Справа №22Ц-1862/2006 Головуючий в 1 інстанції Слободян Н.П.
Категорія 19 Доповідач в 2 інстанції Юровська Г.В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 червня 2006 року колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Юровської Г.В.,
суддів: Яворського М.А., Оношко Г.М.,
при секретарі Степурі Н.Ю.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за
апеляційними скаргами державного підприємства „Іванківське лісове господарство"
Київського обласного управління лісового господарства, ОСОБА_1 на рішення Іванківського районного суду Київської області від 3 квітня
2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства
„Іванківське лісове господарство" Київського обласного управління лісового
господарства, третя особа без самостійних вимог щодо предмету позову - ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за
позовами ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до державного
підприємства „Іванківське лісове господарство" Київського обласного
управління лісового господарства про відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення представників, виступ адвокатів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів
встановила:
ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до суду з вказаними позовами. В обґрунтування своїх вимог посилались і на те, що 27 та 28 травня 2005 року водій Іванківського держлісгоспу ОСОБА_3 скоїв наїзд на ОСОБА_7, дочку ОСОБА_1 та рідну сестру ОСОБА_4, на ОСОБА_8, чоловіка ОСОБА_2, та на ОСОБА_5, ОСОБА_6
Внаслідок цього ОСОБА_7 та ОСОБА_8 загинули, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Вироком Іванківського районного суду від 10 листопада 2005 року ОСОБА_3 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, засуджений до 6 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
Позивачі визнані потерпілими від даного злочину.
У зв'язку з цим ОСОБА_2 просила суд стягнути з відповідача на свою користь Матеріальну шкоду у розмірі .2033 гривні (кошти, витрачені на похорон чоловіка) та 119310 гривень моральної шкоди.
ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану йому смертю дочки, оцінив у 60000 гривень, ОСОБА_4 - у 25000 гривень.
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 просили стягнути на користь кожного з них по 20000 гривень моральної шкоди.
Рішенням Іванківського районного суду від 3 квітня 2006 року позовні вимоги задоволені частково.
Позов ОСОБА_2 задоволений. Стягнуто з ДП „Іванківське лісове господарство" Київського обласного управління лісового господарства на її користь матеріальну шкоду у розмірі 2033 гривні та моральну шкоду у розмірі 119310 гривень.
Позов ОСОБА_1 задоволений частково. Стягнуто з ДП „Іванківське лісове господарство" Київського обласного управління лісового господарства на його користь моральну шкоду у розмірі 35000 гривень.
Позов ОСОБА_4 задоволений. Стягнуто з ДП ,.Іванківське лісове господарство" Київського обласного управління лісового господарства на її користь моральну шкоду у розмірі 25000 гривень.
Позов ОСОБА_5 задоволений частково. Стягнуто з ДП „Іванківське лісове господарство" Київського обласного управління лісового господарства на його користь моральну шкоду у розмірі 10000 гривень.
Позов ОСОБА_6 задоволений частково. Стягнути ДП „Іванківське лісове господарство" Київського обласного управління лісового господарства на його користь моральну шкоду у розмірі 10000 гривень.
Стягнути з ДП „Іванківське лісове господарство" Київського обласного управління лісового господарства державне мито у розмірі 2013 гривень 43 копійки.
В апеляційній скарзі ДП „Іванківське лісове господарство" вважає рішення суду незаконним, просить його скасувати і ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні заявлених вимог. Посилається на порушення вимог матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з частковим задоволенням його позовних вимог, в цій частині просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким стягнути з підприємства 60000 гривень.
Апеляційна скарга ДП „Іванківське лісове господарство" підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 - відхиленню з таких підстав.
Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що за шкоду, заподіяну водієм ОСОБА_3, повинно відповідати ДП „Іванківське лісове господарство" Київського обласного управління лісового господарства, з яким ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах.
Однак, з такими висновками повністю погодитись не можна, оскільки вони зроблені з порушенням вимог матеріального та процесуального права.
Так, відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, несе відповідальність організація, з якою цей працівник перебуває в трудових відносинах.
Як вбачається з матеріалів справи, водій ДП „Іванківське лісове господарство" Київського обласного управління лісового господарства ОСОБА_3 закінчив виконувати свої трудові обов'язки о 20 години, коли доставив свого керівника за місцем його проживання і згідно чинної в держлісгоспі інструкції повинен був поставити автомобіль в гараж.
Вироком Іванківського районного суду від 10 листопада 2005 року та судом першої інстанції при розгляді даної цивільної справи встановлено, що вимоги інструкції ОСОБА_3 не виконав, після 20 години здійснював поїздки у власних справах, вживав спиртні напої. Дії, внаслідок яких була заподіяна шкода позивачам, були вчинені о 23 години 50 хвилин 27 травня 2005 року та біля 00 годин 15 хвилин 28 травня 2005 року. Рух транспортного засобу, за кермом якого в нетверезому стані перебував ОСОБА_3, в зазначений час не був пов'язаний з виконанням водієм своїх трудових обов'язків, а тому ДП „Іванківське лісове господарство" Київського обласного управління лісового господарства за заподіяну водієм ОСОБА_3 моральну шкоду не може нести відповідальність.
За таких обставин рішення Іванківського районного суду від 3 квітня 2006 року в частині стягнення на користь позивачів моральної шкоди з ДП „Іванківське лісове господарство" Київського обласного управління лісового господарства підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позові до підприємства слід відмовити.
Вина ОСОБА_3 в заподіянні шкоди встановлена вироком Іванківського районного суду від 10 листопада 2005 року, а тому вимоги ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, підлягають задоволенню з ОСОБА_3
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь вини заподіювача, характер та обсяг моральних страждань позивача, і вважає за можливе визначити його в сумі 50000 гривень.
Позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 позовних- вимог до ОСОБА_3 не заявляли, але такого права не втратили.
В частині стягнення матеріальної шкоди колегія суддів погоджується з висновком суду про стягнення з ДП „Іванківське лісове господарство" Київського обласного управління лісового господарства на користь ОСОБА_2 2033 гривні, понесених на поховання чоловіка. Рішення в цій частині відповідає вимогам закону і підлягає залишенню без зміни.
Керуючись ст.ст.307, 308, 309 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу державного підприємства „Іванківське лісове господарство" Київського обласного управління лісового господарства задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Іванківського районного суду від 3 квітня 2006 року в частині стягнення моральної шкоди з державного підприємства „Іванківське лісове господарство" Київського обласного управління лісового господарства, скасувати.
В цій частині ухвалити нове рішення: позов ОСОБА_2 до державного підприємства „Іванківське лісове господарство", ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди задорольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 50000 гривень моральної шкоди.
У задоволенні позовів ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до державного підприємства „Іванківське лісове господарство" про стягнення моральної шкоди, відмовити.
В частині стягнення матеріальної шкоди рішення Іванківського районного суду від 3 квітня 2006 року залишити без зміни.
Рішення суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту його проголошення