Апеляційний суд Кіровоградської області

   -----------------------------------------------------------------------------------------------

Справа  № 22-1695/2010р.                      Головуючий у першій інстанції Завгородній Є.В.

.Категорія  46,48                                      Доповідач Черниш Т.В.

                                              У  Х  В  А  Л  А

                             І  М  Е  Н  Е  М     У  К  Р  А  Ї  Н  И

26 травня 2010року  Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

                                       головуючого – судді   Кривохижі В.І.,

                                                               суддів   Черниш Т.В.,

                                                                             Голованя А.М.,  

                                                  при секретарі    Дімановій Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів, відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 4 березня 2010 року,

                                    в с т а н о в и л а :

6 липня 2009 року ОСОБА_3 звернулась до ОСОБА_4 з зазначеним  позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що від шлюбу з відповідачем мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який після припинення шлюбних стосунків з чоловіком, проживає з нею, відповідач належної участі в утриманні дитини не приймає, веде себе негідно по відношенню до них. Посилаючись на такі обставини, просила  стягнути з ОСОБА_4 аліменти на утримання сина в сумі по 701 грн. щомісячно, зобов’язати його брати участь у додаткових витратах та стягнути 1700 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Кіровський районний суд м. Кіровограда  рішенням від 4 березня 2010 року постановив стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3  аліменти на утримання сина ОСОБА_5  в розмірі ј частини з  заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 6 липня 2009року і до повноліття дитини.

Ухвалою від 4 березня 2010р. суд прийняв відмову позивача від позову щодо  стягнення моральної шкоди та додаткових витрат на утримання дитини і в цій частині провадження закрив.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просив змінити рішення, присудити стягнення аліментів, починаючи з квітня 2010 року. Зазначав,  що суд  не врахував, що  він надає в добровільному порядку  на утримання сина матеріальну та грошову допомогу протягом останніх 4 років, аліменти сплатив до квітня 2010р.  

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач повністю підтримав доводи апеляційної скарги, позивач в судове засідання не з’явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Перевіривши за матеріалами справи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, заслухавши пояснення відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції керувався тим, що згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 181 СК способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Частиною 2 ст. 18 СК України передбачено, що суд застосовує ті способи захисту прав або інтересів учасників сімейних відносин, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.

Як встановлено судом, договір між батьками про сплату аліментів на сина ОСОБА_5 в порядку ст. 189 СК України не укладався. Сам факт перерахування на користь ОСОБА_3 певної суми коштів не  свідчить про досягнення домовленості між батьками щодо сплати аліментів.

Згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в  п. 17 постанови від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відсутність домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину є підставою для звернення до суду з відповідним позовом того із них, з ким вона проживає.

За таких обставин суд дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для  стягнення аліментів. Визначений рішенням суду час, з якого присуджені аліменти на утримання дитини, узгоджується з вимогами ст. 191 СК України, якою передбачено, що аліменти на утримання неповнолітньої дитини присуджуються з дня пред’явлення позову. Тому  посилання відповідача на те, що він добровільно сплачував аліменти, та надані ним квитанції  про   перерахування ОСОБА_3 кілька разів з моменту пред’явлення нею позову коштів ( в тому числі 1499 грн. як аліменти за грудень 2009р., січень, лютий 2010р. за квитанціями від 2 квітня 2010р.)  не спростовують  висновків суду, покладених в основу рішення.

 Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим. Передбачені ст.ст. 309ЦПК підстави для його зміни з наведених в апеляційній скарзі мотивів відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати в цивільних справах

                         У  Х  В  А  Л  И  Л  А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 4 березня  2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий    

Судді