоги ст. ст. 22, 323-324 КПК України, направлені на вжиття, всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи.
Висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за які він засуджений, за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, підтверджується зібраними по справі та дослідженими в суді доказами.
По епізоду відкритого викрадення майна ОСОБА_4
· так, ОСОБА_1 у ході досудового слідства та у судовому засіданні свою вину у скоєнні відкритого викрадення майна ОСОБА_4 визнав частково, пояснивши, що 27.02.2005 року близько 01.00 години він разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3. знаходилися в районі ІНФОРМАЦІЯ_1, де між ОСОБА_4 та ОСОБА_3. виник конфлікт, вони зчепились між собою, а ОСОБА_2 вдарив ОСОБА_4 по голові та повалив його на землю, в цей час під'їхали співробітники охоронної фірми і всіх їх затримали;
· так із показань потерпілого ОСОБА_4 вбачається, що 27.02.2005 року на нього був здійснений напад з боку ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1, які побили його, вирвали у нього з рук папку з докуметами та мобільний телефон і намагалися втекти, однак він догнав їх з метою повернути свої речі, після чого ОСОБА_2 завдав йому удар по голові. До них під'їхали співробітники охорони і всіх затримали, а на землі недалеко від місця сутички виявили мобільний телефон та папку;
· так із показань свідка ОСОБА_6 вбачається, що 27.02.2005 року близько 01.00 години ночі він разом з іншими співробітниками охоронної фірми „Венбест", рухаючись в автомобілі, побачив на розі ІНФОРМАЦІЯ_1, як троє хлопців завдають ударів по лежачому чоловіку. Вони швидко під'їхали до міста сутички і всіх затримали. Він оглянув місцевість та недалеко від міста сутички виявив мобільний телефон та папку.
- висновками судово-медичної експертизи із яких вбачається, що потерпілому
ОСОБА_4 були заподіянні легкі тілесні ушкодження (а.с. 32-33).
По епізоду заволодіння транспортним засобом ОСОБА_5
· ОСОБА_1 у ході досудового слідства та у судовому засіданні свою вину визнав повністю;
· так із показань потерпілого ОСОБА_5 вбачається, що 10.09.2005 року він залишив свій автомобіль на автопарковці, а ключі від нього передав ОСОБА_1 для того щоби він в разі необхідності зміг вимкнути сигналізацію. На слідуючий день він не знайшов свій автомобіль на автопарковці, про що повідомив в міліцію. Пізніше автомобіль був знайдений у пошкодженому стані;
· даними протоколів огляду транспорту на місці ДТП і огляду автомобіля, згідно яких на автомобілі зафіксовані пошкодження (а.с. 76,77);
· висновками автотоварознавчої експертизи, згідно яких матеріальний збиток від пошкодження автомобіля складає 15619,64 гривень (а.с. 201-233).
Проаналізувавши покази засудженого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_4, свідка ОСОБА_6 колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_1 по епізоду відкритого викрадення майна ОСОБА_4 необхідно кваліфікувати за ст. 15 ч. 2, ст. 186 ч. 2 КК України, як замах на відкрите викрадення чужого майна, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, не доведений до кінця з причин, які не залежали від волі особи, яка виконала всі дії спрямовані на доведення злочину до кінця, оскільки він заволодів майном потерпілого ОСОБА_4, однак не зміг ним розпорядитися в зв'язку з Активними діями потерпілого, спрямованими на повернення належного йому майна, а в подальшому був затриманний на місці скоєння злочину співробітниками охоронної фірми „Венбест".
Одночасно колегія суддів вважає, що призначаючи покарання засудженому суд, призначив покарання, яке не відповідає вимогам ст. 65 КК України та п. п. 1,2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року „Про практику призначення судами кримінального покарання" - яке не є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, про що вірно ставить питання прокурор, який брав участь у справі.
Суд обгрунтовано прийшов до висновку про призначення ОСОБА_1 за ст. 70 КК України покарання у вигляді позбавлення волі, але на думку колегії суддів, безпідставно застосував до нього ст. ст. 75, 76 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки, посилаючись на його задовільну характеристику, щире каяття, першу судимість, думку потерпілого ОСОБА_5 про можливість перевиховання ОСОБА_1 без позбавлення волі, не врахувавши, що він скоїв злочини, передбачені ст. 15 ч. 2, ст. 186 ч. 2, ст. 289 ч. 2 КК України, які згідно ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких.
За таких обставин, колегія суддів вважає апеляцію прокурора, який брав участь у справі обгрунтованою, а вирок в частині призначення покарання засудженому підлягаючим скасуванню через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину.
Обговорюючи питання про міру покарання, колегія суддів, у відповідності зі ст. 65 КК України, враховує конкретні обставини справи, тяжкість скоєного ним злочину, обставини що пом'якшують покарання, а саме позитивну характеристику, вчинення ним злочину вперше, що істотно знижує ступінь тяжкості, вчиненого ним злочину передбаченого ст. 15 ч. 2, 186 ч. 2 КК України та вважає необхідним призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі за ст. 15 ч. 2, ст. 186 ч. 2 та ст. 289 ч. 2 КК України.
Колегія суддів вважає можливим застосувати до ОСОБА_1 ст. 69 КК України в частині призначення покарання за ст. 15 ч. 2, 186 ч. 2 КК України, призначивши покарання за цією статтею нижче від найнижчої межі та також вважає, що його виправлення можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366, 378, 379 КПК України, колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Херсонської області, -
ЗАСУДИЛА:
Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи задовольнити частково.
Вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 14.03.2006 року, щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання - скасувати.
Визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні злочинів, передбачених ст. 15 ч. 2, ст. 186 ч. 2 КК України і ст. 289 ч. 2 КК України.
Призначити ОСОБА_1:
за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, покарання у вигляді - 2 років позбавлення волі;
за ч. 2 ст. 289 КК України покарання у вигляді - 5 років позбавлення волі.
Згідно ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з поміщенням до кримінально-виконавчої установи.
Міру запобіжного заходу, змінити з підписки про невиїзд на утримання під вартою, взявши його під варту в залі суду.
Зарахувати в строк відбування покарання час перебування під вартою з 21.09.2005 року по 14.03.2006 року.
Строк покарання рахувати з моменту взяття під варту.
Цивільний позов по справі потерпілого ОСОБА_5 задовольнити повністю, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріальних збитків - 15619 гривень 64 копійки, в рахунок відшкодування моральної шкоди - 3000 гривень, а всього - 18619 гривень 64 копійки.
Речові докази по справі (а.с. 42,43,77,86) вважати поверненими потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Вирок може бути оскаржений і на нього може бути внесене касаційне подання прокурором у місячний строк із моменту його проголошення, а засудженим із моменту отримання копії вироку у Верховний Суд України через апеляційний суд Херсонської області.
Головуючий :
Судді :