Справа №22-1131
Категорія: 19
Головуючий у 1-й інстанції- Шеремета Г.І.
Доповідач в апел. Інстанції - Бермес І.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Бермеса І.В.
суддів: Шандри М.М., Гончарук Л.Я.
при секретарі: Гуняк О.Я.
з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та відкритого акціонерного товариства „Львівобленерго" на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 26 січня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства „Львівобленерго" про захист прав споживача, -
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваним рішенням суду позовні вимоги задоволені частково.
Постановлено визнати неправомірними дії ВАТ «Львівобленерго» по відключенню від електропостачання квартири ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1.
Зобов’язано ВАТ «Львівобленерго» поновити електропостачання в квартирі АДРЕСА_1 безоплатно.
Стягнуто з ВАТ «Львівобленерго» на користь ОСОБА_1 912 грн.
В стягненні моральної шкоди та інших позовних вимог -відмовлено.
Рішення суду оскаржили ОСОБА_1 та представник відкритого акціонерного товариства „Львівобленерго" ОСОБА_2.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що приймаючи рішення, суд невірно нарахував суму неустойки (недовідпущеної електроенергії), не вказавши нормативних актів, якими керувався. І водночас проігнорував договір № 730/140, укладений 2004р. між енергопостачальником (відповідачем) та споживачем (позивачем) - розділ № 18 пп. 18.1-18.2 та „Загальні положення" ПКЕЕ затверджених постановою НКРЕ від 31.07.96р. № 28 у редакції постанови НКРЕ від 17.10.05 р. № 910 п. 6.46 де зазначено, що Енергопостачальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну Споживачу, або його майну в розмірі і порядку, визначених законодавством і зовсім окремим пунктом 18.2 свідомо бере на себе обов’язок, у разі тимчасового припинення електропостачання з його вини, відшкодувати у розмірі п’ятикратної вартості недовідпущеної споживачу електроенергії.
Сплата неустойки у вигляді п’ятикратної вартості недовідпущеної споживачу електроенергії становить 13563,65грн. х 5 = 67 818,24грн.
В зв’язку з відключенням електроенергії вона терпить значні незручності: не може користуватися електропобутовою технікою, що завдає їй великих больових страждань, стан її здоров’я за період проживання без електроенергії значно погіршився (довідка додається), вона є інвалідом з дитнства 2-ої групи. її малолітній син почав частіше хворіти простудними захворюваннями, що спричинено проживанням без електроенергії.
Просить рішення суду в частині стягнення неустойки в розмірі 912 грн. та моральної шкоди скасувати.
Постановити нове рішення, яким задоволити її вимоги та визнати неправомірними дії ВАТ „Львівобленерго" по відключенню від електропостачання квартири за адресою АДРЕСА_1, зобов’язати відповідача поновити електропостачання до цієї квартири безоплатно, стягнути з відповідача на її користь неустойку у розмірі 67 818,24 грн., та стягнути з відповідача в її користь моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.
В апеляційній скарзі ВАТ„Львівобленерго" просить рішення скасувати, та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні в позові.
Судом не враховано, що в матеріалах справи наявна довідка з місця навчання ОСОБА_3 (сина позивача) в якій зазначено, що учень ОСОБА_3 протягом 2006-2007 навчального року практично постійно відвідував середню школу № 42, яка знаходиться в районі проживання позивача, і зрозуміло відповідно проживав за адресою: АДРЕСА_1.
Надуманим проживання позивача разом зі сім’єю в АДРЕСА_2 у квартирі, що їй належить в період серпень 2006 року - травень 2007 року та оплати за електроенергії по згаданій адресі. Згідно копій квитанцій, наявних в матеріалах справи (а.с. 55), відсутні відомості про споживання електричної енергії в цей період.
ВАТ «Львівобленерго» підставно поставлено вимогу до позивача та інших осіб, що проживають разом з позивачем оплатити спожиту за період серпень 2008 року - травень 2009 року електричну енергію по середньому нарахуванню.
Не враховано, що згідно п. 14 ПКЕЕН та п. 10.5. Договору про користування електричною енергією для населення, саме споживач електричної енергії зобов’язаний невідкладно повідомляти енергопостачальника про недоліки в роботі приладу обліку електричної енергії.
Позивач ОСОБА_1 як і будь хто інший з членів її сім’ї, знаючи про недоліки в роботі приладу обліку, зі зрозумілих міркувань не повідомляли про це енергопостачальника, відтак з їх вини було допущено тривале споживання електричної енергії без приладу обліку.
Безпосередньо позовні вимоги ОСОБА_1 а саме: зобов’язати відповідача видати вірну квитанцію для оплати за спожиту електричну енергію в розмірі наближеному до 13 грн. вказують на те, що позивач частково визнає наявну заборгованість за спожиту електричну енергію. Крім цього, судом відмовлено в задоволенні позовної вимоги про визнання незаконною суми боргу в розмірі 234 грн. 08 коп. та видачі зобов’язанні відповідача видати вірну квитанцію для оплати за спожиту електричну енергію в розмірі наближеному до 13 грн., відтак відсутні підстави для відновлення енергопостачання.
Висновки суду в цій частині є помилковими та судом порушено норми матеріального права, а саме не застосовано норму яка підлягає до застосування, що привело до прийняття невірного рішення суду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 на підтримання своєї апеляційної скарги та на заперечення апеляційної скарги ВАТ„Львівобленерго", заперечення ОСОБА_2 на її апеляційну скаргу та на підтримання апеляційної скарги ВАТ„Львівобленерго", перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Встановлено, що позивачка звернулася до суду з позовом про порушення прав споживача щодо користування електроенергією. Покликалась на те, що 08.08.2006 року у її квартирі здійснено заміну електролічильника, який розміщений на сходовій клітці під’їзду. У травні 2007 року повторно здійснено заміну лічильника, як їй стало відомо від контролера Личаківського РЕМ, в зв’язку з його несправністю, при цьому їй виписано квитанцію про оплату за електроенергію за період 2006-2007 року. Боргу не сплатила, оскільки такого не має та 06.07.07 р. її повідомлено про відключення, а 30.07.2007 року проведено відключення електропостачання в її квартиру. Вважала дії відповідача по нарахуванню плати за електроенергію неправомірними, оскільки у цей час у квартирі не проживала, а проживала у м. Судова Вишня та електроенергію не споживала. В зв’язку з відключенням електроенергії зазнала моральних страждань, оскільки не могла користуватися цією квартирою.
Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що мале споживання електроенергії пов’язане з тим, що у квартирі в цей період позивач не проживала, представила документи що володіє на праві приватної власності квартирою 1 по АДРЕСА_1, акт від 17.07.2008 року що періодично проживає з сім’єю за вищевказаною адресою та квитанції на підтвердження того, що здійснює оплату за спожиту електроенергію за вищевказаною адресою.
Позовні вимоги про поновлення електропостачання суд задовольнив та вказав, що відповідно до вимог закону, який передбачає що енергопостачальник несе відповідальність перед споживачами електричної енергії у розмірі двократної вартості недовідпущення електричної енергії у разі переривання електропостачання з вини енергопостачальника та постановив, що з відповідача слід стягнути 912 грн.
Щодо інших вимог позивача та про відшкодування моральної шкоди суд вказав, що в їх задоволенні відмовляє, оскільки суду не представлено доказів на підтвердження спричинення такої позивачу.
Суд виходив з того, що мале споживання електроенергії пов’язане з тим, що у квартирі в цей період позивач не проживала, однак не надав оцінки довідці з місця навчання ОСОБА_3 (сина позивача) в якій зазначено, що учень ОСОБА_3 протягом 2006-2007 навчального року практично постійно відвідував середню школу № 42, яка знаходиться в районі проживання позивача.
В апеляційній скарзі представник ВАТ„Львівобленерго" вказує, що син позивача проживав за адресою: АДРЕСА_1.
Він також вказує, що у копіях квитанцій, наявних в матеріалах справи, відсутні відомості про споживання електричної енергії за період з серпня 2006 року по травень 2007 року по місцю проживання позивача разом зі сім’єю в АДРЕСА_2 у квартирі, що їй належить в (а.с. 55).
Цим обставинам суд, всупереч вимогам ст. 210 ЦПК України, оцінки в рішенні не дав, а тому висновок суду про те, що у спірній квартирі в цей період позивач не проживала є непереконливий.
Суд вказав, що відповідачем не було своєчасно вжито заходів для виявлення порушень розрахункового обліку та приведення його у відповідність до норм та крім цього висновок щодо неправильної роботи лічильника був прийнятий енергопостачальником одноосібно без врахування можливості фактичної відсутності споживання електричної енергії за даною адресою в зв»зку з не проживанням мешканців та без метрологічної повірки.
В той же час суд не вказав чому не прийняв до уваги посилання представника ВАТ„Львівобленерго" про те, що згідно п. 14 ПКЕЕН та п. 10.5. Договору про користування електричною енергією для населення, саме споживач електричної енергії зобов’язаний невідкладно повідомляти енергопостачальника про недоліки в роботі приладу обліку електричної енергії.
