Справа № 22Ц-2273\2006 р.                      Головуючий  у   1 інстанції Бакуменко Л.А.

Категорія 31                                       Доповідач   у   2  інстанції Червінко К.С

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

13 липня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду   Київської області в складі:

головуючого   судді  Лащенка В.Д.. судців:   Червінко К.С, Тракало В.В. при секретарі Волошиній С.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 5 травня 2006 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог: Державне підприємство „Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов'язання не чинити перешкод при виконанні робіт по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості),-

В СТАНОВИЛА:

У лютому 2006 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов'язання не чинити перешкод при виконанні робіт по встановленню меж земельної ділянки в натурі  (на місцевості).

Позивач зазначав, що згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 13 липня 2005 року йому на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 в місті Білій Церкві Київської області, що розташовані на земельній ділянці площею 1193 кв. м.

Відповідачі є суміжними землекористувачами, яким належить житловий будинок НОМЕР_1 з господарськими будівлями по цьому ж провулку.

Між ним і відповідачами існує спір з приводу користування суміжними земельними ділянками та щодо розміру цих ділянок.

8 грудня 2005 року він звернувся до Київської регіональної філії № 4 Державного підприємства „Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", структурного підрозділу Центру Державного земельного кадастру, з заявою про встановлення меж його земельної ділянки у натурі (на місцевості).

Однак при виконанні цих робіт 1 лютого 2006 року відповідачі перешкодили проведенню робіт по встановленню меж його земельної ділянки в натурі (на місцевості).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримала його позовні вимоги і просила задовольнити позов, посилаючись на те, що відповідачі незаконно захватали частину земельної ділянки, яка належить позивачеві згідно рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області № НОМЕР_2.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 5 травня 2006 року позов задоволено.

Постановлено зобов'язати ОСОБА_1, ОСОБА_2 не чинити перешкод при виконанні робіт по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_1 у місті Білій Церкві Київської області, затверджених рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області № НОМЕР_2, не перекривати місця розмежування земельних ділянок своїм майном, не перешкоджати підходу до меж земельної ділянки і встановленню межових знаків.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 8 грн. 50 коп. судових витрат, по 4 грн. 25 коп. з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції і направлення справи на новий розгляд з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи і, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія судців вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позов, і, зобов'язуючи ОСОБА_1, ОСОБА_2 не чинити перешкод при виконанні робіт по встановленню меж присадибної земельної ділянки в натурі ( на місцевості) по АДРЕСА_1 у місті Білій ЦерквГ Київської області відповідно до рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області № НОМЕР_2, не перекривати місця розмежування земельних ділянок своїм майном, не перешкоджати підходу до меж земельної ділянки і встановленню межових знаків, суд виходив з того, що ОСОБА_3, придбавши згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 13 липня 2005 року житловий будинок АДРЕСА_1 в місті Білій Церкві набув право користування присадибною земельною ділянкою.

З такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Вирішуючи спір, суд неправильно витлумачив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, тому рішення суду першої інстанції відповідно до п.п. З і 4 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про  відмову в задоволенні позову з таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 11 листопада 1981            року купив у ОСОБА_5 житловий будинок НОМЕР_1 з господарськими будівлями і спорудами розташований на земельній ділянці загальною площею 910 кв. м про що зазначено в договорі.

Відповідно до нотаріально посвідченого   договору дарування від 15 червня

1982  року ОСОБА_1 подарував матері ОСОБА_2 48\100 частин -даного будинку, а сам залишився власником 52\100 частин будинку.       

Розмір земельної ділянки в договорі дарування зазначено такий же - 910 кв. м

Межі         присадибної    земельної    ділянки    у    натурі    (на    місцевості)

землекористувачам ОСОБА_1 і ОСОБА_2 встановлено згідно акта від 24 квітня 2002 року.

ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 13 липня 2005 року, посвідченого державним нотаріусом Білоцерківської міської державної нотаріальної контори, придбав у ОСОБА_6 житловий будинок АДРЕСА_1з господарськими та побутовими будівлями, в якому розмір земельної ділянки не зазначено.

Після придбання ОСОБА_3 житлового будинку межі земельної ділянки відповідачів, які було встановлено 24 квітня 2002 року, не змінювались.

Із заявою до Білоцерківської міської ради про надання земельної ділянки для обслуговування купленого ним будинку та господарських будівель і споруд ОСОБА_3 не звертався.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 120 ЗК України 2001 року, що набрав чинності з 1 Січня 2002 року, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

В частині 1 ст. 125 ЗК України закріплено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно частини 3 даної статті приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до правил ст. 126 ЗК України документами, що посвідчують право на земельну ділянку є державні акти, які підлягають державній реєстрації.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не врахував, що з часу набрання чинності ЗК України 2001 року змінився порядок набуття права власності і користування земельними ділянками і помилково вважав, що ОСОБА_3, купивши житлобий будинок'та господарські будівлі і споруди, набув право на присадибну земельну ділянку при будинку АДРЕСА_1 в місті Білій Церкві Київської області на підставі рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради № НОМЕР_2.

За наведених обставин, колегія, суддів вважає, що ОСОБА_3 на довів свого позову, що є його обов'язком відповідно до вимог ст.ст. 10, 58,59,60 ЦПК України, тому йому необхідно відмовити в позові.

Керуючись ст.ст. 301,303,304, п.2 ст. 307, пп..З і 4 ст. 309, 316, 317, 319   ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА;

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 5 травня 2006 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_3 в позові до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог Державне підприємство „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов'язання не чинити перешкод при виконанні робіт по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскарженим в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий

Судді