№ 2-а-665/10

П О С Т А Н О В А

І М ” Я М    У К Р А Ї Н И

21 квітня 2010 року суддя Пустомиітвського районного суду Львівської області Данилів Є.О.    розглянувши у відкритому судовому  засіданні в м.Пустомити справу за адміністративним позовом    ОСОБА_1 до Пустомитівського РВ ГУМВС України про зобов’язання провести реєстрацію за місцем проживання, -

В С Т А Н О В И В:

    В Пустомитівський районний суд звернулася із позовом ОСОБА_1, в які просить суд зобов'язати Пустомитівський РВ УМВС України у Львівській області провести реєстрацію за місцем проживання в Україні  за адресою: АДРЕСА_1.

    Свій позов мотивує тим, що  з листопада 1992 року   по 3 грудня 2002 року позивачка  перебувала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, - який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Даний факт встановлений рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області по справі № 2 - 479 за 2003 р. від 15.01.2003 року.

На підставі рішення виконавчого комітету Пустомитівської районної ради народних депутатів від 12.01.1984 року № 7, ОСОБА_2, 01.02.1984 року було видано ордер № 64 на заняття жилої площі, а саме квартири, що розташована по АДРЕСА_1.

З листопада 1992 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали одною сімєю та вели спільне господарство. Тому і після смерті ОСОБА_2 позивачка продовжує  проживати у квартирі АДРЕСА_1, іншого житла у неї не має.

Після смерті ОСОБА_2, рахунки по оплаті житла позивачка переоформила на себе і сплачує їх по мірі можливості.

22.05.2009 року позивачкою було подано заяву для реєстрації за місцем проживання в Україні у реєстраційний орган - Пустомитівський РВ УМВС України у Львівській області. П. 4 даної заяви " Вселення здійснено відповідно до законодавства України", підписаний посадовою особою п. В. Кардашем та скріплений печаткою Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області. Проте, у цілому, у питанні реєстрації позивачки  у цій квартирі їй відмовлено, оскільки за нею не має визнаного права на користування зазначеним житлом - квартирою АДРЕСА_1.

Крім того, позивачка поселилась  у цю квартиру на законних підставах - як член сім'ї наймача і набула права на проживання у цій квартирі. Виходячи з положень Конституції України про гарантування громадянам свободи пересування і вільного вибору місця проживання сама по собі наявність чи відсутність реєстрації не може бути підставою відмови визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка вселилась до наймача з його згоди.

Рішенням встановлений факт фактичних шлюбних відносин, більше того, наймач -ОСОБА_2 висловлював згоду на її вселення у його постійне місце проживання.

Положеннями ст. 64  Житлового кодексу Української РСР від 30 червня 1983 р. встановлено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство ( ч. 2 ст. 64 ЖК України).

Положеннями ст. 65  ЖК України визначено, що наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням ( ч. 2 ст. 65 ЖК України).

У квартиру ОСОБА_2 АДРЕСА_1 не вселялись і не проживали інші члени його сім'ї чи інші особи, окрім позивачки.

Враховуючи те, що з листопада 1992 року позивачка  постійно проживала із наймачем - ОСОБА_2 - який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, протягом усього спільного життя вони  вели спільне господарство та до сьогоднішнього дня позивачка  проживає у квартирі останнього і рахунки по оплаті житла позивачка сплачує особисто, тому, вважає, що має право на визнання за нею права на користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1.

    В судове засідання позивачка  не зявилася, проте подала до суду заяву, якою підтримала заявлені  позовні вимоги та просить суд позов задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився.

Проаналізувавши матеріали справи, а саме рішення Пустомитівського районного суду Львівської області по справі № 2 - 479 за 2003 р. від 15.01.2003 року, ордер № 64 від 01.02.1984 року на право заняття квартири під АДРЕСА_1,  враховуючи вимоги  ст. 64 Житлового кодексу Української РСР від 30 червня 1983 р. з якого вбачається,  що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення, дослідивши інші докази у їх сукупності,  приходжу до переконання, що  позовна заява ОСОБА_1 підставна та підлягає до задоволення  в повній мірі.

Відповідно до п. 10 ст. 3 КАС України -  розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої , апеляційної чи касаційної інстанції  може проводитися в порядку письмового провадження, а саме без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 122, 138, 159  КАС  України, ст..ст.   64, 65  ЖК України ,

П О С Т А Н О В И В :

 Позовні вимоги ОСОБА_3 – задоволити в повні мірі .

      Зобов'язати Пустомитівський РВ УМВС України у Львівській області провести реєстрацію за місцем проживання в Україні громадянки України, ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом  двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя                                         Данилів Є.О.