Справа №22ц-712/10 Суддя першої інстанції Савін О.І.
Категорія 24 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 травня 2010 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Довжук Т.С., Мурлигіної О.Я.
при секретарі судового засідання Фірсовій Т.В.,
за участю: представника позивача Салагора О.А.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 грудня 2009 р. у справі за позовом комунального підприємства ,,Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" м. Южноукраїнська (далі - КП ,,ТВКГ") до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за комунальні послуги,
В С Т А Н О В И Л А :
13 липня 2009 р. КП ,,ТВКГ" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по оплаті за послуги з теплопостачання та водопостачання.
Позивач зазначав, що відповідачка є наймачем двокімнатної квартири АДРЕСА_1, який знаходиться на балансі КП ,,ТВКГ". Протягом опалювальних сезонів 2007-2009 років їй надавались послуги з теплопостачання, водопостачання та водовідведення, за які вона зобов'язана в строк не пізніше 15 числа наступного за розрахунковим місяцем оплачувати за фактично спожиту теплову енергію та послуги з водопостачання згідно рахунків позивача.
Посилаючись на те, що вказані послуги відповідачці надавались, але вона їх оплачували невчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість, позивач просив стягнути з неї на свою користь 1405 грн. 79 коп. такої заборгованості.
В ході розгляду справи представник позивача уточнив позовні вимоги і остаточно просив стягнути з відповідачки заборгованість, яка в неї утворилась станом на 1 вересня 2009 р.: 395 грн. 94 коп. - за теплопостачання та 165 грн. 03 коп. - за водопостачання і водовідведення.
Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 грудня 2009 р. уточнений позов повністю задоволено, а також вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідачка, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, просила оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вислухавши суддю - доповідача, пояснення сторін та перевіривши законність і обгрнтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка є наймачем указаного житла, а тому відповідно законодавства України про комунальні послуги зобов’язана погасити заборгованість за отримані послуги з тепло - і водопостачання.
Між тим, в повній мірі погодитись з такими висновками місцевого суду не можна, оскільки він дійшов до них неповно з'ясувавши обставини, що мають значення для справи та вирішивши питання про права і обов’язки осіб, які не брала участь у справі, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 309 та п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, є підставою для скасування оскарженого рішення з направленням справи на новий розгляд.
Так, з матеріалів справи вбачається, що в порядку приватизації вказана двокімнатна квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної власності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, 1989 року народженні, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Отже, вони не наймачі, як помилково вважав місцевий суд, а власники указаної квартири. А тому спірні правовідносини між ними і КП ,,ТВКГ" щодо комунальних послуг регулюються не тільки Законом України ,,Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 р. (далі – Закон) і законодавством України про комунальні послуги, а й Законом України ,,Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 р. (з наступними змінами) (далі – Закон №2482-ХII).
Відповідно до п. 2 ст. 10 Закону №2482-ХII власники приватизованого житла в багатоквартирних будинках (до них належать і власники квартир у кооперативних будинках та викуплених квартир) є співвласниками всіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і повинні сплачувати свою частку витрат у загальних квартирах на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі. Послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій зобов'язані сплачувати як квартиронаймачі, так і власники викуплених та приватизованих квартир.
Статтею 13 Закону ,,Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що залежно від функціонального призначення, житлово-комунальні послуги поділяються на:
• — комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо-та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);
• — послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);
• — послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків;
— послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд.
Відповідно до цих нормативних актів виконавець житлово-комунальних послуг зобов'язаний надавати їх споживачу (власнику квартири) відповідно до укладеного договору. А той, у свою чергу зобов’язаний своєчасно за них розраховуватись.
Проте, вирішуючи справу по суті, місцевий суд, всупереч указаним нормам матеріального права та ст. ст. 32, 33 ЦПК України, не залучив до участі всіх власників указаної квартири, а помилково вважав, що достатньо участі у справі відповідачки ОСОБА_3, яка мешкає в цій квартирі разом з дочкою ОСОБА_5.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 20 указаного Закону споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та (або) членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів.
Вирішуючи спір, місцевий суд не перевірив чи приймались органами місцевого самоврядування, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 названого Закону, рішення про встановлення цін (тарифів) та механізму їх формування. Зокрема, що є калькуляційною одиницею розрахунку нормативних витрат - 1 м2 загальної площі кварти будинку чи чисельність мешканців квартири.
За таких обставин, коли місцевий суд стягнув заборгованість по комунальних послугах з особи, яка повинна не одна відповідати перед позивачам по таких вимогах, водночас не перевіривши час за який утворилась заборгованість і правильність її визначення, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржене рішення не можна вважати законним та обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню, а справа поверненню на новий розгляд.
При новому розгляді справи місцевому суду необхідно:
- вирішити питання про залучення до участі в справі всіх повнолітніх власників указаної квартири ;
- запропонувати позивачеві уточнити позовні вимоги, виходячи з вище викладених обставин, та із зазначенням часу виникнення заборгованості так кількості осіб, які проживають у спірній квартирі і отримують комунальні послуги;
- у залежності від наданих доказів, ухвалити рішення, яке відповідало б вимогам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 грудня 2009 р. скасувати, а справу передати на новий розгляд до того ж суду, але іншим його складом.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: