Справа №2а-6864/09/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2010 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Іванова Е.А.
Судді Левчук О.А.
Судді Потоцької Н.В.
при секретарі Мезнер О.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дністровської митниці, Державної митної служби України про визнання неправомірною відмову, визнання протиправним та зміну наказу, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду до Дністровської митниці, Ліквідаційної комісії Кучурганської митниці, Державної митної служби України в якому просив визнати дії Дністровської митниці та Державної митної служби України у відмові йому у переведенні з Кучурганської митниці до Дністровської митниці і працевлаштуванні у Дністровської митниці-протиправними; зобов’язати начальника Дністровської митниці укласти трудову угоду з ОСОБА_1 та прийняти його на роботу до Дністровської митниці; визнати протиправним та змінити наказ ДСМУ №2257-к від 27.10.2008р. про звільнення ОСОБА_1 та викласти його у наступній редакції «звільнити у порядку переведенням з Кучурганської митниці за його згодою до іншої установи» та зобов’язати начальника Дністровської митниці внести відповідні зміни у трудову книжку ОСОБА_1
27.11.2009р. позивач остаточно уточнив свої вимоги та просить суд визнати дії Державної митної служби України у відмові йому у призначені на посаду в порядку переведення з Кучурганської митниці до Дністровської митниці – протиправними; визнати протиправним та змінити наказ ДСМУ №257-к від 27.10.2008р. в частині звільнення його та викласти його у наступній редакції: «звільнити у порядку переведення з Кучурганської митниці за його згодою до іншої митної установи відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП України»; зобов’язати Державну митну службу України внести відповідні зміни у трудову книжку ОСОБА_1 (а.с.217).
Ухвалою суду від 25.03.2010р. закрито провадження у справі в частині вимог до Кучурганської митниці.
Позивач у судовому засіданні уточнення до позовних вимог підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві й уточненнях та пояснив, що 01.07.2006р. він був призначений на посаду інспектора в порядку переведення з Котовської митниці до Кучурганської митниці, згідно наказу №11 від 27.06.2006р. Наказом ДМСУ №804 від 23.07.2008р. було ліквідовано Кучурганську митницю. Наказом ДМСУ №805 від 23.07.2008р. було створено Дністровську митницю, зоною діяльності якої визначено Білгород-Дністровський, Роздільнянський, Біляївський райони. 28.10.2008р. він був звільнений з Кучурганської митниці у зв’язку з ліквідацією зазначеної митниці, відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України, згідно оскаржуваного наказу ДМСУ. У зв’язку з реорганізацією – ліквідацією Кучурганської митниці і організацією Дністровської митниці, позивач 13.10.2008р. звернувся в усній формі до в.о. начальника Дністровської митниці, щодо свого працевлаштування за переведенням, на що йому було повідомлено, що вакантних місць у Дністровській митниці не має, при цьому запропонувалось з’явитися з ранку 17.10.2008р. можливо місця з’являться. На зазначену пропозицію позивач з’явився 17.10.2008р. і йому знов повідомили, що вакантних місць не має. У зв’язку з чим він звернувся з письмовою заявою від 17.10.2008р. на ім’я в. о. начальника Дністровської митниці про призначення на посаду інспектора відділу митного оформлення №4 м/п «Роздільна» в порядку переведення з Кучурганської митниці. За своєю заявою про призначення його на посаду у порядку переведення до Дністровської митниці, він отримав відповідь в.о. начальника тільки 27.10.2008р., в якій зазначено, що ОСОБА_1 відмовлено у працевлаштуванні за узгодженням з відділом власної безпеки. Також 15.10.2008р. він подав заяву на ім’я голови ліквідаційної комісії Кучурганської митниці «Про звільнення його з займаної посади 23.10.08р. у порядку переведення до Дністровської митниці» на яку відповіді взагалі не отримав. 23.10.2008р. Кучурганська митниця припинила своє існування, але йому так і не було відомо чи є він безробітним чи ні. Наказ про своє звільнення на той час він не бачив і трудову книжку йому не видавали. Вважаючи відмову у працевлаштуванні незаконною, він звернувся зі скаргою до ДМСУ, на яку ДМСУ своїм листом від 04.12.2008р. повідомила його, що відмова в.о. начальника Дністровської митниці у його працевлаштуванні від 27.10.2008р. є необґрунтованою. На підставі вищевикладеного та відповідно наказу ДМСУ №35 від 23.01.2008р. позивач вважав своє звільнення за зазначеними підставами у наказі неправомірними.
Представник Дністровської митниці та Державної митної служби України у судовому засіданні позов не визнав, просив суд відмовити в його задоволенні з підстав викладених у запереченнях та пояснив, що вважає позов позивача не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідачі діяли відповідно до діючого законодавства, а саме: Митного Кодексу України, Положення «Про Державну митну службу України», Кодексу законів про працю та у межах своєї компетенції. Крім того представник відповідачів посилався на ст. 100 КАС України.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст.12 Митного кодексу України митна служба – це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій.
Частиною 2 п.1 Положення «Про Державну митну службу України», затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 18.07.2007р. №940 визначено, що Державна митна служба України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Судом встановлено, що позивач з березня 2001 року по час звільнення проходив службу в органах Державної митної служби України, як державний службовець, про що свідчить запис у трудовій книжці № 3 від 14.03.2001 року (а.с.14) та з 22.05.2008 року, займав посаду інспектора митного поста «Павлівка» Кучурганської митниці та з 29.09.2006р. мав спеціальне звання „інспектор митної служби 3 рангу” (а.с.124).
Згідно з ч.4 ст.15 Митного кодексу України створення, реорганізація та ліквідація митниць здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Підпунктом 16 пункту 4 Положення «Про Державну митну службу України», затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 18.07.2007р. №940 визначено, що Держмитслужба відповідно до покладених на неї завдань створює, реорганізує та ліквідує регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні установи та організації.
Керуючись зазначеними нормами Закону Державна митна служба України 23.07.2008р. видала наказ №804 (а.с.26) про ліквідацію Кучурганської митниці код 50900 00 00 з 01.10.2008 року, про що 29.07.2008р. був особисто попереджений позивач (а.с.33), що ним не заперечується та визнається.
Наказом Державної митної служби України №805 від 23.07.2008 року (а.с.27) була створена Дністровська митниця з кодом 51200 00 00 з зоною діяльності – Білгород-Дністровський, Роздільнянський, Біляївський райони Одеської області.
10.10.2008 року проведено державну реєстрацію Дністровської митниці, як юридичної установи та видано свідоцтво про державну реєстрацію (а.с.41).
30.09.2008 року Державна митна служба України видала наказ №1082, яким внесла зміни до п.1 наказу №804, а саме: ліквідувати Кучурганську митницю з 22.10.2008 року (а.с.29).
В зв’язку з тим, що позивач бажав продовжити службу в митних органах, він 17.10.2008 року звернувся з письмовою заявою до виконуючого обов’язки начальника Дністровської митниці Панкратова О.М. про призначення його на посаду інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Роздільна» Дністровської митниці у порядку переведення з Кучурганської митниці (а.с.30).
Як вбачається з п.24 штатного розпису на 2008 рік Дністровської митниці затвердженого 07.10.2008р. (а.с.218-220) в неї існувала вказана посада в кількості штатних одиниць - 34 та на час його звернення вказані посади були вакантні, так як були призначені до Дністровської митниці тільки дві особи, що визнається представником відповідачів та вбачається з листа ДМСУ від 07.05.2009р. №17/01-1855(а.с.136).
Судом встановлено, що керівником Кучурганської митниці рішення по заяві позивача від 15.10.2008р. про звільнення в порядку переведення прийнято не було, а за його заявою до Дністровської митниці тільки 27.10.2008р. було прийнято рішення про відмову з мотивом „за узгодженням з відділом власної безпеки” (а.с.31).
З рішенням Дністровської митниці від 27.10.2008р. позивач не погодився та 30.10.2008р. (а.с.16) оскаржив його до Державної митної служби, на що йому була надана відповідь від 04.12.08р. №13/1 -3100-к-883 (а.с.11), у якої зазначено, що відмова у прийнятті на роботу є необґрунтованою, оскільки не містить підстав, які ураховуються при відмові у прийнятті на роботу, в зв’язку з чим до Дністровської митниці направлено листа щодо заборони необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу та запропоновано повторно звернутися до митниці для вирішення питання можливості працевлаштування.
27.10.2008 року за поданням Кучурганської митниці Державною митною службою України був прийнятий наказ №2257-к (а.с.68) про звільнення із займаної посади 28.10.2008р., серед інших, ОСОБА_1, інспектора митного поста „Павлівка”, про що зроблений запис в трудовій книжці –за п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.15).
На виконання вказаного наказу 28.10.2008 року Заступником голови комісії з питань ліквідації Кучурганської митниці був виданий наказ №349-к (а.с.34) про звільнення із займаних посад працівників 28.10.2008р. у зв’язку з ліквідацією Кучурганської митниці у п.1.9 якого зазначений позивач.
Як вбачається з копії паспорта (а.с.9) позивач 03.07.2008 року знятий з реєстрації по адресу: АДРЕСА_1, та з 13.08.2008 року по цей час мешкає за адресою: АДРЕСА_3, що відповідачами не спростовано, тоді як листи про звільнення від 28.10.2008р. вих. №07-59/186 (а.с.35) та від 04.11.2008р. №07-59/187 (а.с.37) спрямовувались Кучурганською митницею за адресою: АДРЕСА_1, тобто не за місцем проживання позивача.
Згідно п.4.1 Наказу «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів» Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року N 1149, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) в цьому випадку становить 4 дні не враховуючи дня відправки.
Судом встановлено, що позивач скористався своїм правом на оскарження рішення про відмову у його переведенні до вищестоящого органу, а саме до Державної митної служби України на яке йому була надана відповідь за №13/1-3100-к-883 від 04.12.2008р. (а.с.11). Враховуючи, що сторонами не надані суду відомості, щодо точної дати отримання позивачем відповіді ДМСУ від 04.11.2008р., суд вважає за необхідним застосувати положення п.4.1 Наказу №1149 від 12.12.2007р.
Таким чином, суд вважає безпідставним посилання представника відповідачів на ст. 100 КАС України, оскільки позивач не пропустив строк на звернення до суду за захистом своїх прав, так як він звернувся до суду 08.01.2009р., тобто подав позов в місячний термін, як то передбачено ст. 233 КЗпП України.
Судом встановлено, що підставою звільнення позивача з посади було ліквідація установи –Кучурганської митниці, де він працював, що передбачено п.1 ст.40КЗпП України.
Згідно ч.2 ст.21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Відповідно до ст.22 КЗпП України, забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу.
Як встановлено судом, позивачу було необґрунтовано відмовлено в прийнятті на роботу на посаду інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Роздільна» Дністровської митниці, та як усі посади були вакантні.
Як вбачається з наказів ДМСУ №26 від 21.01.2006р., від 23.01.2008р. №35 (а.с.209-210) та не заперечується представником ДМСУ, що на переведення позивача з однієї митниці до іншої не було потрібне погодження Держмитслужби України та її наказу, а це проводиться наказами керівників двох установ: про звільнення з посади в порядку переведення в Кучурганській митниці та про прийняття на посаду в порядку переведення в Дністровській митниці.
Суд критично ставиться до заперечень Дністровської митниці щодо того, що вони дотримувались наказу №85 від 04.02.2008р. який не рекомендує приймати на службу повторно чи в порядку переведення працівників які мали дисциплінарні стягнення, так як по-перше згідно ст. 151 КЗпП України, якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення, а по друге як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачами у позивача на час звернення до відповідача не було дисциплінарних стягнень, а по третє, сама ДМСУ у відповіді від 04.12.2008 року (а.с.11) визнала необґрунтованість відмови Дністровської митниці у прийнятті на посаду в порядку переведення.
Згідно п.5 ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.
Таким чином, враховуючи неправомірність бездіяльності, щодо не надання відповіді позивачу керівництвом Кучурганської митниці на його заяву про переведення до Дністровської митниці, та необґрунтованість відмови Дністровської митниці в прийнятті на вакантну посаду інспектора в порядку переведення з Кучурганської митниці суд приходить до висновку, що вказаною бездіяльністю та неправомірним рішенням було порушено право позивача на прийняття на роботу.
Вказані порушення призвели до прийняття ДМСУ протиправного наказу №2257-к від 27.10.2008р., яким позивач був звільнений з митниці за п.1 ст.40 КЗпПУ (а.с.8).
Судом встановлено та визнається відповідачами, що 09.09.2009 року була проведена державна реєстрація припинення юридичної особи - Кучурганської митниці у зв’язку з ліквідацією (а.с.201).
У позовній заяві позивач не вказує вимог про визнання неправомірною відмову Дністровської митниці у надані згоди на прийняття ОСОБА_1 на роботу інспектором відділу митного оформлення №4 митного поста «Роздільна» в порядку переведення та не ставить питання про скасування наказу Кучурганської митниці №349-к від 28.10.2008р. в частині звільнення позивача із займаної посади.
В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог - визнати неправомірною відмову Дністровської митниці у надані згоди на прийняття ОСОБА_1 на роботу інспектором відділу митного оформлення №4 митного поста «Роздільна» в порядку переведення та скасувати наказ Кучурганської митниці №349-к від 28.10.2008р. в частині звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.
З урахуванням того, що для переведення працівника з однієї митниці до іншої в порядку переведення не потрібно узгодження ДМСУ суд приходить до висновку, що для повного захисту порушених прав позивача наказ ДМСУ №2257-к від 27.10.2008р. та наказ Кучурганської митниці №349-к від 28.10.2008р. в частині звільнення позивача із займаної посади слід скасувати, та зобов’язати Дністровську митницю прийняти позивача на посаду інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Роздільна» в порядку переведення з Кучурганської митниці на підставі п.5 ст.36 КЗпП України.
Щодо позовних вимог позивача про зобов’язання Державну митну службу України внести відповідні зміни у трудову книжку позивача, то суд вважає, що вони не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ст. 48 КЗпП України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів, таким чином відомості в трудову книжку позивача будуть вноситись Дністровською митницею, оскільки Дністровську митницю зобов’язано прийняти позивача на посаду інспектора.
Керуючись ст. ст. 7-9, 158,160, 163, КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Позов ОСОБА_1 до Дністровської митниці, Державної митної служби України задовольнити частково.
Скасувати наказ Державної митної служби України №2257-к від 27.10.2008р. в частині звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.
Скасувати наказ Кучурганської митниці №349-к від 28.10.2008р. в частині звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.
Визнати неправомірною відмову Дністровської митниці у надані згоди на прийняття ОСОБА_1 на роботу інспектором відділу митного оформлення №4 митного поста «Роздільна» в порядку переведення.
Зобов’язати Дністровську митницю прийняти ОСОБА_1 на посаду інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Роздільна» в порядку переведення з Кучурганської митниці на підставі п.5 ст. 36 КЗпП України.
В решті позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя Іванов Е.А.
Суддя Левчук О.А.
Суддя Потоцька Н.В.