Справа №22-498

Категорія: 52

Головуючий у 1-й інстанції- Сушко Н.В.

Доповідач в апел. Інстанції - Бермес І.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2009 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого Бермеса І.В.,

суддів: Шандри М.М., Гончарук Л.Я.,

при секретарі Макойда Н.З.,

з участю ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства „Нафтопереробний комплекс - Галичина" на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 травня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства „Нафтопереробний комплекс - Галичина" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, нарахування компенсації за затримку по виплаті та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_4 задоволено частково.

ОСОБА_4 поновлено на роботі в ВАТ „Нафтопереробний комплекс - Галичина"на посаді помічника начальника підрозділу охорони з 22 серпня 2006 року.

Стягнуто з ВАТ „Нафтопереробний комплекс - Галичина" в користь ОСОБА_4 середній заробіток за весь час вимушеного прогуду з нарахуванням компенсації за затримку по виплаті.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та в межах нарахування за один місяць допущено до негайного виконання.

Рішення суду оскаржило ВАТ „Нафтопереробний комплекс - Галичина".

В апеляційній скарзі покликається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Не враховано, що рішення профспілкового органу про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. Правила щодо розгляду подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником, який є членом виборних профспілкових органів, поширюються і на вищестоящі органи профспілки чи об’єднання, до складу якої входить профспілкова організація підприємства, установи, організації (ст. 252 КЗпП).

Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_4 на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що 21.09.2006 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись те, що працював у відповідача помічником начальника підрозділу охорони та був обраний заступником голови профспілкового комітету ВАТ „Нафтопереробний комплекс -Галичина", наказом №530/к від 22 серпня 2006 року його незаконно було звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку зі скороченням чисельності та штату працівників.

Зазначав, що 16 червня 2006 року під час перебування його на стаціонарному лікуванні відповідач направив йому листа від 09.06.2006 року про те, що на підставі наказу від 01.06.2006 року №336/к посада помічника начальника охорони ВАТ „НПК-Галичина" скорочується з 18.08.2006 року в зв’язку з чим він підлягає звільненню на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України з 18.08.2006 року. Наказу йому не вручено і з ним не ознайомлено. У скерованому листі не було запропоновано іншу посаду.

На протязі двох місяців до часу примусового звільнення з роботи його фактично відсторонили від виконання посадових обов’язків.

Були порушені вимоги п. 3 ст. 22 Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", згідно якого не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень не було надано первинній профспілковій організації інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільнення чи зведенню їх кількості до мінімуму, або пом’якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Не враховано, що звільнення з ініціативи власника, або уповноваженого ним органу осіб, обраних до складу профспілкових органів і не звільнених від виробничої роботи, допускається крім додержання загального порядку звільнення, лише за попередньою згодою профспілкового органу, членами якого вони є, а голів і членів профспілкової органів на підприємстві, крім того, за згодою Львівської обласної ради профспілок працівників нафтової, газової та нафтопереробної промисловості.

Керівництво ВАТ „НПК - Галичина" після його відмови отримувати повідомлення про запропоновані найнижчі посади спромоглося зробити подання на отримання згоди на його звільнення з роботи до профкому. Проте, враховуючи неправомірність звільнення профспілковий комітет як і Львівська обласна рада профспілок такої згоди не дали.

Однак, незважаючи на відмову профкому його 22 серпня 2006 року було звільнено з роботи. Звільняючи його з роботи за п.1 ст. 40 КЗпП України відповідач порушив вимоги ст. ст. 26 ч. 1,41 ч. 3 Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Позивач просив поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Після скасування попередніх судових рішень при вирішенні спору в судовому засіданні 27 травня 2008 року позивач просив також стягнути нарахування компенсації за затримку по виплаті.

Встановлено, що підставою для прийняття наказу № 530/к від 22.08.2006 року став виданий наказ №336/к від 01 червня 2006 року по ВАТ „НПК-Галичина" „Про скорочення чисельності і штату працівників ВАТ „НПК- Галичина", пов’язаного з потребами виробництва в якому поряд із іншими посадами з 18.08.2006 року скорочена посада помічника начальника охорони.

На виконання наказу № 336/к від 01 червня 2006 року листом №2-141/33 від 09.06.2006 року ОСОБА_4, який працював на посаді помічника начальника підрозділу охорони було попереджено про скорочення з 18.08.2006 року.

В червні місяці 2006 року ОСОБА_4 в зв’язку із скороченням був направлений лист та запропоновано перевестись на посади - комірника товаро-сировинного цеху № 6, охоронника підрозділу охорони, оператора товарного 3 розряду установки ВЗП основного технологічного цеху № 1. 03 липня за №2-217/33 ОСОБА_4 повторно був направлений лист та запропоновані посади-оператора технологічних установок 2 розряду бітумної установки цеху № 1, машиніста технологічних насосів з розряду установки термічного крекінгу, слюсаря з ремонту технологічних установок 3-го розряду РБУ. Аналогічного листа ОСОБА_4 за № 2-295/33 було направлено 17.08.2006 року та запропоновані посади-машиніста парових турбін 3 розряду цеху № 5 ТЕЦ, слюсаря з ремонту устаткування котельних та пилепідготовчих цехів 3 розряду цеху № 5 ТЕЦ, оператора технологічної установки 3 розряду АВТ цеху № 1, ізолювальника 3 розряду РБУ, лаборанта спектрального аналізу 3 розряду РБУ цеху № 7.

ОСОБА_4 від отримання вище згаданих листів відмовився, покликаючись на порушення процедури звільнення.

Отже відповідачем належно виконано обов’язок передбачений ст. 49-2 КЗпП України про те, що працівникові має бути запропонована інша робота.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що профспілковий комітет ВАТ „Нафтопереробний комплекс - Галичина" згідно постанови 4 серпня 2006 року та Президія Львівської обласної ради професійних спілок працівників хімічної та нафтохімічної галузей промисловості України відповідно до постанови від 7 серпня 2006 року не дали згоди на звільнення позивача з роботи.

Також суд вказав, що відповідач не врахував передбачені ст. 252 КЗпП України додаткові гарантії при звільненні з ініціативи роботодавця для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів. Стаття 252 КЗпП України безпосередньо пов’язує можливість звільненні працівника-члена виборного профспілкового органу з ініціативи роботодавця лише із наявністю попередньої згоди на таке звільнення виборного органу, членом якого є такий працівник, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки.

Однак при цьому суд не дав належної оцінки відмови профспілкових органів на звільнення позивача з роботи.

В ухвалі колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 28 листопада 2007 року, якою скасовані попередні судові рішення про відмову в задоволенні позову, вказано, що суд при попередньому розгляді справи у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що їх регулює.

Тому суду при новому розгляді слід було визначити якими правовими нормами врегульовані спірні правовідносини.

Частиною 7 ст. 43 цього Кодексу передбачене право власника або уповноваженого ним органу звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) у разі, якщо в рішенні виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору немає обгрунтування такої відмови.

Також статтею 252 КЗпП України встановлені додаткові, крім передбачених ст. 43 цього Кодексу, гарантії при звільненні з ініціативи роботодавця для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів.

Згідно ч. 3 ст. 252 КЗпП України звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об’єднання професійних спілок).

Суд помилково вважав, що положення ч. 7 ст. 252 КЗпП України про те, що якщо в рішенні професійної спілки немає обгрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації, застосовуються лише до постанови профспілкового комітету ВАТ „Нафтопереробний комплекс - Галичина" від 4 серпня 2006 року.

В той же час ці положення ст. 252 КЗпП України застосовуються і щодо до постанови Президії Львівської обласної ради професійних спілок працівників хімічної та нафтохімічної галузей промисловості України від 7 серпня 2006 року.

Аналогічні вимоги щодо перевірки судом обґрунтування відмови в дачі згоди на звільнення є в ч. 6 ст. 39 Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". Так в ній зазначено, що рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обгрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обгрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

З матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_4, працюючи у відповідача був обраний заступником голови профкому ВАТ „НПК-Галичина".

20 липня 2006 року за №2-241/33 голова правління ВАТ „НПК-Галичина" звернувся з поданням до голови профспілкового комітету ВАТ „НПК-Галичина" про погодження на звільнення з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_4, помічника начальника підрозділу охорони ВАТ „НПК-Галичина" з 18.08.2006 року.

Аналогічне подання головою правління було направлено голові Львівської обласної ради профспілок працівників хімічної та нафтохімічної галузей промисловості України.

При цьому було вказано, що на виконання частини 3 ст. 49-2 КЗпП України ОСОБА_4 було запропоновано перевестись на слідуючі посади: оператора технологічних установок 2 розряду бітумної установки цеху № 1, машиніста технологічних насосів 3 розряду установки термічного крекінгу, слюсаря з ремонту технологічних установок 3 розряду, комірника товаро-сировинного цеху № 6, охоронника підрозділу охорони, оператора товарного З розряду установки ВЗП основного технологічного цеху № 1.

Первинна профспілкова організація працівників ВАТ „НПК-Галичина" 04.08.2006 року, розглянувши подання голови правління №241/33 від 24.07.2006 року постановила не дати згоди на звільнення ОСОБА_4Як на підставу прийнятого рішення покликається на ст. 22 ч. 3, ст. 41 Закону України " Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" та на п.3.3.5. Галузевої угоди.

Аналогічну постанову 07.08.2006 року прийняла Президія Львівської обласної ради профспілок. В послідуючому листом від 2.08.2008 року Президії Львівської обласної організації професійних спілок працівників хімічної та нафтохімічної галузей промисловості України підтвердила цю постанову (а.с. 343).

Як на підставу прийнятого рішення покликалася на ч. 3 ст. 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Встановлено, що профком не дав згоди на звільнення ОСОБА_4 з посади помічника начальника підрозділу охорони, виходячи із вимог п. 3 ст. 22 Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії гарантії діяльності", оскільки голова правління ВАТ „НПК-Галичина" зобов’язаний був звернутися з таким поданням за три місяці до намічуваного звільнення ОСОБА_4, а фактично він звернувся з поданням в термін менший як три місяці.

Однак як профспілковий комітет, так і Президія Львівської обласної ради профспілок (Президії Львівської обласної організації профспілок), відмовляючи голові правління в дачі згоди на звільнення ОСОБА_4 всупереч вимог п.7 ст. 43 КЗпП України та ч. 6 ст. 39 Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" належно не обґрунтували відмови в наданні згоди на звільнення позивача.

Саме не повідомлення профспілкового комітету про звільнення позивача за три місяці до намічуваних звільнень на що покликається позивач, як на порушення процедури звільнення про відмову у дачі згоди з цих же підстав, судова колегія не вважає порушенням процедури звільнення позивача з роботи.

В заперечення позову відповідач вказує, що при звільненні позивача з роботи не було порушено вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", яка передбачає за три місяці до звільнення повідомити профспілкову організацію про намічені заходи, оскільки відповідно до ч.2 ст. 22 цього ж Закону, „права і повноваження профспілок щодо забезпечення захисту працівників від безробіття та його наслідків визначаються законодавством і колективними договорами та угодами".

Відповідно до п.2.6 Колективного договору на 2005 рік, що діяв на Товаристві на момент звільнення позивача і діє надалі, звільнення працівників товариства у зв’язку із скороченням чисельності або штату працівників Товариства допускається лише після використання всіх наявних можливостей для забезпечення зайнятості на Товаристві, і проводиться в порядку, передбаченому чинним законодавством України. При цьому, звільнення у зв’язку із скороченням чисельності або штату Товариства допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу на Товаристві.

За період з 16 червня 2006 року по 22 вересня 2006 року на товаристві було фактично вивільнено в порядку п. 1 ст. 40 КЗпП України лише 18 працівників, при цьому із додержанням порядку, встановленого КЗпП України та безпосередньо діючим на товаристві Колективним договором. Позивачу протягом двох місяців після попередження про наступне звільнення було запропоновано 11 посад від яких він відмовився.

Щодо звільнення позивача з роботи за наявної відмови від дачі згоди на звільнення первинної профспілкової організації працівників ВАТ „НПК-Галичина" та Президії обласної ради профспілок де основну увагу було акцентовано на порушення Товариством норм Закону України " Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності", а також п. 3.3.5 Галузевої угоди представник відповідача вважав не обгрунтованими, оскільки суперечать нормам вказаним безпосередньо в Галузевій угоді, а саме п.2.3, ч.2 п. 3.3.5.

Так, відповідно до п. 2.3 Галузевої угоди між міністерством палива та енергетики України та ОСОБА_5 профспілки працівників хімічних та нафтохімічних галузей промисловості України на 2005-2006 роки „Положення угоди діють безпосередньо і є обов’язковими для виконання і поширюються на всіх суб’єктів незалежно від їх форм власності і господарювання...".

Відповідно до ч. 1 п.3.3.5 Галузевої угоди на який покликається позивач, роботодавці запроваджують упереджувальні заходи щодо запобігання масових звільнень з підприємств працівників з ініціативи власника, проводять їх лише за умови попереднього (не менш ніж за три місяці) письмового повідомлення відповідного виборного профспілкового органу про причини і обсяги скорочень, термін вивільнення, спеціальності та кваліфікації працівників, що підлягають скороченню та проводять спільні консультації щодо заходів, спрямованих на сприяння працевлаштуванню працівників, що вивільняються.

Однак відповідно до ч.2 п.3.3.5 цієї угоди у разі вивільнення працівників, з підприємства з ініціативи роботодавця протягом року більше 5% загальної чисельності працівників (як одноразове, так і підсумоване) попередньо погоджують це питання з ЦР Профспілки.

Станом на 01.01.2006 року у трудових відносинах з ВАТ „НПК-Галичина" перебувало 1599 чоловік ( кількість штатних одиниць-1650.25 ).

Із поданих товариством звітів про заплановане звільнення працівників, що подаються до міського центру зайнятості становить 78 чоловік, що становить 4.8% загальної чисельності працівників. Фактично за вказаний період було звільнено за п.1 ст. 40 КЗпП України 18 працівників, що становить 1.1% від загальної кількості працівників. Вважав, що на Товаристві не було масового звільнення працівників.

Судова колегія приходить до висновку, що ці заперечення на позов заслуговують на увагу, т.я. підтверджені письмовими доказами по справі.

Таким чином профспілковий комітет ВАТ „НПК-Галичина" в постанові від 4 серпня 2006 року та Президія Львівської обласної ради профспілок (Президія Львівської обласної організації) в постанові від 7 серпня 2006 року належно не обґрунтували відмови в дачі згоди на звільнення позивача з роботи.

При таких обставинах судова колегія приходить до висновку, що не встановлено порушень ст. 22 ч. 3, ст. 41 Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" та п.3.3.5. Галузевої угоди.

Отже відповідач вправі був відповідно до вимог п.7 ст. 43 КЗпП України та ч. 6 ст. 39 Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" провести звільнення позивача з роботи без належно обгрунтованої відмови вказаних профспілкових органів на дачу попередньої згоди на його звільнення з роботи.

Не заслуговують на увагу і покликання позивача на те, що його звільнення проведено з порушенням вимог ст. 26 Закону України " Про приватизацію державного майна", оскільки наявність права власності держави на частку (пакет) акцій у ВАТ не є підставою для застосування положень даної норми через те, що в разі відчуження цього пакету, об’єктом приватизації буде саме він, а не підприємство, з приватизацією якого цією нормою пов’язують згадані обмеження в розірванні трудового договору.

Не знайшли свого підтвердження покликання ОСОБА_4 на те, що його звільнення з роботи та відсторонення його від виконання посадових обов’язків були в зв’язку із поданням скарги голові правління, підписаної всіма працівниками підрозділу охорони щодо позбавлення їх премії за березень місяць 2006 року.

Отже заочне рішення суду від 27 травня 2008 року слід скасувати. Таким чином, керуючись п.1 ст. 40, ст. ст. 43,49-2,221,232,235,236,237-1,252 КЗпП України, ст. ст. 22,39,41 Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", судова колегія приходить до висновку, що звільнення з роботи ОСОБА_4 за п. 1 ст. 40 КЗпП України відповідачем проведено у відповідності до вимог закону, а тому в позові йому про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати та нарахування компенсації за затримку по виплаті слід відмовити.

Оскільки в судовому засіданні 27 травня 2008 року позивач відмовився від позовних вимог про стягнення моральної шкоди, як це вбачається з протоколу судового засідання і про це він ствердив в засіданні судової колегії, суд помилково вказав в мотивувальній частині рішення про те, що відмовляє в стягненні моральної шкоди.

З врахуванням вимог п. 3 ч. 1 ст. 205 ЦПК України та ч. 1 ст. 310 ЦПК України, судова колегія вважає, що в частині стягнення моральної шкоди провадженням по справі слід закрити.

Керуючись ст. ст. 10,60,212, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 310, ч. 2 ст. 314 ст. 316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Нафтопереробний комплекс -Галичина" задовольнити.

Заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 травня 2008 року скасувати та постановити нове рішення.

В позові ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства „Нафтопереробний комплекс - Галичина" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та нарахування компенсації за затримку по виплаті -відмовити.

Позов ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства „Нафтопереробний комплекс - Галичина" в частині стягнення моральної шкоди провадженням по справі закрити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.