Україна
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 березня 2010 року Справа № 2а-36/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючого-судді Л.І. Хилько, при секретарі - Валявській О.О,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у м. Кіровограді < Позивач в особі > < 3-тя особа позивача > до приватного підприємства"НЕКСТ" < Відповідач в особі > < 3-тя особа відповідача > про скасування державної реєстрації, визнання установчих документів, первинних документів недійсними з моменту перереєстрації на гр. ОСОБА_1, визнання недійсними первинних та фінансово-господарських документів, складених від імені ПП «НЕКСТ»після проведення реєстрації на ім’я ОСОБА_1,
ВСТАНОВИВ:
Державна податкова інспекція у м. Кіровограді звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з зазначеним адміністративним позовом до приватного підприємства «НЕКСТ», код 32415649.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до пункту 1, 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень (орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт) при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Виходячи зі змісту пункту 7 частини 1 статті З КАС та пункту 11 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державна податкова інспекція як орган державної влади, який звертаючись із відповідним судовим позовом, здійснює владні управлінські функції, і виступає суб'єктом владних повноважень.
Таким чином, даний спір є публічно-правовим спором, оскільки виник з публічно-правових відносин за участю суб'єкта владних повноважень, а саме - контролюючого органу, що реалізовував у цих відносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції щодо подання позову про визнання недійсним договору, в розумінні п.7 ч. 1 ст. З КАС України і такі справа належать до компетенції адміністративних судів.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»завданням органів податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків-юридичних осіб, запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх припинення, розкриття.
Згідно ст.10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" Державна податкова інспекція забезпечує облік платників податків, правильність і своєчасність надходження цих податків, здійснює реєстрацію фізичних осіб, перевіряє достовірність документів, які подаються платниками щодо правильності визначення об'єктів оподаткування.
Реєстраційною палатою Кіровоградського міськвиконкому 5 березня 2003 року зареєстровано приватне підприємство "НЕКСТ", про що зроблено запис від 05.03.2003 р № 1 444 107 0005 004416. Керівником та засновником підприємства став ОСОБА_3, житель АДРЕСА_1. Місцезнаходження підприємства: АДРЕСА_1.
В серпні 2009 року ПП „НЕКСТ" було перереєстровано на гр. ОСОБА_1, жителька АДРЕСА_2, місцезнаходження підприємства: АДРЕСА_1.
Однак, з пояснень гр-ки ОСОБА_1 вбачається, що вона за грошову винагороду погодилась перереєструвати на себе приватне підприємство „НЕКСТ". Особисто ОСОБА_1 до фінансово-господарської діяльності не має ніякого відношення, вона підписувала пакет документів, у суть яких не вникала; безпосередньо фінансово-господарською діяльністю займатися наміру не мала і не займалась. Податкову звітність особисто не подавала, хоча вона є і директором, і бухгалтером і засновником, крім того окрім неї на підприємстві ніхто більше не працював. Отже крім неї ніхто не міг і не мав право подавати податкову звітність.
Слід зазначити, що під час перереєстрації ПП „НЕКСТ" на себе, гр.ОСОБА_1 усвідомлювала, що дане підприємство є фіктивним і буде використовуватися іншими, невідомими їй, особами.
Також 27.11.2009 року, під час ОРМ по встановленню місцезнаходження за юридичною адресою ПП "НЕКСТ", було встановлено, що за даною адресою проживає гр. ОСОБА_3, про що був складений акт про незнаходження за юридичною адресою.
Статтею 88 та 93 ЦК України передбачено, що місцезнаходження юридичної особи вказується в її статутних документах і повинно відповідати дійсності. Таким чином, законодавством України визначено обов'язок щодо достовірності відомостей в установчих документах, який покладається на засновника. Отже, встановлено, що громадянка ОСОБА_1 в дійсності, не мала наміру і можливості особисто здійснювати підприємницьку діяльність, і сплачувати податки та збори до державного бюджету України, а відомості вказані в реєстраційних та установчих документах є завідомо неправдивими.
Відповідно до п.1 ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно ст. 62 Господарського кодексу України визначено, що Підприємство це-самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних потреб та особистих потреб шляхом систематично здійснення виробничої, науково-дослідної, торгівельної, іншої господарської діяльності в порядку передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Статтею 63 Господарського кодексу України зазначено, що унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника , який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства.
На підставі ст.65 ГК України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів, якими є Статут підприємства (ст. 57 ГК України), на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо відповідно до статуту чи інших установчих документів.
Згідно ст.135 ГК України власник майна має право здійснювати господарську діяльність, на свій розсуд визначаючи мету і предмет господарської діяльності, структуру, склад органів управління, порядок використання майна, інші питання управління діяльністю суб’єкта господарювання.
Статтями 136, 137 ГК України визначено, що власник майна, здійснює безпосередньо контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган.
Згідно п. 3 ст.142 ГК України порядок використання прибутку (доходу) суб'єкта господарювання визначає власник або уповноважений ним орган відповідно до законодавства та установчих документів. Зазначені вимоги гр. ОСОБА_1 виконані не були, її волевиявлення не було направлено на створення підприємства з метою здійснення підприємницької діяльності.
Позовом визначається фіктивність правочину у вигляді створення засновницького акту, затвердження статуту у новій редакції ПП "НЕКСТ", разом з тим видача первинних документів, які використовувались в господарській діяльності підприємства, та вказує на недобросовісну послідуючу фінансово - господарську діяльність оскільки, правочин засновника, не добросовісний, видані підприємством первинні документи не мають юридичної сили так як складені без дійсного волевиявлення ОСОБА_1 і про намір створити для ПП "НЕКСТ" набуття, зміну та припинення прав та обов'язків, - не свідчать. Мають ознаки фіктивних дій. На настання обумовленого законодавством результату, - не направлені. Про легальний намір ПП "НЕКСТ" отримати права та нести легально обов'язки, - не свідчать оскільки перереєстрація підприємства відбулась на підставну особу.
Документи, що стали предметом позову, свідчать про намір ПП "НЕКСТ" ухилення від сплати податків, про намір ведення недобросовісної господарської діяльності, не подаватиме податкової звітності, що буде порушувати нормальну діяльність державної податкової служби.
У відповідності до п.2 ст.234 ЦК України - фіктивний правочин, визнається судом недійсним.
В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги та доповнив вимогою визнати недійсним та скасувати свідоцтво № 15242079 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 23.06.2003 р.
Відповідач в судове засідання не з’явився., про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 22.03.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 29.03.2010 р., про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення ДПІ у м. Кіровограді, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
5 березня 2003 року за реєстраційним номером 08155-ПП-1 зареєстрований Статут приватного підприємства «НЕКСТ», код 32415649, затверджений засновником підприємства 10.02.2003 р. ОСОБА_3 (а.с. 14-16) Відповідно до п. 1.1. Статуту ПП «НЕКСТ»засновується на підставі Законів України «Про підприємництво»та «Про підприємства в Україні»для реалізації трудових, інтелектуальних та інших можливостей громадянина у виробничій та комерційній діяльності, під власний ризик, з правом найму робочої сили. Згідно п. 1.2. власником підприємства є громадянин України ОСОБА_3, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1. Юридична адреса підприємства відповідно до п. 1.4. Статуту: Україна, АДРЕСА_1. Пунктом 5.1 Статуту передбачено, що власник користується правом володіння, користування та розпорядження майном підприємства.
5 березня 2003 року Реєстраційною Палатою Кіровоградської міської ради видане свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб’єкта підприємницької діяльності-юридичної особи ПП «НЕКСТ». (а.с. 13)
23 червня 2003 року приватному підприємству «НЕКСТ»видане свідоцтво № 15242079 про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 17)
18 серпня 2009 року ОСОБА_3 на ім’я Державного реєстратора подана заява (а.с. 10) про вихід зі складу засновників (учасників) приватного підприємства «НЕКСТ»та відсутність претензій в тому числі майнових до ПП «НЕКСТ».
26 листопада 2009 року ОСОБА_3 на ім’я начальника УПМ ДПА в Кіровоградській області надані пояснення (а.с. 7) наступного змісту. ОСОБА_3 являвся засновником ПП «НЕКСТ»з 2003 р. по 12.08.2009 р. В цей період підприємство було зареєстроване за адресою АДРЕСА_1. З 12.08.2009 р. ПП «НЕКСТ»переоформлене нотаріально в присутності ОСОБА_3 на інших осіб. Згідно пояснень, ПП «НЕКСТ»з 12.08.2009 р. не знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
26 листопада 2009 року ОСОБА_1 на ім’я начальника УПМ ДПА в Кіровоградській області наданні пояснення (а.с. 8, 9) відповідно до яких ОСОБА_1 на початку серпня 2009 року необачливо відізвалася на прохання знайомого допомогти його товаришу та перереєструвати на себе ПП «НЕКСТ»та надала паспорт та ідентифікаційний код. Надаючи згоду ОСОБА_1 розуміла, що її дії тягнуть за собою відповідальність згідно діючого законодавства України так як ОСОБА_1 не мала наміру здійснювати будь-яку фінансово-господарську діяльність, а інші особи можуть використати ПП «НЕКСТ»з порушенням діючого законодавства України а відповідальність буде нести ОСОБА_1 як засновник та
директор. Те, що після перереєстрації ПП «НЕКСТ»буди являти собою фіктивне підприємство ОСОБА_1 розуміла. Після перереєстрації на себе ПП «НЕКСТ»ОСОБА_1 фінансово-господарської діяльності не здійснювала, ніяких угод ні з ким не підписувала та не укладала, звітність до державних органів не складала, не підписувала та не надавала.
27 листопада 2009 року працівниками податкової міліції Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області проведена перевірка місцезнаходження ПП «НЕКСТ», за результатами перевірки складений відповідний акт (а.с. 6). В результаті перевірки встановлено: за адресою вказаною у свідоцтві про державну реєстрацію від 05.03.2003 р. АДРЕСА_1 суб’єкт підприємницької діяльності не знаходиться, за даною адресою знаходиться (проживає) ОСОБА_3, який договорів оренди з перевіряємим не складав; засновники ПП «НЕКСТ»за перевіряємою адресою не прописані; суб’єкт підприємницької діяльності не повідомив орган державної реєстрації про нове місцезнаходження, чим порушено п. 26 «Положення про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 р. № 740. Також, в результаті перевірки встановлено, що ПП «НЕКСТ»має рахунки в банківських установах.
Згідно з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 11) станом на 3 грудня 2009 року місцезнаходження ПП «НЕКСТ», код 32415649, АДРЕСА_1. Керівник юридичної особи, засновник (учасник) юридичної особи - ОСОБА_1, АДРЕСА_2.
Згідно довідки від 01.02.2010 р. № 1784/10/1510 (а.с. 28) податкової інспекції у м. Кіровограді ПП «НЕКСТ», код 32415649, юридична адреса: АДРЕСА_1, взяте на податковий облік від 09.06.2003 р. за № 6971, перебуває на загальній системі оподаткування, та є платником податків: податок на прибуток; податок на додану вартість; комунальний податок; податок з доходів найманих працівників. Дата подання останньої звітності з податку на прибуток –10.11.2009 р., з податку на додану вартість –21.12.2009 р., податковий розрахунок комунального податку –09.07.2009 р.
17 лютого 2010 року працівником ГВПМ ДПІ в м. Кіровограді опитана ОСОБА_1 Згідно пояснень ОСОБА_1 (а.с. 37, 38) повторила все, що зазначала в поясненнях від 26.11.2009 р., а також, доповнила інформацією про те, що довіреностей ні від свого імені ні від імені ПП «НЕКСТ»на представлення інтересів себе особисто як директора та ПП «НЕКСТ»нікому не надавала та не підписувала.
Відповідно до п. 17 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби наділені повноваженнями звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Спір у даній справі стосується реалізації суб'єктом владних повноважень своїх повноважень, що встановлюються між цим органом та суб'єктом підприємницької діяльності, пов'язані з його компетенцією щодо здійснення відповідних управлінських функцій. Зазначені повноваження податкового органу визначають його статус у даних відносинах як владного суб'єкта, а ПП «НЕКСТ»- як підпорядкованого суб'єкта. Відтак, вказані відносини є відносинами влади та підпорядкування (субординації) і за способом виникнення та регулятивним характером є адміністративними.
Таким чином, дана справа є справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою), оскільки податковий орган в даному випадку в розумінні п. 7 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень.
Положення пункту 17 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" щодо права податкового органу на звернення до суду з позовом про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, пункту 2 частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України щодо можливості ліквідації юридичної особи за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, частини 6 статті 59 Господарського кодексу України щодо скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання слід розуміти як положення щодо припинення юридичної особи.
Статтею 4 Закону України від 15.05.2003, № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", і змінами та доповненнями, визначене поняття державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Згідно ч. 1 цієї статті державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Згідно ч. 2. ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»якщо зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, пов'язані із зміною керівника або осіб, що обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, крім документів, передбачених частиною першою цієї статті, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), додатково подає примірник оригіналу або нотаріально засвідчену копію рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміну зазначених осіб та/або завірену в установленому порядку копію розпорядчого документа про їх призначення.
Відповідно до ч. 11 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу. Частиною 12 зазначеної статті визначено, що у разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки. Відповідно до ч. 14 ст. 19 у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей. Якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за зазначеною адресою, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.
Статтею 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено підстави припинення юридичної особи відповідно до яких юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Статтею 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" регламентований порядок державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі судового рішення, що не пов’язане з банкрутством юридичної особи. Згідно норм зазначеної статті суд, який постановив рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи, у день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення. Дата надходження відповідного судового рішення вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій. Підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:
визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;
провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;
невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;
неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;
наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
Перелік підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи є вичерпним.
Статтею 65 Господарського кодексу України, чинного на час перереєстрації ПП «НЕКСТ»на гр. ОСОБА_1, визначено зокрема, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.
Судом встановлено, що станом на 3 грудня 2009 року згідно Згідно з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 11) місцезнаходження ПП «НЕКСТ», код 32415649, АДРЕСА_1. Керівник юридичної особи, засновник (учасник) юридичної особи - ОСОБА_1, АДРЕСА_2.
Згідно розділу ІІІ Статуту ПП «НЕКСТ»(а.с. 15) загальне керівництво «Підприємством» здійснює Власник, в свою чергу Власником «Підприємства»відповідно до І розділу Статуту являється ОСОБА_3 (а.с. 16) Судом на підставі наданих ДПІ у м. Кіровограді документів встановлено, що зміни до Статуту ПП «НЕКСТ»щодо заміни особи яка здійснює керівництво ПП «НЕКСТ»та заміни юридичної адреси підприємства не вносилися. В даній частині положення Статуту ПП «НЕКСТ»суперечать нормам ст. 65 ГК України.
Проте, Статут, затверджений та зареєстрований у 2003 році, на підставі якого діє ПП «НЕКСТ»відповідно до ст. 9 Закону України "Про підприємства" (чинного на час виникнення правовідносин) є установчим документом, направленим на створення юридичної особи, і не є видом цивільної угоди в розумінні ст. 41 ЦК УРСР, чинного на час виникнення правовідносин. На Статут не поширюються загальні норми цивільного законодавства про угоди та зобов'язання, а тому посилання позивача ДПІ у м. Кіровограді на п. 2 ст. 234 ЦК України як на підставу визнання Статуту ПП «НЕКСТ»фіктивним правочином є помилковим.
Позивач, обгрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що п. 3 ст.142 ГК України порядок використання прибутку (доходу) суб'єкта господарювання визначає власник або уповноважений ним орган відповідно до законодавства та установчих документів. Зазначені вимоги гр. ОСОБА_1 виконані не були, її волевиявлення не було направлено на створення підприємства з метою здійснення підприємницької діяльності.
Згідно з визначенням, наведеним у ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво –це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Відповідно до ст. 45 цього Кодексу підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця. Порядок створення, державної реєстрації та ліквідації суб’єктів підприємництва окремих організаційних форм визначається цим Кодексом та іншими законами.
Судом встановлено, що перереєстрація приватного підприємства «НЕКСТ»на гр. ОСОБА_1 здійснена за прямої участі зазначеної особи в результаті її волевиявлення без застосування до неї заходів примусу. Згідно пояснень, наданих гр. ОСОБА_1 вона усвідомлено дала згоду на перереєстрацію підприємства на себе. Щодо здійснення факту перереєстрації підприємства без наміру гр. ОСОБА_1 здійснювати будь-яку фінансово-господарську діяльність, проаналізувавши норми чинного законодавства судом встановлено відсутність норми прямої дії в законодавстві України, що забороняє особі перереєстровувати на себе підприємство за відсутності подальшого наміру здійснювати будь-яку фінансово-господарську діяльність.
Також, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що документи, що стали предметом позову, свідчать про намір ПП "НЕКСТ" ухилитися від сплати податків, про намір вести недобросовісну господарську діяльність, про намір не подавати податкову звітності, що в свою чергу буде порушувати нормальну діяльність державної податкової служби.
Обґрунтування позовних вимог позивачем намірами відповідача ухилятися від сплати податків, вести недобросовісну господарську діяльність, не подавати податкову звітність наслідком чого буде порушення нормальної діяльності органу державної податкової служби не ґрунтується на нормах законодавства та є припущенням позивача.
На підставі довідки від 01.02.2010 р. № 1784/10/1510 (а.с. 28) Державної податкової інспекції у м. Кіровограді судом встановлено що дата подання останньої податкової звітності ПП «НЕКСТ», код 32415649, з податку на прибуток –10.11.2009 р., з податку на додану вартість –21.12.2009 р., податковий розрахунок комунального податку –09.07.2009 р. Судом встановлено, що річний термін подання податкової звітності відповідачем не минув.
У справах про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності обов’язок щодо доведення неправомірності дій відповідача з наданням відповідних доказів покладений на органи владних повноважень в даному випадку на ДПІ у м. Кіровограді.
Державною податковою інспекцією у м. Кіровограді не надано суду доказів внесення Державним реєстратором запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням відповідно до положень ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". Позивачем не надано суду доказів щодо встановлення факту фіктивності підприємства (вироку суду, висновків експертизи тощо), а також не надано доказів провадження ПП «НЕКСТ»діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом.
В процесі розгляду справи судом встановлено відсутність порушень закону при здійсненні державної реєстрації ПП «НЕКСТ»на гр. ОСОБА_1 які не можна усунути, оскільки зазначена особа має право вчинити відповідні дії, передбачені чинним законодавством України, направлені на усунення існуючих порушень.
Вимоги позивача Державної податкової інспекції у м. Кіровограді щодо визнання недійсним та скасування свідоцтва № 15242079 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 23.06.2003 р. відповідача приватного підприємства «НЕКСТ»не підлягають задоволенню оскільки позивач є органом який видав зазначене свідоцтво і наділений повноваженнями відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»анулювати свідоцтво платника податків.
На підставі викладеного, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Державної податкової інспекції у м. Кіровограді до ПП «НЕКСТ»про скасування державної реєстрації, визнання установчих документів, первинних документів недійсними з моменту перереєстрації на гр. ОСОБА_1, визнання недійсними первинних та фінансово-господарських документів, складених від імені ПП «НЕКСТ»після проведення реєстрації на ім’я ОСОБА_1, та визнання недійсним та скасування свідоцтва № 15242079 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 23.06.2003 р. відповідача приватного підприємства «НЕКСТ».
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 71, 86, 160 –163, 167 КАС України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні позовних вимог адміністративного позову Державної податкової інспекції у м. Кіровограді до приватного підприємства «НЕКСТ», код 32415649, про скасування державної реєстрації, визнання установчих документів, первинних документів недійсними з моменту перереєстрації на гр. ОСОБА_1, визнання недійсними первинних та фінансово-господарських документів, складених від імені ПП «НЕКСТ»після проведення реєстрації на ім’я ОСОБА_1, та визнання недійсним та скасування свідоцтва № 15242079 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 23.06.2003 р. відповідача приватного підприємства «НЕКСТ»- відмовити в повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Л.І. Хилько