УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД        ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ     ОБЛАСТІ

   Справа № 22ц- 4395                         Головуючий у 1-й інстанції   : Максименко О.І.

   Категорія -57                                        Доповідач : Кіктенко Л.М.

                                                                    У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          31 травня   2010року колегія  суддів судової палати у цивільних справах апеляційного  суду Дніпропетровської області   в складі:

головуючого судді –  Бараннік О.П.

суддів -    Кіктенко Л.М. , Григорченко Е.І.

при секретарі   -  Горобець К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

 апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Бабушкінському районі міста Дніпропетровська на постанову Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 25 березня 2010 року по справі за позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Бабушкінському   районі міста Дніпропетровська про  стягнення щомісячної соціальної допомоги дітям війни , -

                                                 В с т а н о в и л а :

У грудні2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Бабушкінському районі міста Дніпропетровська про визнання неправомірною відмови відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати підвищення пенсії та про зобов*язання здійснити перерахунок щомісячного підвищення пенсії дитині війни та його виплату у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2006-2009 роки,  посилаючись на те, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст. 1 Закону України 2195-1У від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Відповідно до ст.6 вказаного Закону  з 1 січня 2006 року їй повинна виплачуватися  щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком. У 2006-2009 роках їй така допомога не виплачувалась, у зв*язку з чим, просить визнати дії відповідача неправомірними та стягнути з відповідача на її користь  недоплачену  щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за 2006-2009 роки у розмірі 30% мінімальної пенсії.

Постановою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 25 березня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі міста Дніпропетровська   щодо нездійснення перерахунку та  виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з  липня 2007 року по 31 грудня 2007 року  та з травня 2008 року по  31.12.2009 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком неправомірною.

Зобов*язане управління Пенсійного Фонду України в Бабушкінському   районі міста Дніпропетровська  здійснити перерахунок  та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії   згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та частини1 статті 28 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування» за період з  липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з   травня 2008 року по 31 грудня 2009 року  в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1  відмовлено .

В апеляційній скарзі Управління пенсійного Фонду України в Бабушкінському  районі міста Дніпропетровська ставить питання про скасування постанови Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від  25 березня 2010 року  та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права .

Вивчивши матеріали справи , перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає , що скарга  задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,який набрав чинність з 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання  чи державна соціальна допомога , що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1  народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Згідно вимог ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-1У мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється  у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

В позовній заяві позивачка прохала визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати їй підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 2006 року по 2009 рік у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та зобов*язати відповідача здійснити перерахунок та виплати за вказані періоди часу на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування»(а.с.3-5).

Відмовляючи позивачці у задоволенні позовних вимог щодо донарахування  та виплати надбавки до пенсії у 2006 році, суд обгрунтовано виходив з того , що відповідно до п.17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 рік. Законом України від 22 березня 2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» було внесено зміни та виключено п.17 ст. 77 зазначеного закону, які набули законної сили з 2 квітня 2006 року та було відновлено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 1 січня 2006 року.

Але відповідно до вимог ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року(із змінами, внесеними 19 січня 2006 року) вказане підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватися поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений  Кабінетом Міністрів України  та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Кабінетом Міністрів України у 2006 році не був визначений порядок  виплати 30% надбавки до пенсії дітям війни, що і виключило можливість збільшення пенсії.

Також позивачем були заявлені вимоги про визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати  їй підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і за період за 2007 рік(а.с.6).

Згідно з п.12 ч.1 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»було призупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».

Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги , яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту»), в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року  №6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України , зокрема, положення  ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» щодо зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Тому суд 1 інстанції  дійшов правильного висновку , що позовні вимоги  в частині нарахування за 2007 рік підлягають частковому задоволенню, оскільки управління Пенсійного фонду України повинно було зробити  перерахунок пенсії позивачці, починаючи  з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, а підстави для перерахунку  за період з 1 січня по 9 липня 2007 року були відсутні.

Обгрунтовано суд прийшов до аналогічного висновку про правові підстави задоволення позову і за 2008 рік.

Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих  актів України» текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції: Дітям віни(крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту ) до пенсії  або щомісячного довічного грошового утримання  чи державної соціальної допомоги , що виплачується замість пенсії, виплачується  підвищення у розмірі надбавки , встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону  та Закону України «Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту» дане підвищення  провадиться за їх вибором  згідно з одним із законів».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року  №10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України , зокрема, положенням п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін  до деяких законодавчих  актів України».

Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов*язковими  до виконання на території України , остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв*язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти  або їх окремі положення , що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином , з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року спірні відносини регулюються  відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла  до 1 січня 2007 року.

Також суд прийшов до правильного висновку про те, що відповідач повинен був підвищити пенсію позивачці відповідно до вимог ст. 6 Закону України №2195-1У»Про соціальний захист дітей війни», починаючи з січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.  

Постанова суду відповідає нормам матеріального, процесуального права, встановленим обставинам і матеріалам справи.

Судом першої інстанції правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень  ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної  пенсії за віком визначався лише ст.28 Закону України «Про загальнообов*язкове  державне пенсійне  страхування» і згідно з цією нормою мінімальна пенсія  за віком дорівнює прожитковому мінімуму , встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум  застосовується  для встановлення розмірів  мінімальної заробітної плати  та мінімальної пенсії за віком.

            Тому при визначенні розміру  підвищення  відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений  ст.28 Закону  України «Про загальнообов*язкове  державне пенсійне страхування».

Що стосується відсутності бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов*язань, оскільки реалізація особою права, не пов*язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства,не може бути  поставлена у залежність від бюджетних  асигнувань.

ОСОБА_1 звернулась з письмовою заявою до відповідача про проведення перерахунку за 2006-2009 роки 30 листопада 2009 року, але листом від 2 грудня 2009 року відповідач відмовив їй у задоволенні вказаної вимоги.

Інші доводи скарги не впливають на правильність ухваленої постанови, зводяться до переоцінки доказів по справі та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Керуючись ст.,ст.209,303,307, 308 , 314 ЦПК України, колегія суддів , -

  .                           У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Бабушкінському  районі  міста Дніпропетровська відхилити.

Постанову Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 25 березня 2010  року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.  

Головуючий :

Судді: