Справа № 2-1470/10р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

27 травня 2010 року             м. Димитров

Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючої - судді Клепка  Л.І.,

при секретарі  Мушинській М.В..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Димитров справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Димитров Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії  як дитині війни, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1   звернувся до суду з позовом до відповідача управління Пенсійного фонду України в місті Димитров Донецької області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дітям війни. В  обґрунтування вимог вказав, що він ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни. Згідно статті 6 зазначеного Закону він має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 % від розміру мінімальної пенсії за віком, але в порушення зазначеного Закону відповідач виплачує йому як дитині війни щомісячно підвищення до пенсії лише в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, чим порушує його права, визначені законом. Вказуючи на те, що дії відповідача є неправомірними та посилаючись на Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9.07.2007р., №10-рп/2008 від 22.05.2008р., Закони України «Про державний бюджет» на відповідні роки позивач просить суд зобов’язати управління Пенсійного фонду України в місті Димитров  нарахувати йому, як дитині війни, недоплачену  щомісячну державну соціальну допомогу за 2007-2009 роки в сумі 3796,20 грн., та зобов’язати відповідача здійснювати начислення щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, та забезпечити виплату в 2010 році. Крім того, просить суд покласти на відповідача понесені ним при зверненні до суду судові витрати.

Сторони, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, до судового засідання не з’явилися, надавши суду письмові заяви про розгляд справи у їх відсутність. При цьому позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, а відповідач, вказуючи на невизначеність механізму реалізації положень ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та невизначеність держави щодо органів, які повинні здійснювати зазначені нарахування, проти позову заперечує і зазначає, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була призупинена і питання фінансування  виплат підвищення до пенсії дітям війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яке здійснюється  за рахунок коштів Державного бюджету України, залишилося законодавчо не врегульованим. Законом України « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законів України» стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена у новій редакції, за якою підвищення вперше виплачувалося у 2008 році, а потім і у 2009 році у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, а саме 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Крім того, як зазначено в запереченнях, до врегулювання ситуації, 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» за пунктом 8 якої встановлено, що допомога дітям війни виплачується у твердих розмірах: з 22 травня – 48,10 гривень, з 1 липня 48,20 гривень та з 1 жовтня – 49,80 гривень. Враховуючи, що законодавством України не передбачено автоматичного відновлення дії норми, яка втратила чинність на підставі нормативно-правового акту, який було визнано у подальшому неконституційним, те, що рішенням КСУ по справі № 2-25/2009 від 19 травня 2009 року закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком лише до вимог, зазначених у Законі № 1058, вимоги позивача вважає незаконними.

Суд вважає, що в справі є достатньо матеріалів про права i взаємовідносини сторін i немає необхідності вислуховувати їх особисті пояснення.

Судом встановлено, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 і  в ідповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195-1У  має статус дитини війни. Позивач   знаходиться на персоніфікованому обліку пільгової категорії в УПФУ в м. Димитров Донецької області  як дитина війни та отримує пенсію за віком , що підтверджується паспортом громадянина України та пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 (а.с.6-10). Згідно даних відповідача, позивач не є інвалідом.

Відповідно до ст.6 Закону № 2195-1У,  який набрав чинності з 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 7 цього Закону передбачено, що фінансове забезпечення зазначених соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно за п.12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року № 489-V дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинено на 2007 рік.

Поряд з цим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України ухвалено рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року.

Оскільки Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно спірної виплати є чинним  лише з 9 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) по 31 грудня 2007 року.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у 2007 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 1 квітня - 410,06 грн., з 1 жовтня - 415,11 грн.

Тобто, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року позивач мав право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст.6 Закону № 2195-1У  у розмірі 710,91 грн. (410,06 грн. х 30% / 31 х 23 дні + 410,06 грн. х 2 х 30% + 415,11грн. х 3 х 30%).

Відповідно до п.41 розділу П Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законів України" від 28.12.2007 року № 107-У1 текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в новій редакції, за якою розмір спірного підвищення дорівнює розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

На підставі цієї правової норми позивачу у 2008 – 2009 роках році було сплачено відповідачем спірне підвищення у розмірі:

з 01.01.2008 року - 47,00 грн.,

з 01.04.2008 року – 48,10 грн.,

з 22.05.2008 року -  48,10 грн.,

з 01.07.2008 року – 48,20 грн.,

з 01.10.2008 року – 49,80 грн. по теперішній час.

Зазначена норма Закону визнана неконституційною за рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.

Відповідно до статті 58 Закону України « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законів України » та абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у 2008 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня – 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.

Рішення Конституційного Суду України набрало чинності 22.05.2008 року, тому суд вважає, що за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року позивач мав право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст.6 Закону № 2195-1У  у розмірі 715,23 грн. ((481 грн. х 30% / 31 х 10 дн. + 481 грн. х 30% + 482 грн. х 3 місяці х 30% + 498 грн. х 3 місяці х 30%) – (48,10 грн. х 30% / 31 х 10 + 48,10 грн. + 48,20 грн. х 3 місяці + 49,80 грн. х 3 місяці).

Згідно за ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009» від 26.12.2008 року № 835-У1 Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються  залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Оскільки ця норма Закону передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих випадків, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати, її дія не поширюється на спірні відносини, де розмір зазначеної соціальної допомоги залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України № 2195-1У.

Відповідно до ст.54 Закону України « Про Державний бюджет України на 2009 рік » та абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та згідно з умовами Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20 жовтня 2009 року № 1646-У1, який набрав чинності і має застосовуватися з 01.11.2009 року, у 2009 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 1 січня - 498 грн., з 1 листопада – 573 грн.

З огляду на вищенаведене, за період з 1 січня по 31 грудня 2009 року включно позивач не доотримав підвищення до пенсії на підставі ст.6 Закону № 2195-1У у розмірі 1240,20 грн. із розрахунку: (498 грн. х 10 місяців х 30% + 573 х 2 місяці  х 30%) – (49,80 грн. х 12 місяців).

Таким чином, загальна сума недоотриманої позивачем спірної доплати з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року складає 710,91 грн. + 715,23 грн. + 1240,20 грн. = 2666,34 грн.

Що стосується виплат спірного підвищення до пенсії у 2010 році, суд зазначає наступне.

Згідно довідки відповідача, позивачу в 2010 році сплачується соціальна допомога як дитині війни в розмірі 49,80 грн. щомісячно. Проте нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватися відповідно до ст.6 Закону України №2195-1У, яка є чинною на час розгляду справи і дія якої не обмежена і не зупинена ніяким нормативно-правовим актом, відповідно до Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" від 20 жовтня 2009 року № 1646-У1 та на підставі статті 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", згідно яких у 2009 році  розмір мінімальної пенсії за віком становив: з 1 січня - 498 грн., з 1 листопада - 573 грн., а з січня   2010 року становить 695 грн., з 1 квітня - 706 грн., з 1 липня - 709 грн., з 1 жовтня - 723 грн., з 1 грудня - 734 грн..

    Тому суд вважає, що за період з 1 січня по 27 травня 2010 року (день постановлення рішення) позивач має право на отримання з відповідача спірного підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Посилання відповідача на те, що законом не визначено які органи повинні здійснювати нарахування та виплату вказаного підвищення та на неврегульованість механізму реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема на законодавчу невизначеність поняття «мінімальна пенсія за віком», не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки згідно з п. п. 7 п. 2.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14 прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком. Тому при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування», оскільки  іншого розміру  такої пенсії законодавством не передбачено. Доводи відповідача про те, що з 22 травня 2008 року підвищення до пенсії повинне виплачуватись у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року,  судом не приймаються, оскільки обчислення підвищення до пенсії, виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, є порушенням засад пріоритету законів над підзаконними актами, а тому розрахунок такого підвищення повинен здійснюватись з розміру, встановленого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно зі ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Оскарження дій, які не настали, чинним законодавством в якості способу захисту прав  не передбачено, тому вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії як дитині війни на майбутнє, після дати ухвалення рішення, задоволенню не підлягають, оскільки судове рішення має бути наслідком правового регулювання спору і не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судом справи в сумі 120 грн., які сплачені позивачем при зверненні до суду з даним позовом (а.с.2-3). При цьому, суд вважає помилковим твердження відповідача про звільнення його від оплати судових витрат, оскільки воно не ґрунтується на законі. Так, до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, до осіб, перелічених в ст.4  Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 «Про державне мито», на підставі п.5 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України пільги, встановлені законодавством для державного мита, застосовуються лише при зверненні їх до суду. Крім того, справи даної категорії відсутні у переліку справ, визначених ст.81 ЦПК України, в яких не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення, який є виключним і розширеному тлумаченню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законів України", Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2010», рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, к еруючись ст.ст. 11, 57, 208, 209, 212-218 ЦПК України , суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Димитров Донецької області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії  як дитині війни  задовольнити частково.

Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в місті Димитров Донецької області на користь ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року в сумі 2666   (дві тисячі шістсот шістдесят шість) грн. 34 коп., судовий збір в сумі 51 гривня та витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи в сумі 120 гривень, а всього 2837 (дві тисячі вісімсот тридцять сім) гривень 34 копійки.

Зобов'язати  Управління Пенсійного Фонду України в місті Димитров Донецької області здійснити нарахування ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і провести відповідні виплати за період 1 січня 2010 року по  день постановлення рішення - 27 травня 2010 року з урахуванням фактично виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя