Справа №22ц-465

Категорія - 50

Головуючий у І інстанції - Дячишин В.Ф.

Доповідач в апеляційній інстанції - Федоришин А.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2009 року м. Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - Богонюка М.Я.,

суддів: Шашкіної С.А., Федоришина А.В.,

при секретарі - Безп’ятко О.І.,

з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 18 листопада 2008 року, -

ВСТАНОВИЛА:

оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_2 задоволено. Позбавлено ОСОБА_5 батьківських прав відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення оскаржив відповідач, просить його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 Покликається на те, що належним чином виконував батьківський обов’язок по вихованню своєї дитини. Крім цього зазначає, що сім’я ОСОБА_6, у яких проживає його дитина, зацікавлена у позбавленні його батьківських прав із-за належної його дитині земельної ділянки, якою фактично користуються, і з цією метою перешкоджають йому у вихованні та матеріальному забезпеченні ОСОБА_2. Вважає, що позиція представника органу опіки і піклування не відповідає його ставленню до дитини, дійсним обставинам справи; суд дав невірну оцінку показанням свідків і невірно встановив фактичні обставини справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2 і її представника ОСОБА_3, представника третьої особи - ОСОБА_4 на заперечення обґрунтованості апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним і тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

Відповідно до матеріалів справи позивачка ОСОБА_2 народилась 27.03.1993 року, у свідоцтві про її народження батько записаний зі слів матері. З відповідачем позивачка проживала у квартирі АДРЕСА_1 до 1994 року, з матір’ю - до 2002 року. З 2002 року до 2004 року вихованням ОСОБА_2 займались її баба - ОСОБА_7 і родичі - сім’я ОСОБА_6, на квартирі останніх вона проживає дотепер. Рішенням Сихівської райадміністрації від 15.03.2004 року ОСОБА_6 була призначена опікуном ОСОБА_2 Батьківство ОСОБА_5 щодо ОСОБА_2 було визнано рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 06.06,2005 року, на той час якій виповнилось 12 років, за його позовом.

Статтею 150 Сімейного кодексу України визначені обов’язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, зокрема вони зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно із ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, позбавлення батьківських прав можливе при наявності однієї із зазначених у цій нормі підстав, зокрема при ухиленні батьків від виконання обов’язків по вихованню дитини.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_5 не тільки не проявив почуття любові та батьківської турботи щодо дочки, але і не виконував передбачених зазначеною нормою обов’язків по її вихованню.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконував свого батьківського обов’язку як до, так і після визнання його батьківства щодо ОСОБА_2

Зазначені факти мали місце за наявності вини ОСОБА_5, оскільки він свідомо нехтував своїм обов’язком приймати участь у вихованні дочки.

Доводи ОСОБА_5 про те, що він не міг належним чином здійснювати батьківський обов’язок із-за створення йому перешкод є надуманими, голослівними, не підтверджується матеріалами справи і тому колегія суддів їх відхиляє.

Не приймає до уваги колегія суддів і доводи апелянта про те, що сім’я ОСОБА_6 здійснює піклування над ОСОБА_2 виключно із-за матеріальної вигоди, адже опіка чи піклування не створює для них правових наслідків стосовно майна дитини.

Разом із цим колегія суддів приймає до уваги позицію ОСОБА_2, яка в категоричній формі відмовляється визнавати батьком відповідача, наполягає на позбавленні його батьківства, ініціювала позов до суду, не визнає іншої сім’ї окрім. сім’ї ОСОБА_6. Це волевиявлення є вільним, твердим, висловленим у суді першої інстанції і підтриманим в суді апеляційної інстанції, а відтак і переконливим для колегії суддів.

Процедура досудового розгляду питання про позбавлення батьківства дотримана, представник третьої особи в судовому засіданні підтримав відповідний висновок органу опіки та піклування.

Так як суд першої інстанції належним чином перевірив надані сторонами докази, дав їм вірну оцінку та правильно встановив фактичні обставини справи, обгрунтовано прийшов до висновку про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

На підставі наведеного, керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315,317 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 18 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскарженою в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання чинності.