Справа № 22ц-640/10 Головуючий в 1 інстанції:
Луганський В.І.
Доповідач – Іванова І.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2010р. Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого – Іванової І.П.
суддів: Украінцевої Л.Д., Фарятьєва С.О.
при секретарі –Плотнікові Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 30.09.2009р.
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа – ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті ДТП,-
в с т а н о в и л а:
22 жовтня 2006г. приблизно о 20 год. 30 хвил. ОСОБА_2, керуючи автомобілем “Opel-Omega” вчинив наїзд на ОСОБА_3, який переходив вулицю Радянську в районі пам’ятника Т.Г.Шевченко. Позивачу було причинено середньої тяжкості тілесні ушкодження. Просив стягнути матеріальні та моральні збитки.
Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 30.09.2009р. позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 2 603,77 гривень, моральну шкоду в розмірі 5 000 гривень, витрати, пов'язані ї наданням юридичної допомоги в розмірі 5 000 гривень. А також стягнуто з відповідача на користь держави державне мито в сумі 68 гривень та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 30 гривень.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
На обґрунтування доводів апелянт зазначив, що суд не взяв до уваги висновки експерта про створення аварійної ситуації з боку позивача, що стягнення по оплаті правової допомоги не відповідає вимогам закону.
Заслухавши доповідача, вислухавши сторони, які з’явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевірив законність та обґрунтованість рішення, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 22 жовтня 2009р. о 20год.30 хвн. на вулиці Радянської у м.Луганську в районі пам’ятника Т.Г. Шевченко сталась ДТП за участю автомобіля “Opel-Omega”, яким керував ОСОБА_2, та пішохода ОСОБА_3, останньому були причинені тілесні ушкодження середньої тяжкості, у зв’язку з чим він більш трьох тижнів лікувався. За фактом ДТП відмовлено у порушенні кримінальної справи.
Суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, а тому, стосовно ч.1ст.309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає зміні.
Відповідно до ч.2ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, передбачено ч.5ст.1187 ЦК України, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереробної сили або умислу потерпілого.
Як вбачається з матеріалів справи, у порушенні кримінальної справи відмовлено на підставі п.2ст.6 КПК України(а.с.6, 63). В обґрунтування свого рішення, слідчий послався на висновок спеціаліста, що дії водія ОСОБА_2 не знаходяться у причинному зв’язку з ДТП, а пішохід ОСОБА_3 порушив Правила дорожнього руху, що з’явилось причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди. Постанова про відмову у порушенні кримінальної справи не скасована.
Вказану обставину слід було врахувати суду першої інстанції при вирішенні спору.
Згідно ч.2ст.1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого ( а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
Крім того, як роз’яснено у ч.2п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України№6 від 27.03.92р.( зі змінами) “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на його володільця не може бути покладено обов'язок по її відшкодуванню, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, а у випадках, передбачених спеціальним законом, тільки умислу потерпілого. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, коли іншого не встановлено законом, розмір належного з володільця джерела підвищеної небезпеки відшкодування має бути зменшений або у відшкодуванні шкоди має бути відмовлено.
У даному випадку колегія вважає грубою необережністю пішохода ОСОБА_3 вихід на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе, раптовий вихід на проїзну частину. І тому, що сталась пригода з ОСОБА_3 є 50% його вини.
Встановивши правильно розмір матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції при її відшкодуванні не взяв до уваги вину потерпілого. Відшкодування шкоди слід зменшити наполовину.
Не можна погодитись з доводом апелянта, що суд незаконно стягнув на користь позивача витрати по наданню юридичної допомоги.
Відповідно до ч.1ст.56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.
1. жовтня 2006р. ОСОБА_3 за правовою допомогою звернувся в адвокатську компанію “Чудовський та партнери”, з якою уклав угоду (а.с.38) та оплатив послуги, про що свідчить квитанція до прибуткового ордеру (а.с.39).
Однак розмір повернення оплати послуг адвоката не відповідає вимогам закону.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27 квітня 2006р. “Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави” витрати, пов’язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Представник позивача брав участь у судових засіданнях починаючи з 10.11.2008р. по 30.09.2009р. 8 разів, загальна сума витраченого часу складає 2 години. Розмір мінімальної заробітної плати на 30 вересня 2009р. складав 630 гривень, що передбачалось ст.55 Закону України “Про державний бюджет України на 2009р.”від 26.12.2008р. 40 відсотків від 630 гривень складає 252 гривні, 2 години робити-504 гривні. При цьому слід зарахувати роботу по складенню позовної заяви. А тому стягненню підлягають витрати по оплаті послуг адвоката у сумі 1500 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1187,1193ЦК України, Постановою Кабінету Міністрів України №590 від 27 квітня 2006р. “Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави”, п.3ч.1ст.307,ч.1ст.309, ч.2ст.314,ст.316 ЦПК України, судова колегія , -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 30.09.2009р.змінити.
Зменшити з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму стягнення у рахунок матеріальної шкоди до 1301 гривні 88 коп., моральної –до 2500 гривень, витрати на допомогу адвоката до 1500 гривень.
В інші частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржено до Верховного Суду України безпосередньо протягом 2-х місяців.
Головуючий:
Судді: