ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Р І Ш Е Н Н Я
"16" квітня 2007 р. Справа № 20/091-07
За позовом | Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, м. Київ |
до | Закритого акціонерного товариства „Авіакомпанія „Аеросвіт”, с. Гора, Бориспільський район |
про | стягнення 18273,75грн. |
Суддя Іваненко Я.Л. |
В засіданні приймали участь: |
від позивача | Ударцев В.В., довіреність №1.22-6 від 26.02.2007р. |
від відповідача | Данилюк Д.В., довіреність №110-2006 від 06.12.2006р. |
суть спору:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, м. Київ (надалі - позивач) до Закритого акціонерного товариства „Авіакомпанія „Аеросвіт”, с. Гора, Бориспільський район (надалі - відповідач) про стягнення 18273,75грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 19.03.2007р. розгляд справи було призначено на 02.04.2007р. Розгляд справи відкладався у зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.
Позивач позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем свого обов’язку щодо оплати рахунків за послуги з аеронавігаційного обслуговування, виставлених на підставі угоди №12/2-06 від 01.01.2006р. про аеронавігаційне обслуговування, у зв’язку з чим останньому нараховано пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань в розмірі 18273,75грн., яку і просить стягнути позивач.
Представник відповідача письмового відзиву на позовну заяву без поважних причин не надав, проте в судовому засіданні 16.04.2007р. в усних поясненнях не заперечив несвоєчасного здійснення відповідачем оплати виставлених позивачем на підставі угоди №12/2-06 від 01.01.2006р. про аеронавігаційне обслуговування рахунків.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлено наступне.
01.01.2006 року між Державним підприємством обслуговування повітряного руху України (Виконавець) та Закритим акціонерним товариством „Авіакомпанія „Аеросвіт” (Замовник) було укладено угоду №12/2-06 про аеронавігаційне обслуговування (далі - Угода), відповідно до умов якої виконавець за дорученням замовника зобов'язався надавати послуги з обслуговування повітряного руху при забезпеченні польотів повітряних суден відповідача, а замовник, згідно з п. 3.5. протоколу розбіжностей від 21.02.06р. до Угоди „Про аеронавігаційне обслуговування”, зобов’язався оплачувати надані послуги протягом 10 банківських календарних днів з дня отримання рахунку-фактури.
Відповідно до п. 3.3. Угоди підставою для взаємних розрахунків між замовником та виконавцем є реєстр виконаних польотів та акцептований замовником рахунок-фактура за значенням прирівняні до акта фактично наданих та фактично одержаних аеронавігаційних послуг.
Позивач свої зобов’язання за договором виконав належним чином, що підтверджується рахунками-фактурами від 06.11.2006р. №916 на суму 3400700,60грн. та №917 на суму 588016,53грн., та доданими до них реєстрами польотів.
Як вбачається з матеріалів справи рахунки-фактури від 06.11.2006р. №916 на суму 3400700,60грн. та №917 на суму 588016,53грн., та додані до них реєстри польотів відповідач отримав 13.11.2006р. рекомендованим листом, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
За таких обставин, з урахуванням положень п. 3.5. протоколу розбіжностей від 21.02.06р. до Угоди „Про аеронавігаційне обслуговування”, відповідач зобов’язаний був оплатити вказані рахунки до 23.11.2006р.
Втім, як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення своїх договірних зобов’язань зазначені рахунки оплатив несвоєчасно, а саме, сплативши 117603,31грн. –29.11.2006р., 980176,01грн. –29.11.2006р., 1400000,00грн. –30.11.2006р., 470413,22грн. –11.12.2006р. та 1020210,18грн. –11.12.2006р.
За таких обставин, відповідач є таким, що прострочив виконання свого обов’язку щодо оплати виставлених рахунків.
Згідно частини першої ст.193 Господарського кодексу України № 436-ІУ від 16.01.2003р. (надалі ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як зазначається в частині другій ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до частини першої ст. 221 ГК України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов'язання.
Крім того, згідно частини другої ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а відповідно до частини першої ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно до частини другої ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Як зазначається в ч. 4 ст. 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/965 ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 4.1. Угоди договору встановлено обов’язок відповідача у разі несплати у визначений термін рахунків сплатити позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Позивач просить стягнути з відповідача 18273,75грн., що є обґрунтованим, правомірним та підлягає задоволенню.
На підставі ст.49 ГПК України судові (господарські) витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 44, 49, 75, 82-84 ГПК України, господарський суд,–
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Авіакомпанія „Аеросвіт” (08324, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, код 20048090) на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (03151, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 76-а, код 19477064) 18273,75грн. (вісімнадцять тисяч двісті сімдесят три грн. 75коп.) пені, та судові витрати: 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 182,74 грн. державного мита.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя