Справа № 22ц-4062009 р.
Категорія 52
Головуючий у 1-й інст. Мікула О.І.
Доповідач Юхименко А.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Юхименка А.Г.
Суддів: Гончарук Л.Я., Мікуш Ю.Р.
При секретарі: Підлужній К.В.
З участю: сторін та адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 12 листопада 2008 року,
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваним рішенням ОСОБА_2 відмовлено в позові до ТзОВ „Шувар" з участю третьої особи ОСОБА_3 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за безпідставністю позовних вимог.
Рішення оскаржив позивач ОСОБА_2, просить його скасувати, а справу направити на новий розгляд, т.я. суд не врахував, що він прогулів не допускав, його не допускали до роботи за вказівкою директора товариства ОСОБА_3, не враховано його заяву про надання йому відпустки з 20 грудня 2006 року, яку він залишив бухгалтеру по зарплаті ОСОБА_4, що вона ствердила будучи допитаною в якості свідка; в той же час в основу рішення покладено покази представників відповідача та третьої особи ОСОБА_3, який в кримінальній справі про обвинувачення його (позивача) батька не заперечував, що він (позивач) сам написав заяву про звільнення з роботи за власним бажанням, тим самим заперечив факт прогулів з його боку як причини звільнення з роботи, звільнення вважає безпідставним та незаконним, а також не чим іншим, як психологічним тиском на нього з родиною та помстою з боку директора товариства ОСОБА_3 з наміром незаконно заволодіти належними його матері 8% акцій товариства.
Вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що її слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Позивач ОСОБА_2 з 1 грудня 2004 року працював на посаді адміністратора торгового комплексу ТзОВ «Шувар» та 12 лютого 2007 року наказом директора товариства ОСОБА_3 №8-к був звільнений з займаної посади за прогули без поважних причин за період з 20 грудня 2006 року по 15 січня 2007 року та з 09 лютого 2007 року по 12 лютого 2007 року на підставі п.4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с.5,6).
Факт відсутності позивача на роботі у зазначений в наказі період часу стверджено табелями робочого часу та не заперечується самим позивачем, відсутність на роботі є тривалою.
Суд прийшов до правильного висновку, що відповідач мав підстави для звільнення позивача з роботи на підставі п.4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, т.я. тривалий прогул мав місце без поважних на те причин, бо ОСОБА_2 не подав відповідачу виправдовуючі невихід на роботу документи та відмовився дати з цього приводу пояснення. Такі не подані ним при заявленні позову та при розгляді судом справи по суті.
Судом правильно не взяті до уваги покликання ОСОБА_2 про те, що він не виходив на роботу, оскільки перебував у відпустці за власний рахунок, оскільки йому така надавалась згідно поданої у встановленому порядку заяви з 05 грудня 2006 року по 19 грудня 2006 року (а.с.24). Щорічну відпустку ОСОБА_2 згідно поданої у встановленому порядку заяви використав у серпні 2006 року, іншої відпустки йому у спірний період не надавалось, з 16 січня по 08 лютого 2007 року він перебував на лікарняному, який прийнято відповідачем і ці дні прогулами не рахувались.
Вказане свідчить про те, що ОСОБА_2 знав порядок вирішення питання надання відпусток, тому суд належним чином оцінив показання свідка ОСОБА_4 та не прийняв їх до уваги, оскільки вона невпевнена в тому, яку саме заяву ОСОБА_2 передала в кадри і, чи заява була кадровиком прийнята.
Покликання позивача в апеляційній скарзі на те, що його відсторонили від роботи та не допускали до виконання своїх обов’язків у зв’язку з тим, що відносно його батька ОСОБА_5 порушено кримінальну справу за замах на вбивство директора ТзОВ (третьої особи по справі) ОСОБА_3, не приймаються до уваги, оскільки вони суперечать його ж покликанням, покладеним в основу позову, про перебування у відпустці. До того ж в справі відсутні докази, що ОСОБА_2 звертався з приводу відсторонення (недопущення) від роботи в правоохоронні чи інші державні органи.
В мотивувальній частині рішення судом дано належну оцінку доказам, рішення відповідає вимогам процесуального та матеріального права, доводи скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для його скасування чи зміни колегія не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів;
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Франківського районного суду м. Львова від 12 листопада 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.