Справа №22-969

Категорія: 44

Головуючий у 1-й інстанції - Лєсний С.Є.

Доповідач в апел. Інстанції - Бермес І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Бермеса І.В.

суддів: Шандри М.М., Гончарук Л.Я.

при секретарі: Гуняк О.Я.,

з участю ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06 жовтня 1998 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7, третьої особи ЖБК - 210 про виділення частки в спільному майні подружжя, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 06 жовтня 1998 року позов задоволено повністю. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 2/3 частки у АДРЕСА_1.

Зобов’язано ЛОБТІ внесено відповідні зміни у технічну документацію на АДРЕСА_1.

Дане рішення оскаржили ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі просять рішення скасувати та ухвалити нове рішення, т.я. не враховано, що вони повинні мати частки у квартирі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на підтримання апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_5, ОСОБА_6 на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Встановлено, що позивач звернулася з позовом до відповідача про виділення частки в спільному майні подружжя.

В обгрунтування позовних вимог посилалася на те, що разом з чоловіком отримали кооперативну спірну квартиру. Внески за яку в більшій частині сплачувала вона з заощаджень, які мала до цього шлюбу. Після звершення виплати коштів за спірну квартиру відповідач оформив документи на цю квартиру виключно на себе, чим порушив її та дітей права.

Задовольняючи позов суд виходив з того, що позивачка більшу частину коштів за спірну квартиру сплатила позивачка, що стверджується копіями рахунку з Ощадбанку, а також те, що відповідач погодився на приватизацію спірної квартири в частках залежно від вкладених коштів, оскільки визнаючи, що квартира належить як йому, так і відповідачці та дітьми.

Апелянти зазначають, що про рішення суду дізнались тільки 22.01.2009 р., коли їх мати повідомила, що вони не є співвласниками спірної квартири.

Квартира АДРЕСА_1 виділена відповідачу ОСОБА_7 з розрахунку на усіх членів сім’ї, в тому числі на ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є інвалідом дитинства 2-ої групи та ОСОБА_3

Батьки оформили право власності на квартиру виключно на себе на підставі рішення Шевченківського районного суду від 06.10.1998 р. та встановили порядок користування на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06.04.04 р.

Апелянти вважають, що при винесенні рішення суд не врахував інтересів неповнолітньої дитини, не залучив до участі орган опіки та піклування, хоча батько в суді визнав, що квартира належить як йому, так і матері та дітям, не врахував той факт, що кошти на оплату пайових внесків сплачував ОСОБА_3

На підставі наведеного вважають, що своїми діями батьки порушили їх права та інтереси та позбавили їх права власності на частку у квартирі.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 був членом житлово-будівельного кооперативу на підставі чого після сплати всіх внесків за кооперативну квартиру приватизував таку виключно на себе, що стверджується реєстраційним посвідченням від 6.03.1997 р.

ОСОБА_4 вважаючи, що її права порушені, звернулася до суду з позовом про визнання за нею права власності на 2/3 частки спірної квартири.

Суд задовольняючи позов вірно виходив з того, що більшу частину внесків за кооперативну квартиру сплачувала ОСОБА_4, що встановлено в судовому засіданні.

Також встановлено, що апелянти на час ухвалення рішення були дітьми сторін і не вносили внески за спірну квартиру.

Покликання апелянтів на те, що батьки своїми діями порушили їх права та інтереси та позбавили їх права власності на частку у квартирі не заслуговують на увагу, оскільки власниками кооперативних квартир є лише ті особи, які вносили внески на спірну квартиру на час коли повністю сплачено всі внески.

З огляду на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не вносили внески за спірну квартиру та не були членами житлово-будівельного кооперативу, тому не заслуговують на увагу їх покликання про визнання за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частку в квартирі № 33 та за ОСОБА_3 право власності 1/4 частки в квартирі АДРЕСА_1,

Голослівними є їх покликання на те, що після повного внесення паю квартира є спільною сумісною власністю членів сім’ї.

В засіданні судової колегії ОСОБА_3 визнав, що немає доказів про те, що вносив внески за спірну квартиру.

А тому суд вірно прийшов до висновку про визнання за ОСОБА_4 право власності на 2/3 частки у АДРЕСА_1 з врахуванням внесків сплачених ОСОБА_4 та ОСОБА_7 за спірну квартиру.

З врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.

З урахуванням зазначеного та керуючись ч. 1 п.1 ст. 307, ст. 308, ч.1. п.1. ст. 314, ст. 315, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06 жовтня 1998 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.