ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Р І Ш Е Н Н Я
19.03.07 Справа № 20/065-07
За позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародна насіннєва компанія”, м. Рівне |
до | Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю „Агрос", с. Красне, Білоцерківський район |
про | стягнення 16624,51грн. |
Суддя Іваненко Я.Л.
В засіданні приймали участь:
від позивача | Найдич М.А., довіреність б/н від 01.06.2006р. |
від відповідача | не з’явився |
суть спору:
До господарського суду Київської області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю „Міжнародна насіннєва компанія”, м. Рівне (далі - позивач) з позовною заявою до Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю „Агрос", с. Красне, Білоцерківський район (далі - відповідач) про стягнення заборгованості.
Ухвалою про порушення провадження у справі від 19.02.2007р. її розгляд призначено на 05.03.2007р.
В судовому засіданні 05.03.07р. представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач свого представника в судове засідання не направив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, витребувані судом документи не подав, проте надіслав телеграму від 03.03.07р. (вх.№72 від 03.03.07р.) з проханням відкласти розгляд справи, у зв’язку з неможливістю провести звірку взаємних розрахунків, про причини неявки суд не повідомив.
Задовольняючи клопотання відповідача, господарський суд ухвалою від 05.03.07р. відкладав розгляд справи на 19.03.2007р.
Відповідач в судове засідання вдруге свого представника не направив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, витребувані судом документи не подав, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, проте, необхідних документів наявних в матеріалах справи достатньо для розгляду господарського спору по суті.
Згідно з ст. 75 ГПК України в разі якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору документів наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд двічі повідомляв відповідача про розгляд справи належним чином відповідно до п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. за №75, і це підтверджується журналом вихідної кореспонденції канцелярії господарського суду Київської області та відповідними відмітками на перших примірниках ухвал господарського суду Київської області від 19.02.2007р. та 05.03.2007р., наявних в її матеріалах, справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлено наступне.
04.02.2004 року між сторонами укладено договір поставки насіння цукрових буряків №23-ГС (далі - договір). Відповідно до п. 1.1 цього договору позивач зобов'язується поставити у 2004р., а відповідач прийняти та оплатити на умовах, визначених цим договором, насіння цукрових буряків (далі - товар) в кількості та за ціною, передбачених в специфікаціях.
На підставі видаткових накладних №312 від 12.03.2004р., №373 від 19.03.2004р. та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯЗЕ №493100 від 12.03.2004р. та ЯЗЕ №493135 від 31.03.2004р., належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи, позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 59944,51грн.
Відповідно до п. п. 3.2., 3.3., 3.4. Договору, відповідач оплачує отриманий від позивача товар у порядку 70% передоплати до 10.02.2004р. банківським грошовим переказом на розрахунковий рахунок продавця. На решту вартості поставленого товару покупець видає продавцю простий вексель протягом 5 банківських днів з моменту поставки.
Відповідач порушив умови договору, розрахувавшись з позивачем за поставлену ним продукцію частково, а саме, сплативши 43320грн. (з яких 6400грн. сплачено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог), в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 16624,51грн., які мали бути оплачені шляхом видачі простого векселю протягом 5 банківських днів з моменту поставки товару, тобто, з урахуванням поставки останньої партії товару 19.03.2004р., до 26.03.2004р.
Відповідно до ст.4 Закону України „Про обіг векселів в Україні” від 5 квітня 2001 року № 2374-III (зі змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 25 грудня 2002 року № 364-IV) видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. При цьому, умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.
З аналізу вищезазначеної статті вбачається, що до видачі (передачі) векселя продовжують існувати грошові зобов’язання щодо платежу за договором, а тому, не виконавши умови Договору поставки насіння цукрових буряків №23-ГС від 04.02.2004 р. щодо часткового проведення розрахунку векселем, у відповідача залишились грошові зобов’язання перед позивачем щодо платежу за Договором –погашення заборгованості в розмірі 16624,51грн., що є вартістю отриманого та неоплаченого товару.
19.06.06р. позивачем було направлено на адресу відповідача лист-повідомлення/вимогу №192-06-06 з вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар в розмірі 16624,51грн. Як вбачається з повідомлення про вручення поштового рекомендованого відправлення №1639370, відповідач отримав зазначену вимогу 22.06.06р., однак залишив без реагування.
Станом на день розгляду справи відповідач доказів відсутності заборгованості, або ж її повного (часткового) погашення суду не надав, як і не надав суду заперечень щодо суми заборгованості перед позивачем.
Згідно частини першої ст.193 Господарського кодексу України № 436-ІУ від 16.01.2003р. (надалі ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Частиною сьомою цієї статті не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Одним із основних видів господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання. А згідно ст.174 ГК України господарські зобов'язання виникають із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 175 ГК України зазначається, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 ГК України та інші, наділені господарською компетенцією.
Відповідно до частини першої ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Крім того, статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Отже, беручи до уваги наведене, господарський суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення основного боргу повністю та стягує з відповідача на користь позивача 16624,51 грн.
Відповідно ст.49 ГПК України судові (господарські) витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-84 ГПК України, господарський суд,–
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю „Агрос" (09143, Київська область, Білоцерківський район, с. Красне, вул. Пролетарська, 47, код 14283800) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародна насіннєва компанія” (33018, м. Рівне, вул. Курчатова, 62 А, код 32171362) 16624,51грн. (шістнадцять тисяч шістсот двадцять чотири грн. 51коп.) основного боргу, а також судові витрати: держмито у сумі 166,25грн. та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя | Іваненко Я.Л. |