Справа №22-4140/06 Категорія 18
Головуючий у 1 інстанції: Жаботинська С.В. Доповідач Соломаха Л.І.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2006р. м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Пономарьової О.М.
суддів Соломахи Л.І., Бондаренко Л.І.
при секретарі Миснянко М.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку справу за позовом закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості, за кредитним договором з апеляційною скаргою закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" на рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 16 лютого 2006р., -
ВСТАНОВИВ:
07 листопада 2005р. позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про
розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за кредитним договором.
Він посилався на те, що 10 січня 2003р. між ЗАТ КБ Приватбанк в особі філії „Донецьке
регіональне управління" та відповідачем був укладений кредитний договір, згідно якого
банк надав відповідачу кредит у сумі 1095грн. на строк 12 місяців зі сплатою 31% річних за користування кредитом, з остаточною датою погашення 05 січня 2004р. У випадку несвоєчасної сплати заборгованості по відсотках відповідач сплачує банку пеню в
розмірі 0,3% за кожний день просрочення від суми непогашеної заборгованості по
відсотках. Станом на 21 жовтня 2005р. сума заборгованості відповідача складала
2191грн. 41коп., а саме, основний борг - 638грн. 75коп., відсотки за користування
кредитом - 856грн. 09коп., пеня - 696грн. 57коп. Виходячи з наведеного, позивач просив розірвати з відповідачем кредитний договір та стягнути з відповідача заборгованість у сумі 2191грн. 41коп.
Рішенням Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 16 лютого 2006р. розірвано кредитний договір НОМЕР_1, укладений між закритим акціонерним товариством комерційний банк „ПриватБанк" та НОМЕР_1 З ОСОБА_1 на користь закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" стягнута заборгованість за кредитним договором у сумі 631грн. 41коп. та державне мито у сумі 51грн.
8 апеляційній скарзі ЗАТ КБ „ПриватБанк" просить рішення суду скасувати,
посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній інстанції представник позивача ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав.
Відповідач ОСОБА_1 проти доводів апеляційної скарги заперечував.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_1, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з наступних підстав:
При розгляді справи судом першої інстанції правильно та повно встановлені обставини, що мають значення для справи, а саме, 10 січня 2003р. між ЗАТ КБ „Приватбанк" в особі філії „Донецьке регіональне управління" (далі Банк) та відповідачем ОСОБА_1 (далі Позичальник) був укладений кредитний договір НОМЕР_1, згідно якого Банк надає Позичальнику кредит у сумі 1095грн. на строк 12 місяців зі сплатою 31% річних за користування кредитом. Згідно п.2.1, 2.3, 2.6, 2.7 договору погашення кредиту здійснюється Позичальником згідно графіку з остаточною датою погашення 05 січня 2004р. Позичальник зобов'язаний сплачувати Банку за користування кредитом відсотки щомісячно до 25 числа кожного місяця.-У випадку несвоєчасного погашення основного боргу за кредитом Позичальник зобов'язаний сплатити Банку за користування кредитом 62% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У випадку порушення строків погашення відсотків за кредитом Позичальник зобов'язаний сплачувати банку пеню в розмірі 0,3% за кожний день просрочення від суми непогашеної заборгованості по відсотках.
Згідно графіку погашення основного боргу Позичальник повинен сплачувати щомісячно з лютого 2003р. по січень 2004р. по 91грн. 25коп.
Суд встановив, що Банк свої зобов'язання за договором виконав, надав відповідачу кошти у сумі 1095грн.
Відповідач на час розгляду справи судом сплатив Банку кредит лише у сумі 456грн. 25коп. (по 91грн. 25коп. в лютому 2003р., березні 2003р., в квітні 2003р. та в жовтні 2003р. - 182грн. 50коп.). Ці факти відповідач визнає.
Суд встановив, що станом на 21 жовтня 2005р. сума заборгованості відповідача складала 2191грн. 41коп., а саме, основний борг - 638грн. 75коп., відсотки за користування кредитом - 856грн. 09коп., пеня - 696грн. 57коп. Вказана заборгованість на час розгляду справи відповідачем не погашена.
Виходячи з встановлених фактів, суд дійшов вірного висновку про те, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, істотно порушив договір, в зв'язку з чим на підставі ст.611 та ст.651 ЦК України розірвав кредитний договір та дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості.
Суд першої інстанції встановив, що з метою своєчасного виконання зобов'язань за кредитним договором, останній забезпечено заставою, про що між ЗАТ КБ „Приватбанк" в особі філії „Донецьке регіональне управління" та відповідачем ОСОБА_1 укладений договір застави №НОМЕР_2. Згідно вказаного договору відповідач заклав телевізор „RAINFORD" вартістю 970грн. та відеоплеер «LG" вартістю 490грн., на придбання яких він отримував кредит. Предмет застави оцінено за погодженням обох сторін.
Суд першої інстанції встановив, що на час розгляду справи предмет застави -телевізор та відеоплеер знаходяться у позивача, в зв'язку з чим дійшов висновку про зменшення суми заборгованості на суму вартості предмета застави, а саме, на 1460грн.
Цей висновок суду відповідає вимогам закону.
Відповідно до ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п.3.4 договору застави №НОМЕР_2, укладеному між ЗАТ КБ „Приватбанк" в особі філії „Донецьке регіональне управління" та відповідачем ОСОБА_1, в разі непогашення кредиту в строки, передбачені кредитним договором, заставодержатель, тобто Банк, має право звернути стягнення'на заставлене майно. Реалізація заетавленогв. . майна для погашення заборгованості здійснюється самостійно заставодержателем, тобто Банком.
З матеріалів справи встановлено, що предмет застави - телевізор та відеоплеер вилучено позивачем у відповідача 25 січня 2005р., що підтверджується актами прийому-передачі майна, тобто позивач відповідно до договору застави звернув стягнення на предмет застави. Але до теперішнього часу позивач будь-яких заходів щодо реалізації предмета застави не здійснював і не надав суду відповідних доказів щодо реалізації, предмета застави.
В актах прийому-передачі майна від 25 січня 2005р. позивачем зазначена вартість вилученого майна, а саме, вартість телевізора - 970грн., відеоплеера - 490грн. Така ж сама оцінка предмета застави зазначена і в договорі застави. Інших доказів щодо оцінки предмета застави представник позивача суду не надав.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доводи позивача про те, що він неодноразово заявляв клопотання про призначення товарознавчої експертизи для оцінки телевізора та відеоплеера, які суд першої інстанції безпідставно відхилив, не заслуговують на увагу.
В протоколі судового засідання таке клопотання представника позивача не зафіксовано. Зауваження на протокол судового засідання представником позивача не приносилися. Будь-яке письмове клопотання про призначення по справі товарознавчої експертизи в матеріалах справи також відсутнє, тому у суду першої інстанції підстав для призначення по справі товарознавчої експертизи не було.
Відповідно до ст. 143 ЦПК України суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
В апеляційній інстанції представником позивача клопотання про призначення по справі товарознавчої експертизи також не заявлялося.
Суд першої інстанції встановив, що відповідач ОСОБА_1 не працює, в зв'язку із захворюванням очей перебуває на обліку у лікаря. Враховуючи вказані обставини, суд на підставі частини 4 ст. 1193 ЦК України зменшив розмір пені, яка складає 696грн. 57коп., до 596грн. 57коп.
З цим висновком суду погодитися неможливо, оскільки суд неправильно застосував норми матеріального права.
Відповідно до частини 4 ст. 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.
Згідно Цивільного кодексу України ця норма права стосується недоговірних зобов'язань, які виникли внаслідок заподіяння шкоди. В той же час між позивачем та відповідачем існують договірні зобов'язання, які випливають з кредитного договору.
Право суду на зменшення розміру неустойки, яка є видом забезпечення виконання зобов'язань, передбачено частиною 3 ст.551 ЦК України.
Згідно 3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Виходячи з вимог частини 3 ст.551 ЦК України, підстав для зменшення розміру
неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, немає, оскільки її розмір не перевищує
розмір збитків. Крім того, відповідач не надав суду будь-яких доказів щодо свого
сімейного та матеріального стану та наявність інших обставин, що мають істотне
значення.
Відповідно до п.4 частини 1 ст.309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.
З врахуванням викладеного рішення суду щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, підлягає зміні. Заборгованість відповідача за кредитним договором, яка підлягає стягненню на користь позивача, складає 731грн. 41коп. (2191,41-1460,0).
Керуючись ст.307, ст.309, ст.314, ст.316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" задовольнити частково.
Рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 16 лютого 2006р. в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором у сумі 631грн. 41коп. змінити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у сумі 731 (сімсот тридцять одна) гривня 41коп. В решті частини рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.