ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                              Справа №2-а-743/10/1570

         31  березня 2010 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого     судді                 Іванова Е.А.

при секретарі                 Мезнер О.Е.

за участю законного представника     ОСОБА_1

за участю представника відповідача     Бірюкова В.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі справу за адміністративним позовом військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах громадянки ОСОБА_3 до військової частини А3438 про визнання протиправною бездіяльність, -

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Одеського гарнізону звернувся до суду з позовом в інтересах  ОСОБА_3 до військової частини А3438, в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_3 заборгованості перед останньою по грошовій компенсації за речове майно на суму 104,04грн. та щодо невидачі речового майна в натуральному вигляді на суму 1136,72грн. згідно довідки №79 та зобов’язати відповідача сплатити ОСОБА_3 заборгованість перед останньою по грошовій компенсації за речове майно на суму 104,04грн. та видати речове майно в натуральному вигляді згідно довідки №79 на суму 1136,72грн, мотивуючи це тим, що згідно наказу  командира військової частини А3438 №222 від 23.10.2009р ОСОБА_3 була звільнена з військової служби за п.п. «В» п.6 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (за віком). У зв’язку зі звільненням з лав Збройних сил України їй належало виплатити усі встановлені види грошового забезпечення відповідно до вимог законодавства. На момент звільнення ОСОБА_3 відповідач повинен був видати їй речове майно в натуральному вигляді на суму 1136,72грн. та виплатити  грошову компенсацію за речове майно у розмірі 104,04грн. Однак ОСОБА_3 не отримала ні грошову компенсацію за речове майно, ні  речове майно в натуральному вигляді, що призвело до порушення її прав, у зв’язку з чим до суду був поданий вищезазначений позов.

Представник військової прокуратури Одеського гарнізону у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі просив суд задовольнити його з підстав викладених у позовній заяві.

ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилась, про день та час слухання справи була повідомлена належним чином та своєчасно, проте надала до суду заяві з проханням розглянути справу без її участі та зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с.16).

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, просив суд відмовити в його задоволенні з підстав викладених у запереченнях та пояснив, що заборгованість військової частини перед ОСОБА_3 виникла у зв’язку з неналежним забезпеченням речовим майном з боку вищого постачального органу. Крім того представник відповідача зазначив, що ОСОБА_3 належним чином до речової служби та до командування н зверталась, письмових заяв не подавала. Крім іншого кошторисом військової частини А3438 взагалі не передбачено фінансування на виплату грошової компенсації замість речового майна.

Вислухавши пояснення представника прокуратури, представника відповідача, дослідивши матеріали справи суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_3  проходила службу старшим солдатом контрактної служби у військовій частині А3438 (а.с.6) та була звільнена з лав Збройних сил України наказом командира військової частини А3438 №222 від 23.10.2009 року відповідно до п.п. «в» п. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (за віком) (а.с.7) та що під час проходження служби речовим майном у повному обсягу не забезпечувалась, про що свідчить копія довідки №79 і замість нього грошову компенсацію не отримувала (а.с.8).

Спірні правовідносини регулюються ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» №2011 від 20.12.1991 р. у якій зазначено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них, та Постановою Кабінету Міністрів України №1444 від 28.10.04р. „Про забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України речовим майном у мирний час”.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 р. № 1459/3 (який набрав чинності 11.03.2000р.) була призупинена дія частини другої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (2011-12) в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).

В тексті Закону України №1459 відсутні посилання, що положення ст.2 розповсюджується на правовідносини які виникли раніше до набрання чиннності цього закону (мають зворотну дію в часі).

Стаття 58 Конституціїї визначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Ст. 28 Постанови Кабінету Міністрів України №1444 від 28 жовтня 2004 р. „Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час” визначає, що військовослужбовцям, які звільняються у запас або відставку без права носіння військової форми одягу, виплачується грошова компенсація за нестримане речове майно або за їх згодою видається речове майно на суму грошової компенсації пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення або закінчення контракту.

Як вбачається з  копії довідки на отримання грошової компенсації замість належного речового майна №79 (а.с.8) сума не отриманої грошової компенсації за речове майно належного до отримання позивачем до 11.03.2000р. склала 104грн.04коп., та  після 11.03.2000 року до часу звільненя позивачу не було видано 13 найменувань речового майна, а саме: берет шерстяний – шт., кашкет польовий – шт., кітель – шт., спідниця – шт., чобітки хромові утеплені – пар., туфлі хромові – пар., черевики з/берцями – пар., фуфайка з к/руковами – пар., фуфайка з д/рукавами – пар., труси – шт., колготки теплі – пар., шкарпетки – пар. та ремінь поясний з науральної шкіри – шт.  на загальну суму 1136,72грн.

Відповідач не надав суду докази, що спростовують позовні вимоги.

Згідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить висновку обгрунтованості та законності позовних вимог щодо стягнення компенсації замість речового майна у сумі 104,04грн. та зобов’язання видати речове майно в натуральному вигляді на суму 1136,72грн.

Керуючись ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» №2011 від 20.12.1991 р.,  ст.ст.158,160, 163,   КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Позов військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах громадянки ОСОБА_3 до військової частини А3438 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А3438 щодо невидачі належного ОСОБА_3 речового майна в натуральному вигляді та грошової компенсації за не отримане речове майно до 11.03.2000р.

Зобов’язати військову частину А3438 видати ОСОБА_3 речове майно в натуральному вигляді на суму 1136,72грн. згідно довідки №79.

Зобов’язати військову частину А3438 виплатити ОСОБА_3 грошову компенсації за речове майно в розмірі 104,04грн.

Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Одеського апеляційного адміністративного суду  через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського адміністративного апеляційного суду.

Постанова виготовлена у повному обсязі 02 квітня 2010 року.

                  Суддя                         Е.А.Іванов