Задовольняючи позов в частині стягнення з ВАТ «Львівобленерго» на користь ОСОБА_1 912 грн. суд вказав, що відповідно до вимог закону, який передбачає що енергопостачальник несе відповідальність перед споживачами електричної енергії у розмірі двократної вартості недовідпущення електричної енергії у разі переривання електропостачання з вини енергопостачальника.
Чи приймає при цьому суд умови договору укладеного між сторонами суд не вказав.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказує, що суд водночас проігнорував договір № 730/140, укладений 2004р. між енергопостачальником (відповідачем) та споживачем (позивачем) - розділ № 18 пп. 18.1- 18.2 та „Загальні положення" ПКЕЕ затверджених постановою НКРЕ від 31.07.96р. № 28 у редакції постанови НКРЕ від 17.10.05 р. № 910 п. 6.46 де зазначено, що енергопостачальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну споживачу, або його майну в розмірі і порядку, визначених законодавством і зовсім окремим пунктом 18.2 свідомо бере на себе обов’язок, у разі тимчасового припинення електропостачання з його вини, відшкодувати у розмірі п’ятикратної вартості недовідпущеної споживачу електроенергії.
В той же час вона зазначає, що договір № 730/140, укладений 16.01.2006 року, яким передбачено стягнення двократної вартості недовідпущеної електричної енергії, а не п’ятикратної вартості недовідпущеної електричної енергії, нею не підписувався.
Тому суду слід було вказати чому не приймає до уваги вказані ОСОБА_1 положення договору № 730/140, укладеного в 2004році.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 заявляла такі позовні вимоги:
визнати нарахування суми 234,08 грн. призначеної до сплати незаконною;
визнати відімкнення електропостачання в квартиру неправомірним;
зобов’язати відповідача видати вірну квитанцію для оплати за спожиту електричну енергію в розмірі наближеному до 13 грн.;
стягнути з ВАТ «Львівобленерго» штрафні санкції, кошти у розмірі п’ятикратної вартості недовідпущеної споживачу електричної енергії, згідно умов договору;
стягнути з ВАТ «Львівобленерго» 5000 грн. моральної шкоди.
Суд прийняв рішення, яким позов задовольнив частково:
визнав неправомірними дії ВАТ «Львівобленерго» по відключенню електропостачання квартири позивача;
зобов’язав ВАТ «Львівобленерго» поновити енергопостачання;
стягнув з ВАТ «Львівобленерго» 912 грн.
В стягненні моральної шкоди та інших позовних вимог відмовив.
В яких інших позовних вимог відмовлено суд не вказав.
Представник ВАТ„Львівобленерго" в засіданні судової колегії вказує, що відмовлено в частині визнання нарахування суми 234,08 грн. призначеної до сплати незаконною та зобов’язання відповідача видати вірну квитанцію для оплати за спожиту електричну енергію в розмірі наближеному до 13 грн. Тому відсутні підстави для відновлення енергопостачання.
ОСОБА_1 в засіданні судової колегії пояснила, що в цій частині вимоги задоволено, т.я. визнано нарахування суми 234,08 грн. призначеної до сплати незаконною та визнано відімкнення електропостачання в квартиру неправомірним.
Сторони не заявляли клопотань про постановления додаткового рішення,
Якщо вважати, що в цих вимогах відмовлено, то це протирічить висновкам суду в частині висновків суду про переривання електропостачання з вини енергопостачальника.
В той же час суд вказав, що відмовив в задоволенні інших позовних вимог, а тому можна вважати, що відмовлено і в частині вказаних вимог.
Таким чином вказані позовні вимоги перебувають у нерозривному зв’язку з вимогами щодо яких ухвалено рішення.
Отже ці вимоги судом не вирішені і до того ж вбачається, що суд їх належно не дослідив.
Оскільки суд не вирішив ці позовні вимоги і вони не можуть бути вирішені шляхом постановления додаткового рішення, це відповідно до вимог ч. 1 п.5 ст. 311 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з направленням справи до суду першої інстанції для нового розгляду справи.
Оскільки при винесенні рішення судом першої інстанції допущено вказані порушення, тому колегія суддів на підставі п.5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
З урахуванням зазначеного та керуючись ч. 1 п.5 ст. 307, ч. 1 п.5 ст. 311, ч.1.п.2.ст. 314, ст. 315,317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та відкритого акціонерного товариства „Львівобленерго" задовольнити частково.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 26 січня 2009 року скасувати, а справу направити на новий розгляд в той же суд іншим суддею.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.