ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

01.08.2007                                                                                                 Справа  № 10/130

За позовом Служба автомобільних доріг у Закарпатській області, м. Ужгород

до відповідача Малого колективного підприємства „Лабораторія контролю якості зварних з’єднань і матеріалів”, м. Ужгород

про стягнення суми 21658 грн.

Суддя              І.В. Івашкович

Представники:

від позивача –Негря С.І. –юрисконсульт, довіреність №516/01-4/5 від 23.04.07

від відповідача – не з’явився

СУТЬ СПОРУ: Служба автомобільних доріг у Закарпатській області,                               м. Ужгород звернулась з позовом до малого колективного підприємства „Лабораторія контролю якості зварних з’єднань і матеріалів”, м. Ужгород про  стягнення суми 21658 грн.

Позов мотивовано з посиланням на ті обставини, що відповідно до підрядного договору №46 від 02.11.03 та додаткової угоди №46/1 від 02.12.03 позивачем сплачено відповідачу суму 129946 грн., в т.ч. ПДВ 21658 грн.

Посилаючись на те, що відповідач є платником єдиного податку за ставкою 10 відсотків та застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності у 2003 р. згідно виданого йому свідоцтва № 0701002444 про право сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва –юридичною особою від 01.01.2003 р., а отже на час здійснення йому проплат не є платником ПДВ, позивач стверджує про зайво сплачену відповідачу суму ПДВ в розмірі 21658 грн.

Зазначає, що факт завищення відповідачем вартості виконаних робіт на суму ПДВ підтверджено актом №05-29 від 29.06.05 КРУ в Закарпатській області про результати перевірки цільового використання бюджетних коштів в Службі автомобільних доріг у Закарпатській області за 2003 –2004 роки, яким  зобов’язано  цю суму повернути до державного бюджету.

На виконання вимоги КРУ позивач направив  відповідачу лист №859/06-11 від 30.06.05 про  необхідність повернення зайво сплаченої суми 21653,60грн. ПДВ, та повторно вимогу про повернення коштів заявив претензію від 13.10.05 №2271/01-4/8.

Зазначені вимоги відповідачем не були задоволені, однак від відповідача надходила відповідь про перерахунок вартості виконаних робіт з урахуванням  єдиного податку в розмірі 10%.

З такою пропозицією позивач не погодився, у зв’язку з чим звернувся з позовом про примусове стягнення зайво сплаченої суми 21653,60 грн.

Представник позивача позов підтримав  в повному обсязі, посилаючись на обґрунтування та підтвердження підстав позовних вимог доданими документальними доказами.

Відповідач повторно письмового відзиву на позов не надіслав, свого уповноваженого представника для участі в судовому засіданні не направив. За таких обставин  спір підлягає вирішенню в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Виходячи з правового аналізу фактичних обставин і матеріалів справи, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги заявлено без наявності передбачених законом підстав, а отже не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Із фактичних матеріалів обставин справи вбачається, що в укладеному сторонами підрядному контракті №46 від 20.11.03 на виконання робіт з середнього ремонту автомобільних доріг загального користування і дорожніх споруд на них за кошти державного бюджету сторонами погоджено умову                                 (п. 3.1) про встановлення договірної ціни, що визначена у додатку №1. Підписаний обома сторонами додаток №1 містить розрахунок договірної ціни, загальний розмір якої визначено з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” право нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається винятково особам, зареєстрованим, як платники податку у передбаченому Законом порядку.

Суб’єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його сплату в іншому, ніж визначено Законом (168/97-ВР), порядку, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід.

Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 03.07.98 №727/98 (727/98) „Про спрощену систему оподаткування, обліку та  звітності суб’єктів малого підприємництва”, суб’єкт  підприємницької діяльності не є платником податку на додану вартість, якщо ним прийнято рішення сплачувати єдиний податок за ставкою 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Отже, Указ (727/98) передбачає звільнення суб’єктів малого підприємництва від сплати податку на додану вартість з операцій, пов’язаних з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг).

Виходячи з наведеної вище регламентації правових норм, суд вважає, що в даному випадку за обставин включення відповідачем, який не зареєстрований в установленому порядку як платник ПДВ, до вартості наданих ним послуг суми ПДВ, виникають питання оцінки та визначення податкового кредиту і податкового зобов’язання як певних податкових відносин кожної із сторін із податковим органом.

Разом з тим, в межах господарсько-правових відносин, що виникли між сторонами з підстав укладеного підрядного договору №46 від 02.11.03, зобов’язання по оплаті підлягають виконанню відповідно до умов контракту, в т.ч. з урахуванням визначеної у контракті ціни, як це передбачено нормами                           ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України.

Таким чином, правових підстав для покладення на відповідача обов’язку по поверненню позивачу суми 21658 грн., як завищеної вартості виконаних робіт, суд не вбачає.

У позові слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 43, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому ГПК України.

Суддя                                                                                                       І.В. Івашкович