Справа №22-ц- 2215                               Головуючий у І інстанції Слободян Н.П.

Категорія 27                                                                   Доповідач Лащенко В. Д.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі: головуючого - Лащенка В.Д. суддів-ТракалоВ.В., ЧервінкоК.С. при секретарі - Волошиній С.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іванківського районного суду від 3 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Іванівської селищної ради, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,

встановила:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до виконавчого комітету Іванківської селищної ради, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Позивачка посилається на те, що постійно проживала АДРЕСА_1. Згідно рішення правління колгоспу їм. Комінтерна (смт. Іванків), протокол засідання правління №НОМЕР_1, їхній сім"ї була надана в постійне користування земельна ділянка розміром 0,45 га, а в 1962 р. їй була надана земельна ділянка розміром 0,30 га, розташована за тією ж адресою.

Згідно рішення Іванківської селищної ради № НОМЕР_2 їй з чоловіком була надана в приватну власність земельна ділянка площею 0,70 га, що знаходиться за вищевказаною адресою.

Вказаною ділянкою вона (її сім"я) користувалась весь час, а в 1994 р. вона побудувала на частині своєї земельної ділянки господарську будівлю -дерев"яний хлів, вартість якого на сьогоднішній день складає 1373 грн.

Відповідачка по справі, ОСОБА_2, користується земельною ділянкою площею 0,36 га, яка розташована поряд з земельною ділянкою позивачки, за адресою АДРЕСА_1.

Рішенням виконавчого комітету Іванківської селищної ради №НОМЕР_3 ОСОБА_2 була надана в користування земельна ділянка розміром 0,36 га. Однак згідно проведеного 20 червня 2003 року обміру земельної ділянки, яка знаходиться у фактичному користуванні відповідачки (єдиного реального обміру, якого позивачка добивалася протягом 1995 - 2003 р.р.), площа вказаної ділянки становить 0, 374 га, що на 0, 014 га більше, ніж вона має на це право. Тільки в цей час позивачка достовірно дізналася про порушення відповідачами її законних прав землекористувача.

Згідно вищевказаного рішення Іванківської селищної ради від 27.06.2003 р. за відповідачкою ОСОБА_2 було припинено право користування земельною ділянкою площею 70 кв. м на земельній ділянці, що розташована поряд з земельною ділянкою позивачки.

Таким чином, відповідачка скоїла самовільний захват земельної ділянки, яка була надана "у постійне користування сім"ї позивачки і постійно користувалася цією земельною ділянкою протягом більше 10 років (фактично починаючи з 1991 року).

В цих незаконних діях відповідачці ОСОБА_2 допомагав другий відповідач по справі - Іванківська селищна рада,, посадова особа якої -землевпорядник Волочай М.Х. неодноразово проводив обміри земельних ділянок позивачки та відповідачки ОСОБА_2, готував документи, а керівник відповідача - голова селищної ради неодноразово надавав в різні судові та державні установи довідки про те, що ніяких порушень земельного законодавства при користуванні земельною ділянкою гр. ОСОБА_2 не виявлено, фактичний розмір земельної ділянки, що перебуває у її користуванні відповідає даним земельно-кадастрової книги.

Однак вказані відомості не відповідали дійсності і були недостовірні, про що було відомо посадовим особам Іванківської селищної ради. Так, представник відповідача - депутат Іванківської селищної ради по с. Болотня Купрієнко В.Я. 28.03.1995 року склав недостовірний акт про потраву пшениці на ділянці відповідачки ОСОБА_2 площею 0,01 га нібито курми позивачки, дав підписати його сусідам як очевидцям, а потім в цьому акті цифра 0,01 га була переправлена на 0,1 га.

На підставі даних, поданих Іванківською селищною радою в Іванківський районний суд про розмір фактично займаних нею та відповідачкою ОСОБА_2 земельних ділянок,, останній 16 листопада 1995 року виніс рішення (вказане рішення було пізніше скасоване як безпідставне) за позовом ОСОБА_2, відповідачки по даній справі, до позивачки, згідно з яким останню було зобов'язано знести нібито самовільно збудований нею дерев"яний хлів, який нібито розташований на земельній ділянці ОСОБА_2 (що не відповідало дійсності) та було постановлено стягнути з позивачки для відшкодування ОСОБА_2 нібито заподіяної матеріальної та моральної шкоди в розмірі 13 000 000 крб. Вказане рішення, не дивлячись на неодноразові звернення позивачки до різних судових інстанцій з скаргами, не було змінено.

12 серпня 1996 року вказане рішення в частині знесення дерев"яного хліва позивачки було виконане: ОСОБА_2 привела 7 осіб, в тому числі і 2-х працівників міліції, які руйнували хлів. В результаті цього позивачка потрапила до лікарні з серцевим нападом.

Протягом декількох місяців 1996 року з пенсії позивачки було стягнуто кошти в розмірі 130 грн. відповідно до рішення суду від 16.11.1995 року (пізніше вказана сума позивачці була повернута).

Таким чином, в результаті спільних умисних дій відповідачів по справі - Іванківської селищної ради та ОСОБА_2 позивачка не мала можливості користуватися своєю земельною ділянкою площею 0, 014 га, був зруйнований її хлів вартістю 1373 грн., також була нанесена значна моральна шкода, яка виразилася в багаторічному нехтуванні її законними правами, багаточисельними образами в її бік, переживаннями у зв"язку з цим. З огляду на це, позивачка просить стягнути з відповідачів по справі матеріальну шкоду в розмірі 1373 грн. та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. солідарно.

Рішенням Іванківського районного суду від 3 травня 2006 року в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням Іванківського районного суду від 16 листопада 1995 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 і зобов'язано відповідачку знести самовільно збудовану будівлю (сарай) та стягнуто на відшкодування збитків 3 млн. грн., завданих потравою посівів.. За протестом прокурора вказане рішення було скасовано в порядку нагляду, а справу направлено на новий розгляд. При новому розгляді ОСОБА_2 в позові було відмовлено, вирішено питання про повернення ОСОБА_1 130 грн., в частині знесення сараю провадження було закрито, оскільки на час розгляду справи він був знесений.

Оскільки сарай було знесено за рішенням суду, тому суд першої інстанції прийшов правильного висновку про відсутність підстав для покладання на відповідачів обов'язку відшкодувати шкоду.

Відсутні також докази того, що відповідачка ОСОБА_2 користувалася земельною ділянкою позивачки і заподіяла внаслідок цього шкоду.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог і обгрунтовано відмовив ОСОБА_1 у задоволені позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому не можуть бути враховані апеляційною інстанцією.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Іванківського районного суду від 3 травня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий

Судді