Справа № 22 -5724\ 2006р. Головуючий у 1 інстанії Наумчик О.О..
Категорія 19 Доповідач: Резникова Л.В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: Шабанової В.О... суддів: Резникової Л.В., Стратіло В.І. . при секретарі: Кошмак Т.С... розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м.Горлівки
на рішення Микитівського районного суду м. Горлівки від 17 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м.Горлівка про відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, представника відповідача, перевіривши доводи
апеляційної скарги, апеляційний суд
ВСТАНОВИВ:
У березні 2006 року позивач звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Микитівському районі м.Горлівки про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що працюючи у шкідливих умовах, отримав професійне захворювання, яке вперше йому було встановлено 19 грудня 2001 року. За висновком МСЕК йому було встановлено 50% втрати працездатності за сукупністю хвороб : вібраційна хвороба та пневмоконіоз і він визнаний інвалідом З групи. При повторному огляді у МСЕК 5 березня 2003 року було виявлено, що стан його здоров'я погіршився і за сукупністю: вібраційна хвороба та пневмоконіоз втрата професійної працездатності складає 60%. Позивач вважає, що в наслідку значного погіршення його здоров'я, він зазнає фізичний біль та моральні страждання, у нього зберігаються посилені больові відчуття в області плечових та ліктьових суглобів, а також обмеження їхнього руху, віддишка при ході, кашель, слабкість у м'язах. Крім того у нього постійна головна біль, виникнення почуття недостатності повітря. Він позбавлений можливості працювати на попередній роботі, яку він добре виконував на протязі багатьох років, що призвело до порушення його звичного укладу життя і це вимагає додаткових зусиль по організації життя і неможливості виконувати звичну для нього роботу . Оскільки він позбавлений можливості вести активний образ -життя йому було завдано моральна шкода, яку він оцінює в розмірі 42000 грн. і на стягненні якої наполягає.
Рішенням Микитівського районного суду м.Горлівки від 17 квітня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди 25000 грн..
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в Микитівському
районі м.Горлівка просить скасувати вказане рішення, постановити нове рішення, яким * відмовити йому у задоволені позову.
В обгрунтування своїх доводів відповідач вказував на те , що позивач не довів наявність заподіяної йому моральної шкоди, у визначеній судом сумі, крім того п.27ст.77 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинено на 2006 рік дії ст..34 Закону Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві" від 23.09.1999 року в частині відшкодування моральної шкоди.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню за таких підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що позивач , працюючи у шкідливих умовах, отримав професійне захворювання, яке вперше йому було встановлено 19 грудня 2001 року. За висновком МСЕК йому було встановлено 50% втрати працездатності за сукупністю хвороб : вібраційна хвороба та пневмоконіоз і він визнаний інвалідом З групи. При повторному огляді у МСЕК 5 березня 2003 року було виявлено, що стан його здоров"я погіршився і за сукупністю: вібраційна хвороба та пневмоконіоз втрата професійної працездатності складає 60%. В наслідку значного погіршення здоров'я, позивач зазнає фізичний біль та моральні страждання, у нього зберігаються посилені больові відчуття в області плечових та 'ліктьових суглобів, а також обмеження їхнього" руху , віддишка при ході, кашель, слабкість у м'язах. Крім того у нього постійна головна біль, виникнення почуття недостатності повітря. Він позбавлений можливості працювати на попередній роботі, яку він добре виконував на протязі багатьох років, що призвело до порушення його звичного укладу життя і це вимагає додаткових зусиль по організації життя і неможливості виконувати звичну для нього роботу . Оскільки він позбавлений можливості вести активний образ життя йому було завдано моральна шкода .
Відшкодування моральної шкоди застрахованим особам є одним із способів захисту особистих немайнових прав працівника і належить відшкодуванню незалежно від відшкодування майнової шкоди.
Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р., моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, які він зазнає у зв*язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров*я.
Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров*я тощо.
Ушкодження здоров*я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов*язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
Встановлення Законом обов*язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати моральну шкоду є засобом реалізації потерпілим гарантованого державою усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
При таких обставинах суд прийшов до правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди підлягають задоволенню, оскільки він отримав професійне захворювання при виконанні своїх трудових обов'язків
Відповідно до вимог п.З ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві" моральна /немайнова/ шкода, заподіяна умовами виробництва , відшкодовується Фондом соціального страхування. Сума страхової виплати за моральну шкоду визначається у судовому порядку.
Згідно з вимогами ст.6 міжнародної Конвенцій про захист прав людини та основних свобод, кожен при вирішені спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому слід застосовувати практику Європейського суду з прав людини в національному судочинстві, як інструмент функціювання Конвенції, що є частиною національного законодавства.
Відповідно до матеріалів справи "ОСОБА_2 проти Росії*" /Розгляд по суті і справедлива сатисфакція/ Страсбург , 7 травня 2002 року, Європейський суд прийшов до висновку, що внаслідок виявлених порушень, які не можна вважати виправленими лише завдяки визнанню судом наявності порушення, заявник зазнав певної моральної шкоді. Однак зазначена у вимозі конкретна сума є надмірною. Керуючись при визначені суми компенсації принципом справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції, суд зменшив суму моральної шкоди.
Суд встановив наявність спричинення позивачу моральної шкоди та визначив її суму відшкодування 25000 грн.. Проте визначена судом сума є надмірною, оскільки вказана моральна шкода компенсована чітким виконанням держави, щодо сплати тих виплат, які передбачені ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві". Маючі обмеження працездатності, позивач може виконувати певні роботи не пов'язані з значним фізичним навантаженням, тому при визначені - суми компенсації відшкодування моральної шкоди слід керуватися принципом справедливості, у зв'язку з чим зменшити суму, стягнуту на користь позивача до 20000 грн.. Оскільки судом неповно були з'ясовані обставини, що мають значення для справи в частині розміру відшкодування моральної шкоди , рішення суду в цій частині на підставі ст..309 п.1 ЦПК України підлягає зміні.
Доводи апеляційної скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м.Горлівки про втрату позивачем права на відшкодування моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки спірні правовідносини виникли під час дії Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...», який передбачає відшкодування потерпілим на виробництві моральної шкоди і до вказаного Закону не внесені відповідні зміни. Крім того, Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не скасована відповідальність відповідача перед позивачем в частині відшкодування моральної шкоди, а тому він не має зворотної сили.
Керуючись ст.ст.307, 309 ч.1 п.1, 314 ЦПК України, апеляційний суд -ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Микитівському районі м.Горлівки Донецької області задовольнити частково.
Рішення Микитівського районного суду м.Горлівки області від 17 квітня 2006 року змінити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м.Горлівка на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 20000 грн..
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.