ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"11" травня 2010 р. м. Київ К-16097/08
Колегія суддів першої судової палати Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Головуючого –Кравченко О.О.
Суддів: Леонтович К.Г., Розваляєвої Т.С., Васильченко Н.В., Чалого С.Я.
При секретарі –Гутніченко А.М.
За участю представника позивача –Рашевської Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві адміністративну справу за касаційною скаргою Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2008 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" до Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області, треті особи: виконавчий комітет Полтавської міської ради, ВАТ "Полтаваобленерго", ВАТ "Теплдовозоремонтний завод", Представництво державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва в Полтавській області про скасування рішення, -
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2007 року ВАТ "Полтавський турбомеханічний завод" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області, за участю третіх осіб: виконавчого комітету Полтавської міської ради, ВАТ "Полтаваобленерго", ВАТ "Теплдовозоремонтний завод", Представництва Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва в Полтавській області про скасування рішення № 104 від 31.10.2007р. щодо застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яке виразилось у застосуванні позивачем нових тарифів на теплопостачання на підставі рішення виконкому Полтавської міської ради, яке не було офіційно оприлюднене в друкованих засобах масової інформації.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області № 104 від 31.10.2007р., щодо застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, було винесено з порушенням норм чинного законодавства. На думку позивача, рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради №300 від 28.09.06 року, яким позивачу, а також третім особам - ВАТ "Полтаваобленерго", ВАТ "Теплдовозоремонтний завод", погоджено тарифи на виробництво теплової енергії та послуги з теплопостачання,- не є регуляторним актом, а тому дане рішення не повинно було офіційно оприлюднюватись у друкованих засобах масової інформації.
Постановою господарського суду Полтавської області від 18 лютого 2008 року в задоволені позову відмовлено. Суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради №300 від 28.09.06 року є регуляторним актом, прийнятим органом місцевого самоврядування в сфері господарської діяльності, а оскільки дане рішення виконавчого комітету не оприлюднене згідно вимог закону, воно не набрало законної сили і не є чинним, у зв’язку з чим позивач не мав права його застосовувати.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2008 року апеляційну скаргу ВАТ "Полтавський турбомеханічний завод" задоволено, постанову господарського суду Полтавської області від 18 лютого 2008 року скасовано, та прийнято нову постанову якою позов задоволено, скасовано рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області № 104 від 31.10.2007 року. Суд апеляційної інстанції вмотивував свої висновки тим, що рішення міськвиконкому №300 від 28.09.2006 року про погодження тарифів на послуги з теплопостачання не підпадає під поняття регуляторного акту в зв’язку з тим, що рішення не є нормативно-правовим актом, має персоніфікований характер, не встановлює, змінює чи скасовує норми права, та стосується визначеного кола осіб.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Державна інспекція з контролю за цінами в Полтавській області подала касаційну скаргу, у якій ставиться питання про її скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись при цьому на порушення судами норм матеріального та процесуального права. У запереченнях на касаційну скаргу виконавчий комітет Полтавської міської ради та ВАТ «Полтавський турбомеханічний завод»просять залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, вважаючи її законною.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника, який підтримав свою правову позицію, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради № 300 від 28.02.06 року були погоджені тарифи на виробництво теплової енергії та послуги з теплопостачання і підігріву води ВАТ "Полтавський турбомеханічний завод", а також іншим третім особам для визначеної категорії споживачів. ( а.с.33).
В жовтні 2007 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Полтавській області була здійснена перевірка ВАТ "Полтавський турбомеханічний завод", якою було встановлено, що позивачем за період з 01.11.2006р. по 01.09.2007 року при розрахунках зі споживачами застосовувалась плата за опалення та підігрів води за тарифами, погодженими зазначеним вище рішенням № 300 від 28.02.06 року. В зв’язку з тим, що це рішення не набрало чинності, оскільки не доведено до відома споживачів шляхом офіційного оприлюднення в друкованих засобах масової інформації, позивач повинен був застосовувати тарифи, які затверджені рішенням 19 сесії 4 скликання Полтавської обласної ради від 15 квітня 2005 року "Про тарифи на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води". В результаті вказаного порушення за період з 01.11.2006р. до 01.09.2007 року позивачем необґрунтовано одержана виручка в розмірі 1 193 289,30 грн., у зв’язку з чим Державною інспекцією з контролю за цінами в Полтавській області було винесено оскаржуване рішення №104 від 31 жовтня 2007 року, яким вилучено у позивача в дохід державного бюджет 1 193 289,30 грн. і стягнутий штраф в сумі 2 386 578,60 грн.
Суд апеляційної інстанції задовольняючи позов, дійшов висновку, що рішення міськвиконкому № 300 від 28.09.2006 року про погодження тарифів не підпадає під поняття регуляторного акту, а тому не потребувало офіційного оприлюднення.
Проте з таким висновком судова колегія суду касаційної інстанції не погоджується, оскільки суд невірно витлумачив закон, що підлягав застосуванню, а саме Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»№1160-1У від 11.09.2003р., та не застосував до спірних правовідносин інші норми матеріального права, що підлягали застосуванню. За Законом №1160-1У органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також їх посадові особи, відносяться до регуляторних органів. Регуляторним актом визнається прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб’єктами господарювання. Ним визнається також прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який спрямований на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами та суб’єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ, нормативно-правовим актом.
Суд апеляційної інстанції, аналізуючи правову природу оскаржуваного рішення, лише вибірково навів у постанові положення ст.1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Між тим, законодавець у ст.1 вказаного Закону у дефініції «регуляторного акту», чітко зазначив, що регуляторним актом визнаються не лише нормативно-правові акти, а й інші офіційні письмові документи, що не є нормативно-правовими.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржуване рішення за своєю правовою природою є актом, спрямованим на правове регулювання адміністративних відносин між регуляторним органом та суб’єктом господарювання. Вказаним актом змінені норми права, він розрахований на неодноразове застосування і щодо невизначеного кола осіб, які є платниками за теплопостачання за новими тарифами, а отже, цей акт є регуляторним актом.
Згідно із ст. 12 Закону №1160, регуляторні акти, прийняті місцевими органами виконавчої влади, а також їх посадовими особами, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації не пізніш, як у 10-денний строк після їх державної реєстрації або прийняття та підписання, якщо ці акти не підлягають державній реєстрації.
Пунктом 11 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»встановлено, що акти органів місцевого самоврядування доводяться до відома населення.
Статтею 22 Закону України №1160-1У від 11.09.03р. «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації»встановлено порядок оприлюднення рішень органів місцевого самоврядування –вони мають бути опубліковані в офіційних виданнях та друкованих засобах масової інформації органів державної влади та місцевого самоврядування. Вказані норми матеріального права не були застосовані судом апеляційної інстанції, що потягло прийняття помилкового рішення.
Системний аналіз вищезазначених законів, які узгоджуються між собою, дозволяє дійти висновку, що рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради № 300 від 28.02.06 року, яким були погоджені тарифи на виробництво теплової енергії та послуги з теплопостачання і підігріву води, є регуляторним актом, яке потребувало офіційного оприлюднення в друкованих засобах масової інформації.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що оскільки рішення регуляторного органу не було офіційно оприлюднене у друкованому засобі масової інформації, воно не набрало законної сили, не є чинним, тому позивач не мав права застосовувати це рішення, а застосувавши, необґрунтовано застосував нові тарифи та одержав суму виручки, чим порушив державну дисципліну цін.
Враховуючи наведене, судова колегія визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції і вважає, що рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону, було помилково скасовано судом апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Ухвалила:
Касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2008 року скасувати, а постанову господарського суду Полтавської області від 18 лютого 2008 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у порядку та у строк, передбачений статтями 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: