Справа № 22-6136-2006 р. Категорія - 21

Головуючий у 1 інстанції - Компанієць І.Д. Доповідач- АзевичВ.Б.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

23 червня  2006 року                                     Апеляційний  суд  Донецької  області  в

складі:

головуючого судді:   Бабакової Г.А.

суддів: Дем'яносова М.В., Азевича В.Б.

при секретарі:   ТумаО.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Авдігвського міського суду Донецької області від 21 квітня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2005 року позивач звернувся з даним позовом до суду." В обгрунтування своїх вимог він посилався не те, що 2 квітня 2003 року, приблизно о 10-00 год. на вул. Артема м. Донецька на перехресті нерівнозначних доріг сталося ДТП з вини водія ОСОБА_3, який керуючи автомобілем марки КАВЗ -685 державний номер НОМЕР_1 при виїзді з другорядної дороги на головну, не надав дорогу автомобілю ВАЗ - 2106 під керуванням ОСОБА_4, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого скоїв зіткнення з цим автомобілем. Після цього автомобіль під керування ОСОБА_4 зіткнувся з належним ОСОБА_2 автомобілем марки Опель державний реєстраційний номер НОМЕР_2, в результаті чого його автомобілю, заподіяні механічні ушкодження. Власником автомобілю КАВЗ -685 є ОСОБА_1, а водій ОСОБА_3 керував цим автомобілем у зв'язку з трудовими відношеннями з останнім, тому він звернувся з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_1.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду, яка складається з вартості ремонту автомобіля - 4 281-91 грн. і збитків ( не отриманих доходів ).- З 500 грн., моральну шкоду - 10 000 грн., та судові витрати.

Рішенням Авдіївського міського суду Донецької області від 21 квітня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. З відповідача ОСОБА_1 стягнуто на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 4 281-19 грн.; моральну шкоду - 1 000 грн.; судові витрати: на правову допомогу - 540 грн.; державне мито 59-50 грн., а всього -5 880-69 грн. У решті позовних вимог відмовлено.

З даним рішення не погодився відповідач ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та постановите нове рішення про відмову у задоволені позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційного скарги посилається на те, що рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, та суд безпідставно не прийняв до уваги доводи відносно обставин ДТП. Окрім того, на думку апелянта, при

визначені розміру матеріальної шкоди суд не міг приймати як докази розміру матеріальної шкоди, надані позивачем рахунки про вартість придбаного товару та оплати робіт.

У судовому засідання відповідач підтримав доводи своєї апеляційної скарги.

Інші учасники процесу, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися.

Заслухав доповідача, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 309 ч. 1 п. 4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 моральної шкоди та стягнув її у сумі 1 000 грн. Але даний висновок суду не відповідає нормам матеріального права, а саме змісту ст. 1167 ЦК України де зазначено, що моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відщкрдрвується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У судовому засіданні встановлено, що ДТП сталося з вини водія ОСОБА_3, який повинен нести відповідальність за заподіяну моральну шкоду, а не ОСОБА_1 власник транспортного засобу.

В зв'язку з викладеним, рішення суду у частині стягнення моральної шкоди підлягає скасуванню. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Апеляційний суд вважає, що суму моральної шкоди у розмірі 1000 грн. слід стягнути з відповідача ОСОБА_3

В іншій частині рішення є обґрунтованим та таким, що відповідає нормам матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами і надав їм відповідну оцінку.

Задовольняючи позов у частині стягнення матеріальної шкоди, суд обґрунтовано виходив з норми ст. 1187 ЦК України про те, що шкода заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Тому суд дійшов до висновку, що шкоду позивачу повинен відшкодовувати його власник - ОСОБА_1, з яким водій ОСОБА_3 знаходився у трудових відносинах, та скоїв  ДПТ при виконанні трудових обов'язків.

Судом першої інстанції встановлено, що 2 квітня 2003 року, приблизно о 10-00 год. на вул. Артема м. Донецька на перехресті нерівнозначних доріг сталося ДТП з вини водія ОСОБА_3, який керуючи автомобілем марки КАВЗ -685 державний номер НОМЕР_1 при виїзді з другорядної дороги на головну, не надав дорогу автомобілю ВАЗ -2106 під керуванням ОСОБА_4, внаслідок чого скоїв зіткнення з цим автомобілем. Після цього автомобіль під керування ОСОБА_4 зіткнувся з належним ОСОБА_2 автомобілем марки Опель державний реєстраційний номер НОМЕР_2, в результаті чого його автомобілю,   заподіяні механічні ушкодження.

Відносно ОСОБА_3 складений адміністративний протокол за ст. 124 КпАП України за порушення п. 16.11 Правил дорожнього руху. Постановою судді Авдіївського районного суду він підданий адміністративному стягненню за дане правопорушення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 34 грн.

Сторони по справі відмовилися від проведення судових авто-технічної та авто товарознавчої експертиз.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції розглядаючи спір повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

З матеріалів справи вбачається, що ДТП сталося з вини ОСОБА_3, який порушив п. 16.11 Правил дорожнього руху України, який при виїзді з другорядної дороги на головну, не надав дорогу автомобілю ВАЗ - 2106 під керуванням ОСОБА_4, який рухався по головній дорозі. Даний факт підтверджується постановою суду про стягнення з відповідача ОСОБА_3 штрафу у доход держави на підставі ст. 124 КпАП України за порушення п.   16.11 Правил дорожнього руху.

Згідно зі ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, якщо вона завдана одній особі з вини іншої особи - винною особою.

Таким чином, суд зробив обґрунтований висновок про те, що ДТП сталося з вини ОСОБА_3, та стягнув з ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди грошову суму, яку позивач витратив на ремонт автомобілю.

Розмір матеріальної шкоди,, а саме вартість ремонту автомобіля позивача підтверджується рахунком та актами виконаних робіт. ( а. с. 46-49), тому апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи апелянта про те, що ціни на товар та послуги значно завищені.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, в цій частині позову, чи процесуально права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

В зв'язку зі скасуванням рішення в частині стягнення моральної шкоди, апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині стягнення на користь позивача витрат по оплаті держмита ( судового збору ) слід скасувати, та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 51 грн., а з відповідача ОСОБА_3 - 8-50 грн.

Керуючись ст. ст. 218, 88, 303, 304, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. 4, 314 ч. 2, 316 ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 21 квітня 2006 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди у сумі 1000 грн. та витрат по оплаті державного мита скасувати. У задоволень позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті державного мита у сумі 51   (п'ятдесят одну) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у сумі 1000 ( одна тисяча ) грн. та витрати по оплаті судового збору - 8 (вісім ) грн. 50 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення але може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.