Справа № 22-а-3617 Головуючий у 1-й інстанції- Бендик О.Г.
Доповідач-Суханова Є.М.
Ріщення ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 липня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого-Юровської Г.В.,
суддів-Суханової Є.М., Мережко М.В.,
при секретарі- Якимець Ю.В.,
розглянула матеріали по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Броварська міська державна нотаріальна контора про розірвання договору купівлі-продажу 13/20 частин жилого будинку та стягнення сумм за оформлення договору;
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Броварського міськрайонного суду від 14 лютого 2006 року було задоволено позов позивача частково- розірвано договір купівлі-продажу 13/20 частин жилого будинку АДРЕСА_1, який укладений між продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_1 та посвідчений в Броварській міській державній нотаріальній конторі за реєстром № НОМЕР_1 26 листопада 2002 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 730 грн.44 коп. витрат, понесених при оформлені договору купівлі-продажу 13/20 частин жилого будинку та 372 грн. 52 коп. витрат по держмиту.
В задоволені позову в іншій частині відмовити.
Не погодившись з висновками, наведеними в рішенні суду, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, якім відмовити в задоволені позову позивачки.
Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона частково обґрунтована-та підлягає частковому задоволенню у зв"язку з тим, що рішення місцевого суду ухвалене з порушенням норм матерльного та процесуального права.
На підставі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з вимогами ст. 213 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
5 травня 2005 року колегією суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області винесено рішення за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1, треті особи Броварська міська рада, Броварська міська державна нотаріальна контора про визнання права власності на частину жилого будинку, про визнаня купівлі-продажу частини будинку недійним, визнання частково недійсним Державного акту на право приватної власності на землю, яким відмовлено в задоволені всіх позовних вимог.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 05.05.2005 року були встановлені факти, що договір купівлі-продажу частини будинку між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений у встановленому законом порядку. Продавець передала покупцю правовстановлюючі документи, покупець виготовив технічний паспорт на придбану частину будинку, зробив нову домову книгу, зареєстрував свою власність в бюро технічної інвентаризації, сам зареєструвався за адресою купленої частини будинку, звертався як власник до Броварського РЕМ про відключення від цієї частини будинку електроенергії, відключив газопостачання. Вчинення ОСОБА_1 зазначених дій ОСОБА_2 не оспорювалось.
Зазначені обставини, які підтверджені доказами, що містяться у матріалах справи, свідчать про те, що протягом тривалого часу( більш ніж два роки) позивачка визнавала відповідача(апелянта) власником придбаної ним частини будинку, не оспорювала ніяким чином його багатьох дій, які він вчиняв як власник частини будинку, сама власноручно, 15.05.2003 року від його імені, зверталась з заявою до начальника ВАТ „Киїооблгаз" для вчинення певних дій, як власника майна.
Згідно з п. З ст. 61 ЦПК України, обставини визнані судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені вимоги діючого законодавства та порушив їх, так як рішенням Апеляційного суду Київської області від 05.05.2005 року, яке набрало законної сили та залишено без змін ухвалою колегії суддів палати у цивільних справах Верховного Суду України від 5.10.2005 року та знехтував фактом встановлення в рішенні апеляційного суду, що продавець передавши покупцю правовстановлюючі документи, встановив факт передачі примірника договору ОСОБА_2 відповідачу, оскільки цравовстановлюючим документом є саме договір.
У зв"язку з чим, не можна визнати, правомірним висновок місцевого суду оскаржуванному рішенні про те , що факт передачі документів не встановлено. Дане твердження безпідставне та суперечить вимогам ст. 309 ч. З ЦПК України, тобто допущено невідповідність висновків суду матеріалам справи.
Також колегія суддів звертає увагу на той факт, що в рішенні місцевого суду має місце неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, тобто порушення норм ч. 1 ст. 309 ЦПК України, що полягає в наступному.
В описовій частині рішення вказано, що судом для всебічної, повної та об"єктивної оцінки доказів, дослідженні пояснення сторін, їх пояснення та довідки у справі Броварського міськрайонного суду № 2-25/04 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1, треті особи Броварська державна нотаріальна контора, Броварській відділ земельних ресурсів про визнання права власності на частину будинку та за позовом ОСОБА_2 д ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, а саме: т. 2 а.с. 157-159. При цьому суд в мотивувальній частині не дає ніякої оцінки цим доказам, які мають суттєве значення для винесення законного та обгрунтованного рішення по справі.
Так, у своїх поясненнях від 01.07.2003 року позивачка ОСОБА_2 зазначила, що на момент розгляду справи прибудова ( тобто спірна частина будинку) її не належить та що вона продала її. На а.с. 168 знаходяться пояснення позивачки, де вона стверджувала, що коли вона продала будинок ОСОБА_1 то будинок не був спірним, відповідач не знав про те, що між іншими сторонами існує спір про право власності на цю частину будинку, а також зазначила, що гроші за продану частину будинку від відповідача вона отримала. На протокол судового засідання ні позивачка, а ні її представник, зауважень у передбачений законом термін не подали. З вищезазначених пояснень позивачки ОСОБА_2 у суовому засіданні від 01.07.2003 року вбачається, що позивачка визнавала за відповідачем право власності на придбану ним частину будинку та не заперечувала проти того, що він, отримавши від неї правовстановлюючі документи на частину будинку, виконував всі дії власника, про що вона знала, та не' перешкоджала в настанні правових наслідків, підписаного між ними договору купівлі-продажу частини будинку.
Вирішуючи питання про обґрунтованість позову позивачки, колегія суддів керується вимогами чинного законодавства, а саме вимогами ст. 224 ЦК України ( в редакції 1963 року, які діяли на час виникнення спірних правовідносин сторін), про те, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.
Змістом ст. 232 ЦК України (1963р.) передбачено, що якщо покупець на порушення договору відмовиться прийняти куплену річ або заплатити за неї встановлену ціну, продавець вправі вимагати прийняття речі покупцем та оплати ціни, а також відшкодування збитків, завданих затримкою виконання або, з своєї сторони відмовитись' від договору та вимагати відшкодування збитків.
Колегія суддів вивчивши зміст договору купівлі-продажу будинку (а.с.8) встановила, що договір підписаний сторонами, не має ніяких додаткових умов для вступу в законну дію, мав та має правові наслідки, які підтверджені матеріалами справи, сторони домовились про всі суттєві вимоги договору та їх законне право було обумовити передачу грошей від відповідача до позивача після підписання вказаного договору(п.2), що не може само по собі призвести до розірвання договору купівлі-продажу будинку .
Договір посвідчений належним нотаріальним чином, зареєстрований у БТІ та всі ці та інші дії нового власника ( тобто відповідача по справі) були зроблені'з відома позивачки та не оспорювались нею.
Колегія суддів також не може прийняти до уваги, як доказ обґрунтованості позову позивачки, її звернення до відповідача (а.с.9,9 об) про те, що вона відмовляється від укладання договору купівлі-продажу будинку, бо цей лист складено вже після її звернення з позовом до суду та колегія суддів даючи йому критичну оцінку визнає, що він свідчить про бажання позивачки вести суд в оману.
Позивачка не довела обґрунтованість своїх позовних вимог, позов поданий нею для затягнення остаточного вирішення справи по суті спору, що також підверджується поясненнями третіх осіб при розгляді апеляційної скарги, які пояснили колегії суддів, що саме вони, як родичі позивачки, претендують на спірну частину будинку та мають намір укласти між собою новий договір купівлі-продажу .частини будинку, чому перешкоджає спірний договір від 26.11. 2002 року.
Разом з тим, колегія суддів визнає, що відповідач не довів, що при оформлені договору він сплатив продавцю суму його витрат на оформлення всіх правовстановлюючих документів, згідно з вимогами п. 5 спірного договору купівлі-продажу частини будинку та вважає, що в цій частині позов позивачки слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на її користь, доведені матеріалами справи витрати, та відповідне задоволеній частині позову, суму державного мита.
Цей висновок колегії суддів підверджується п. 5 зазначенного договору, про те, що всі витрати по оформленню договору несе покупець, з чого вбачається, що при підписанні договору та його оформленні, продавець дійсно понесла витрати, бо за інших підстав він не був би укладений,посвідчений та зареєстрований належним чином.
Інших доказів які б. мали принципове та суттєве значення для вирішення справи, позивачка не надала, тому підстав визнавати її позов обґрунтований не встановлено.
За таких обставин, рішення суду не може залишатися без змін, повинно бути скасоване з ухваленням нового рішення, якім в задоволенні позову позивачки в частині визнання договору купівлі-продажу частини будинку від 26.11.2002 року, необхідно відмовити.
В іншій частині-позов задовольнити частково.
На підставі наведенного, ст. ст. 162,224,232 ЦК України від 1963 року, п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 року № 3 ( з наступними змінами) „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", ст. 4,15,149,152 ЦПК України ст.ст. 309, 311,312 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2006 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Броварська міська державна нотаріальна контора про розірвання договору купівлі-продажу 13/20 частин жилого будинку відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 730 грн.44 коп. витрат, понесених при оформлені договору купівлі-продажу 13/20 частин жилого будинку та 51 грн. 00 коп. витрат по держмиту.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двох місяців до Верховного Суду України.
Головуючий
Судді