Справа № 22-6163-2006 р.                    Головуючий 1 інстанції Реутова В.І.

Категорія 19                                      Доповідач Азевич В.Б.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2006 р.                                       Апеляційний суд Донецької області

в складі:

головуючого - Бабакової Г.А. суддів     Дем'яносова.М.В., Азевича В.Б. при секретарі  ТумаО.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Горлівка на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівка Донецької області від 27 квітня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Горлівка Донецької області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок нещасного випадку,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2006 року позивач звернувся з вказаним позовом до суду. Він посилався на те, що працюючи на підприємствах вугільної промисловості, при виконанні трудових обов'язків він отримав професійні захворювання. Висновком МСЕК від 19 червня 2001 року йому вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності 40 % за сукупністю професійних захворювань: 20% вібраційна хвороба, 20 % - хронічний бронхіт. На підставі висновку МСЕК від 29.08.2002 року позивачу вперше встановлено 10% втрати професійної працездатності у зв'язку хронічним радикулітом, що за сукупністю склало 50% втрати професійної працездатності. Згідно з висновком МСЕК від 29.11.2004 року йому встановлено вперше 10% втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання - сенсоневральна туговухість, а за сукупністю зазначених вище професійних захворювань - 60% безстроково.

Внаслідок погіршення стану здоров'я у зв'язку з професійними захворюваннями йому заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичних стражданнях, порушенні нормальних життєвих зв'язків, негативних наслідках, які потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя, що викликає у позивача моральні страждання. Просив стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію в сумі 42 000 грн.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Горлівка від 27 квітня 2006 р. позов задоволено частково, на користь позивача з відділення виконавчої дирекції Фонду в Центрально-Міському районі м. Горлівка стягнуто на відшкодування моральної шкоди 30 000 грн.

З даним рішенням не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

При цьому відповідач посилається на те, що судом при винесені рішення порушені норми матеріального та процесуального права, а саме суд не обґрунтував свого рішення, а позивач не додав суду доказів про те, що йому заподіяна моральна шкода. Фондом позивачу провадяться інші виплати, які на думку апелянта компенсують шкоду, завдану здоров*ю. Тому позивач не має права на відшкодування моральної шкоди.

Представник  відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не з'явився.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відділення виконавчої дирекції Фонду підлягає частковому задоволенню, а рішення зміні з наступних підстав.

Згідно з п. З ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставою для зміни рішення суду є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійних захворювань, регулюються Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999р. (з наступними змінами).

Згідно з п. п "є" п.1 частини 1 ст. 21 та частини 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди.

Судом першої інстанції по справі встановлено, що під час роботи на підприємствах вугільної промисловості позивач отримав професійні захворювання, що підтверджується актами розслідування: 05.06.2001 р., 30.05.2002 р. та 03.09.2004 р. Висновком МСЕК від 19 червня 2001 року йому вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності 40 % за сукупністю професійних захворювань: 20% вібраційна хвороба, 20 % - хронічний бронхіт. На підставі висновку МСЕК від 29.08.2002 року позивачу вперше встановлено 10% втрати професійної працездатності у зв'язку хронічним радикулітом, що за сукупністю склало 50% втрати професійної працездатності. Згідно з висновком МСЕК від 29.11.2004 року йому встановлено вперше 10% втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання - сенсоневральна туговухість, а за сукупністю зазначених вище професійних захворювань - 60% безстроково.

Тобто суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивачу внаслідок професійних захворювань заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, що порушило його нормальні життєві зв'язки, та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Даний висновок суду відповідає роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, які викладені в постанові від 31 березня 1995 р. № 4 „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" та рішенню Конституційного Суду України від 27 січня 2004 р. по справі №1-9/2004 згідно з яким, положення частини 3 статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" треба розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку - лише у разі відсутності втрати потерпілим професійної працездатності.

Доводи апелянта про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоді не ґрунтуються на законі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу встановлена втрата професійної працездатності, в зв'язку з чим суд обґрунтовано, виходив з положень ст. 21 та ст. 28 Закону „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і дійшов висновку про наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок професійних захворювань, та стягнув на її відшкодування з відповідача грошову компенсацію.

Визначаючи розмір моральної Шкоди, суд врахував стан здоров'я позивача, а саме, що він на 60 % втратив професійну працездатність, та визначив розмір моральної шкоди в сумі 30 000 грн.

Але апеляційний суд вважає неможливим погодитися з розміром компенсації моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції, бо він не відповідає характеру, ступеню та тривалості моральних страждань, яких зазнав позивач. Враховуючи ці обставини, а також характер та обсяг фізичних і душевних страждань, яких зазнав позивач, їх тривалість, наслідки отриманих професійних захворювань, апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди необхідно стягнути 18 000 грн.

Рішення суду першої інстанції відповідає нормам процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права, і підлягає зміні лише в частині визначення розміру заподіяної моральної шкоди.

Підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має.

Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. З, 309 ч. 1 п. З, 314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Горлівка Донецької області задовольнити частково.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівка Донецької області від 27 квітня 2006 р. року змінити. Стягнути на користь ОСОБА_1 з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Горлівка Донецької області на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійних захворювань, 18 (вісімнадцять тисяч ) грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо    до Верховного Суду