У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
07.04.10 Справа №22/234/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді Мойсеєнко Т. В. , Кричмаржевський В.А. , Шевченко Т. М.
при секретарі Лолі Н.О.
за участю представників
позивача: Ковальчук О.С., довіреність № 87 від 04.03.2010р.;
відповідача: Сосніна Л.І., довіреність б/н від 19.11.2009р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 22/234/09 та апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізького району електричних мереж, м.Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 12.01.2010р. у справі № 22/234/09
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізького району електричних мереж, м.Запоріжжя
до відповідача Рибогосподарського приватного підприємства «Рибний», пгт.Кушугум Запорізького району Запорізької області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізична особа – підприємець ОСОБА_5, м.Запоріжжя
про стягнення суми за безпідставне набуте майно
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.01.2010р. у справі № 22/234/09 (суддя Скиданова Ю.О.) в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду прийнято з посиланням на ст.1212 ЦК України та мотивовано тим, що позивачем не доведено, що акт про порушення та рахунок є підставою для виникнення боргу відповідача перед позивачем та не доведено факту набуття або збереження майна відповідачем без достатньої правової підстави.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій останній просить скасувати оскаржуване рішення господарського суду, оскільки висновки суду, які викладені у судовому рішенні, не відповідають обставинам справи і рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також просить прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. Заявник апеляційної скарги зазначає, що актом про порушення ПКЕЕ № 00002540 від 07.07.2009р. встановлено порушення відповідачем п.5.1 ПКЕЕ, а саме: самовільне підключення електроустановки проводом марки АВВГ 4х6 кв.мм до мережі ВАТ «Запоріжжяобленерго». Позивач вказує на те, що вказаний акт одержав особисто директор ОСОБА_6 07.07.2009р. та будь-яких заперечень з приводу виявленого порушення не висловив. Відсутність права власності у відповідача на об’єкт, що розташований за адресою: смт.Малокатеринівка, вул.Прибережна, 2А не є підставою для звільнення його від відповідальності за самовільне підключення електроустановки та відмови в позові. Позивач у судовому засіданні 07.04.2010р. підтримав доводи, які викладені у апеляційні скарзі.
У запереченні на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи заявника апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними з огляду на таке. Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 13044685 від 25.12.2006р. будівля за адресою АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_5 за реєстраційним номером 6197467 від 23.03.2006р. Промислова діяльність відповідача на даній рибній дільниці була припинена з вересня 2007р. до 25 вересня 2009р., до того ж, в акті перевірки відсутня адреса споживача, схемою самовільного підключення струмоприймачів до мереж позивача не зафіксовано, яке електрообладнання підключено поза приладами обліку електричної енергії під час виявлення порушення, а також чи є електромережа, до якої підключена електропроводка власністю електропередавальної організації чи власністю споживача. Відповідач просить суд апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду Запорізької області без змін.
Третя особа вимог, викладених в ухвалі суду апеляційної інстанції від 08.02.2010р. не виконало, у судове засідання, яке відбулося 07.04.2010р. не з’явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 08 лютого 2010р. у справі № 22/234/09 апеляційна скарга позивача прийнята та призначена до розгляду на 07.04.2010р.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 898 від 07.04.2010р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Кричмаржевський В.А., Шевченко Т.М., даною колегією прийнято постанову.
За згодою представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення та за їх згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарським судом Запорізької області встановлено, що 07.07.2009р. представниками Запорізького РЕМ ВАТ “Запоріжжяобленерго” у присутності директора відповідача ОСОБА_6 було складено Акт №00002540 про порушення Правил користування електричною енергією, відповідно до якого оглядом на місці встановлено, що РПП “Рибний” порушив Правила користування енергією, а саме: п.6.40, шляхом самовільного підключення до електричних мереж без укладення договору про постачання електроенергії. В акті зазначено, що вимір діаметру проводу, за яким визначено площу перерізу проводів, що використано в схемі самовільного підключення, виконано за допомогою штангенциркуля №80912833. Вказаний акт був підписаний директором РПП “Рибний” ОСОБА_6.
Згідно з протоколом засідання комісії з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією від 20.07.2009р., яке відбулось за відсутності представника РПП “Рибний”, на підставі Акту №00002540 позивачем проведено розрахунок недоврахованої електроенергії, згідно з яким нарахування проведено за період з 07.07.2008р. по 07.07.2009р. за 49428 кВт/год, всього на суму 33575 грн. 56 коп.
25.07.2009р. позивач направив РПП “Рибний” повідомлення №1809 від 20.07.2009р. про відключення електроенергії з 25.08.2009р., а також копію протоколу засідання комісії від 20.07.2009р. та рахунок №00002540 від 20.07.2009р. на суму 33575 грн. 56 коп.
У зв’язку з несплатою рахунку, 22.09.2009р. ВАТ “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізького району електричних мереж звернулося до суду з позовом про стягнення з РПП “Рибний” 33575,56 грн. боргу за безпідставно набуту електричну енергію.
Позовні вимоги мотивовані позивачем наявністю у відповідача відповідного обов'язку в силу положень ст. ст. 1212, 1213 ЦК України у зв’язку з порушенням останнім п.п.5.1, 6.40, 6.41 Правил користування електричною енергією.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Так, відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч. 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення зазначеної глави застосовуються згідно із п. 4 ч. 3 ст. 1212 ЦК України і до відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що для з'ясування чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного ст. 1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.
Згідно ст.1 Закону України "Про електроенергетику" електрична енергія є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.
Відповідно до ст.26 Закону України "Про електроенергетику" постачання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії.
Відповідно до пункту 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених наказом Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996року №417/1442 (зі змінами станом на 25.12.2008року), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав і обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.
Отже, єдиною правовою підставою отримання електричної енергії є відповідний договір.
Відповідно до п.1.1 Правил, їх норми регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії).
Відповідач не є виробником або постачальником електричної енергії. При цьому, він не є споживачем, оскільки, згідно п. 1.2 Правил, під визначенням "споживач" розуміють юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору. Поняттю "споживачі енергії" надано і у ст.1 Закону України "Про електроенергетику", відповідно до якого це суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.
Таким чином, відповідач не є споживачем електроенергії, оскільки договору на постачання електроенергії між ними не укладалось.
Виходячи з зазначеного, відносини сторін не врегульовані зазначеними Правилами користування електричною енергією. Отже у енергопостачальної організації не було підстав посилатись в акті на порушення п. 6.40 ПКЕЕ
Норми Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричної енергією розроблені та затверджені на виконання нормативних актів, у т.ч. постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.2006р. №122 "Про затвердження Порядку визначення розміру і відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної енергії".
Відповідно до норм вказаного Порядку визначається розмір збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок недоотримання коштів за електричну енергію, викрадену споживачем шляхом її самовільного використання без застосування приладів обліку (якщо таке застосування обов'язкове) або у разі умисного пошкодження приладів обліку чи у будь-який інший спосіб, а також проводиться відшкодування завданих енергопостачальнику збитків.
За змістом ст. 32 ГПК України наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, встановлюється господарським судом на підставі доказів –фактичних даних, що встановлюються певними засобами доказування.
Факт використання відповідачем електричної енергії для власних електроустановок, зокрема і на час складання акту про порушення, та у вказаному в розрахунках обсягу не доведений позивачем належними та допустимими доказами.
В акті про порушення не зазначено, які електроустановки(електроприлади) було підключено до електромереж. Не зазначено в акті і адресу, за якою було вчинено порушення, лише зазначено найменування населеного пункту с.Малокатеринівка. Проте, у позові позивач вказує адресу АДРЕСА_1. Однак, будівлі, які знаходяться по вулиці АДРЕСА_1 належать на праві власності гр. ОСОБА_5, що підтверджується договором дарування будівлі від 23.03.2006р. (а.с.60). Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області 23.03.2006р. та зареєстровано в реєстрі за №154. На підставі договору дарування право власності на зазначені будівлі було зареєстровано за ОСОБА_5, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №13044685 від 25.12.2006р. (а.с.61), виданий ОП Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації.
Таким чином, на момент перевірки, об’єкт по вулиці Прибережній №2-а в смт. Малокатеринівка, а отже і електроустановка цього об’єкту, через яку могло здійснюватись споживання електричної енергії, відповідачу не належали.
Відповідно до п.1.2 ПКЕЕ відповідальною стороною за експлуатацію електроустановок є власник або інша організація, яка несе відповідальність за їх функціонування згідно з договором.
З матеріалів справи вбачається, що на момент складання акту про порушення від 07.07.09р. між відповідачем та ОСОБА_5, як власником об’єкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, договірних відносин щодо передання в користування цього об’єкту та його електроустановок не існувало. Договір оренди підписаний вже після перевірки позивачем дотримання ПКЕЕ та складання акту про порушення від 07.07.09р. Крім того, договір оренди від 18.09.2009р. (а.с.64) не відповідає вимогам, встановленим ч.2 ст.793 ЦК України щодо обов’язкової форми такого договору, а тому в силу ч.1 ст. 220 ЦК України не породжує ніяких правових наслідків. Таким чином, відповідачу безпідставно нараховано вартість недооблікованої електроенергії за період з 07.07.2008р. по 07.07.2009р.
Також в матеріалах справи наявний, договір про постачання електричної енергії №ПР/Э-03-4510/НЮ-2815р від 01.08.2003р. з додатками та змінами (а.с.19-26), укладений РПП “Рибний” (Споживач) з ДП Придніпровська залізниця (Електропостачальна організація). Згідно з додатком до договору “Перелік місць встановлення електролічильників ” прилад розрахункового обліку було встановлено, в тому числі на дільниці №3. Згідно з п.9.1 договору, він вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від нього.
Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що договір з ДП Придніпровська залізниця з електропостачання об’єкту по вул. Прибережній №2-а в смт. Малокатеринівка на момент складання акту про порушення був чинним, тому електропостачання здійснювалось саме за договором з ДП Придніпровська залізниця та через мережі цього підприємства. Ці обставини також підтверджується листами ПД Придніпровська залізниця від 21.09.09р. №ЕЕ-419 та від04.11.2009р. № ЕЕ515(а.с.65,71).
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої про те, що позивачем не доведено, що акт про порушення від 07.07.09р. та рахунок, виставлений за цим актом, є підставою для виникнення обов’язку у відповідача для сплати позивачу безпідставно отриманої електроенергії, бо позивачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 33, 34 ГПК України факту безоблікового споживання електроенергії саме електроустановками відповідача.
Посилання заявника апеляційної скарги на здійснення РПП “Рибний” розрахунків за споживання електроенергії на підставі договору, укладеного з ДП Придніпровська залізниця, що підтверджується відповідними банківськими виписками, не може бути належним доказом фактичного знаходження відповідача в приміщенні будівлі за адресою смт.Малокатеринівка, вул.Прибережна, 2а та безпідставного набуття ним електроенергії. Як встановлено судом, оплата відповідачем здійснювалась замість власника за домовленістю про таку оплату та не спростовує того, що відповідальною особою за експлуатацію електроустановок об’єкта є власник.
Колегія суддів також зазначає, що в акті перевірки про порушення ПКЕЕ від 07.07.09р., який покладений в основу позовної заяви відсутня не тільки адреса споживача, але і схема самовільного підключення струмоприймачів до мереж позивача, не зафіксовано, яке електрообладнання підключено поза приладами обліку електричної енергії під час виявлення порушення, а також кому належить електромережа, до якої підключена електропроводка.
Приймаючи рішення про проведення розрахунку недорахованої електроенергії по акту порушення, комісія по розгляду акту не зазначила на підставі якого пункту Методики проводилось нарахування.
В позовній заві вказано, що розмір заявленої до стягнення суми здійснений позивачем на підставі підпункту 5 п.2.1, п.2.6 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 №562, із змінами, внесеними постановою НКРЕ №1384від 18.12.2008р.).
Згідно з підпунктом 5 п.2.1, п.2.6 Методики, вона застосовується на підставі акта порушень, складеного з урахуванням вимог ПКЕЕ; у разі: самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі, яка не є власністю споживача.
Разом з цим, із змісту Акту №00002540 вбачається, що було зафіксовано порушення пункту 6.40 ПКЕЕ, відповідно до змісту якого передбачені порушення, які стосуються приладів обліку електроенергії: пошкодження чи зрив пломб, пошкодження відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів обліку, явні ознаки втручання в параметри розрахункових засобів (систем) обліку з метою зміни їх показів перерахунок обсягу електричної енергії. Отже, п.6.40 ПКЕЕ в редакції, що діяла на момент складання акту про порушення ПКЕЕ від 07.07.09р. не містить такого порушення як самовільне підключення електроустановок без договору.
Крім того, відповідно до п.2.6 Методики у разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпункті 5 пункту 2.1 цієї Методики, та за умови відсутності Договору величина розрахункового добового обсягу споживання електричної енергії через проводи (кабелі), якими здійснене самовільне підключення, розраховується за формулою:
Wдоб.с.п. = Р с.п. · t вик.с.п.,
де Pс.п. –потужність самовільного підключення (кВт);
tвик.с.п. –час використання самовільного підключення;
При цьому, при визначенні потужності самовільного підключення, враховується сила струму, що визначається виходячи з найменшої поперечної площі перерізу проводів (кабелів), що використані у схемі самовільного підключення до мережі. Поперечна площа перерізу проводів (кабелів), що використані у схемі самовільного підключення, визначається на підставі показів відповідних засобів вимірювальної техніки, повірених у терміни, передбачені законодавством у сфері метрології. За згодою сторін сила струму може бути визначена виходячи із сили струму навантаження електроустановки при підключенні усіх наявних струмоприймачів на максимальну потужність на підставі показів відповідних засобів вимірювальної техніки, повірених у терміни, передбачені законодавством у сфері метрології.
В акті №00002540, що складний позивачем, зазначено перелік параметрів: фазна напруга, площа перетину кабельного дроту, значення номінального струму приладів обліку. Проте, при цьому не вказано перелік струмоприймачів (обладнання), з яких знято відповідні значення (покази), а також відсутнє зазначення точки підключення.
Таким чином, позивачем також не доведено розмір заявленої до стягнення суми.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що господарський суд Запорізької області повністю з’ясував усі обставини справи та надав належну правову оцінку наданим позивачем документам, як допустимим доказам по справі.
Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачем всупереч ст.33 ГПК України не доведено тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції є цілком обґрунтованим та законним.
Зазначені обставини досліджені судом першої інстанції на підставі доказів, наданих сторонами у судове засідання. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.
Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на позивача.
Керуючись ст. 49, ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізького району електричних мереж, м.Запоріжжя залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 12.01.2010р. у справі № 22/234/09 залишити без змін.
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.
судді Мойсеєнко Т. В.
Кричмаржевський В.А. Шевченко Т. М.