ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2010 рокуСправа № 2а-190/10/0370
Волинський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Мачульського В.В.,
при секретарі судового засідання Кузику Р.В.,
представника відповідача Лободи Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Волинський Новобуд» до Управління пенсійного фонду України в м. Нововолинську Волинської області про скасування вимоги та зобов’язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство «Волинський Новобуд» звернулось з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в м. Нововолинську Волинської області про скасування вимоги № Ю-10 від 01.04.2009 року про сплату боргу в сумі 79998,80 грн., та зобов’язати УПФ м. Нововолинська відкликати з Відділу державної виконавчої служби вище вказану вимогу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що відповідачем на адресу позивача направило вимогу № Ю-10 від 01.04.2009 року про сплату боргу за платежем страхові внески на загальнообов’язкове пенсійне страхування на суму 79998,80 грн. Вважає, що відповідачем порушено порядок формування вище вказаної вимоги, а також неправомірно передало її до виконавчої служби для стягнення в примусовому порядку, оскільки в третій частині вимоги не має літери «У», а отже це є не узгоджена вимога. Відсутні дані в графі «4» - дати набрання, її чинності. Також зазначає, що 27.08.2009 року між підприємством та УПФ було укладено договори № 01 про розстрочення та № 01а про сплату страхових внесків, згідно яких ПП «Волинський Новобуд» зобов’язується протягом шести місяців до 28.02.2010 року у повному обсязі сплатити заборгованість із страхових внесків, що склалася на 01.01.2009 року у сумі 93137,87 грн. Однак відповідач передав вимогу від 01.04.2009 року на суму 79998,80 грн., про стягнення в примусовому порядку до виконавчої служби м. Нововолинська.
Позивач на розгляд справи не з’явився, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи у відсутності його представника. Позовні вимоги підтримує з підстав викладених в позовній заяві. Просить суд розглядати справу за наявними в ній доказами.
В судовому засіданні представник відповідача позов не визнала в повному обсязі, в наданих суду письмових запереченнях, та усних поясненнях посилається на те, що оскаржувана вимога була сформована з дотриманням вимог чинного законодавства. Позивач дану вимогу не оскаржував, не звертався до ПФУ з заявою про узгодження вимоги про сплату недоїмки, в зв’язку з чим у вимозі не зазначалось порядкового номеру «У», та не проставлялась відмітка про дату набрання нею чинності. В зв’язку з порушенням умов договору № 1а від 27.08.2009 року про сплату страхових внесків, прийнято рішення про дострокове розірвання договору. На виконавчу службу направлялись вимоги тільки на суму зростання боргу. Просить суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та задоволення не підлягають, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 ч. 1 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів.
Згідно ст.17 ч. 1 КАС України компетенція адміністративних судів поширюються на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктами владних повноважень, щодо його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) , дії чи бездіяльності.
Відповідно ст. 1 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” (далі Закон України № 1058-IV) страхувальники –це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Частиною 1 статті 14 цього Закону визначено, що роботодавцями, зокрема, є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання.
В судовому засіданні встановлено, що ПП «Волинський Новобуд» є платником страхових внесків на загальнообов’язкове пенсійне страхування.
Як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, відповідач зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати страхові внески в установлені строки та в повному обсязі, як то передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року та Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003р. та зареєстрованої в Мін'юсті за № 64/8663 від 16.01.2004 року.
У відповідності до п. 6 ч. 2 ст. 17 вище вказаного Закону страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України № 1058-IV страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для відповідача згідно цього Закону є календарний місяць.
Стаття 9 ч. 3 Закону України “Про систему оподаткування ” вказує, що обов’язок юридичної особи зі сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) припиняється з їх сплатою.
Абзацом 4 п.п.5.1.6 п.5.1. Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове пенсійне забезпечення до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, (далі-Інструкції) визначено, що остаточний розрахунок за базовий звітний період здійснюється платником страхових внесків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.
Частиною 2 ст. 106 Закону України № 1058-IV встановлено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Згідно рішення управління Пенсійного фонду України в м. Нововолинську від 11.08.2009 року до відповідача застосовано фінансову санкцію у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 29552,86 грн., та нарахована пеня за несвоєчасну сплату в розмірі 8044,94 грн., за період з 19.09.2008 року по 20.07.2009 року, на загальну суму 37597,80 грн. Дане рішення позивачем в адміністративному порядку не оскаржувалось.
Відповідачем 01.04.2009 року сформовано вимогу № Ю-10 про сплату боргу за платежем страхові внески на загальнообов’язкове пенсійне страхування на суму 79998,80 грн.
Суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що зазначена вище вимога є не неузгодженою, оскільки відповідно до п. 8.5. Інструкції у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату боргу, страхувальник узгоджує її з органами Пенсійного фонду, а у разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку. Про оскарження вимоги до суду страхувальник зобов’язаний письмово повідомити протягом трьох робочих днів орган Пенсійного фонду, який направив вимогу. Узгодження вимоги органу Пенсійного фонду здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі.
З особової картки рахунку страхувальника ПП «Волинський Новобуд» недоїмка по внесках на березень 2009 року становить 75421,96 грн. та 4576,84 грн., всього на загальну суму 79998,80 грн.
До посилання позивача на те, що не всі сплаченні ним страхові внески за лютий та березень 2009 року зараховано відповідачем, суд відноситься критично, оскільки з особової картки страхувальника ПП «Волинський Новобуд» вбачається, що всі сплачені страхові внески позивачем згідно з представлених платіжних доручень від 13.03.2009 року № 34, від 23.03.2009 року № 36 та № 37, від 30.04.2009 року № 51 зараховано, та відображено в картці страхувальника
Суд не приймає посилання позивача на те, що Крім того, судом встановлено, що 27.08.2009 року прийняло рішення та укладено договір № 01 про розстрочення, а також договір № 01а про сплату страхових внесків, що склалися на 01.01.2009 року, оскільки оскаржувана вимога винесена 01.04.2009 року, а отже не має відношення до вище вказаних договорів розстрочки у сумі 93137,87 грн., до 28.02.2010 року.
Також, не приймається до уваги судом посилання відповідача на те, що вимога № Ю-10 від 01.04.2010 року неправомірно передана до виконавчої служби, оскільки пунктом 8.8 вище вказаної Інструкції визначено, що у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, орган Пенсійного фонду звертається у встановленому законом порядку і подає вимогу до відповідного органу державної виконавчої служби, у якій зазначає суму боргу за даними карток особових рахунків платників на дату подання. До сум боргу, що подаються до органів державної виконавчої служби за даними карток особових рахунків платників, включаються також суми узгоджених з платником, але не сплачених у встановлений термін фінансових санкцій (штрафів) та пені.
З супровідного листа № 5151/09-11 від 30.04.2009 року вбачається, що управлінням ПФУ в м. Нововолинську направило на виконання до ВДВС м. Нововолинська вимогу № Ю-10 У від 01.04.2009 року про сплату недоїмки в сумі 19920,93 грн.
Відповідно до п.8.9 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове пенсійне забезпечення до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, якщо протягом наступного базового звітного періоду страхувальник наростив суми боргу, то після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження до органу державної виконавчої служби подається вимога тільки на суму зростання боргу.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В судовому засіданні з боку відповідача надано достатніх аргументів та доказів, які свідчать, що оскаржувана вимога № Ю-10 від 01.04.2010 року про сплату позивачем боргу з внесків на загальнообов’язкове пенсійне страхування в сумі 79998,80 грн., сформована та прийнята в межах повноважень пенсійного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. В той же час судом не встановлено неправомірності дій відповідача, щодо направлення зазначеної вимоги до відділу виконавчої служби, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПП «Волинський Новобуд» до Управління пенсійного фонду України в м. Нововолинську Волинської області є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 11,17,158,160,162,163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове пенсійне забезпечення до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Волинський Новобуд» до Управління пенсійного фонду України в м. Нововолинську Волинської області про скасування вимоги № Ю-10 від 01.04.2010 року, та зобов’язання вчинити дії, відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі – тобто з 26 лютого 2010 року. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий
Суддя В.В.Мачульський