Справа № 22ц-5136/2010 р. Головуючий у 1-ій інстанції
Категорія 57 суддя Багбай Є.Д.
Доповідач суддя Повєткін В.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 травня 2010 р. Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Рудь В.В.
суддів: Лисичної Н.М., Повєткіна В.В.
при секретарі: Худолій Н.А.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області
на постанову Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровсь-кої області від 12 лютого 2010 року
за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги «дітям війни», -
В с т а н о в и в :
У грудні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до УПФ України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги «дітям війни» посилаючись на те, що він є дитиною війни, а тому згідно ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Оскільки відповідач таку допомогу не виплачував, просив суд визнати дії відповідача стосовно відмови виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком неправомірними, зобов’язати відповідача нарахувати щомісячну соціальну державну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та стягнути на його користь з УПФ України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за 2006-2009 роки (а.с.3-6?19-21).
Постановою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 лютого 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, бездіяльність УПФ України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська щодо несвоєчасного перерахунку та виплати підвищеної пенсії за період з 04 грудня 2008 року по 31 грудня 2009 року визнано неправомірною, УПФ України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська зобов’язано здійснити ОСОБА_1 перерахунок та забезпечити виплату підвищеної пенсії за період з 04 грудня 2008 року по 31 грудня 2009 року (а.с.30-31).
В апеляційній скарзі (а.с.34-37) УПФ України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська просить постанову суду скасувати, як ухвалену з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки:
- відповідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» пенсії або щомісячне довічне грошове утримання «дітям війни» з 01 січня 2006 року підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком, розмір якої для здійснення розрахунку законом не визначено;
- судом не взято до уваги, що ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України;
- у зв’язку з наявністю декількох визначених нормативними актами розмірів мінімальної пенсії за віком для певних категорій осіб, серед яких відсутня така категорія, як «діти війни», УПФ України в м. Першотравенськ не має законних підстав розраховувати підвищення пенсії «дітям війни»;
- питання визначення величини мінімальної пенсії за віком для обчислення підвищення пенсії має бути вирішено в законодавчому порядку шляхом внесення ВРУ відповідних змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на що наголошує Конституційний Суд України в ухвалі від 19 травня 2009 року;
- згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансування виплат за цим законом проводиться із державного бюджету України, а тому в 2008 році надбавка до пенсії дітям війни виплачувалась відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік», а в 2009 році відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» (в розмірі передбаченому постановою КМУ від 28 травня 2008 року, тобто на рівні 2008 року). Таким чином підвищення пенсії «дітям війни» виплачувалось в розмірі, передбаченому діючим законодавством.
Щодо відмови в задоволенні частини позову постанова суду першої інстанції сторонами не оскаржена.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тому має статус «дитини війни» та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, що набрала чинності з 01 січня 2006 року, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується « дітям війни» на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» редакцію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» змінено.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Відповідно до вимог ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 22 травня 2008 року відновлено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В 2009 році обмежень дії вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не встановлювалось.
Як вбачається з матеріалів справи, в 2008-2009 роках надбавка до пенсії «дітям війни» виплачувалась відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік», що не відповідає вимогам Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Доводи відповідача стосовно того, що відповідно до вимог ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком як розрахункова величина застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим законом, і до такої категорії громадян як “діти війни” не застосовується, а згідно ст.7 Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій “дітей війни” здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України і Пенсійний фонд України не повинен нести відповідальність за позовами вказаної категорії громадян - є неправильним виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Тому положення ч.З ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого в Законі України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
З огляду на це суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність дій відповідача щодо несвоєчасного перерахунку та виплати позивачці надбавки до пенсії як "дітині війни" в розмірі, передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та про необхідність зобов’язання відповідача нарахувати та забезпечити виплату позивачці підвищеної пенсії за вказаний період.
Колегія суддів не враховує посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення таких виплат позивачці, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконаний своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України.
З огляду на це колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставними.
Суд першої інстанції всебічно і повно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам, які надані суду сторонами, і ухвалив законну і обґрунтовану постанову про часткове задоволення позову.
Порушень матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення не допущено, підстав для скасування або зміни постанови суду першої інстанції немає.
У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,308,314,315 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області - відхилити.
Постанову Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровсь-кої області від 12 лютого 2010 року – залишити без зміни.
Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: