___________ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ___________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 серпня 2006 року
Колегія судців судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Хлапук Л.І.
судді Лозовський А.О., Оксентюк В.Н.
з участю прокурора Артиша Я.Д.
засудженої ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_1 на вирок Любомльського районного суду від 30 травня 2006 року, яким ОСОБА_1, українка громадянка України, освіта вища, одружена, жителька ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимої 19 липня 2001 року Ковельським міським судом за ст.ст. 140 ч.З, 143 ч.2, 17 ч.2, 143 ч.2, 191 ч.2, 42 КК України /в редакції 1960 року/ на 3 /три/ роки і 6 місяців позбавлення волі. Постановою Малинівського районного суду м.Одеси від 3 лютого 2001 року звільнена умовно-достроково на шість місяців і три дні.
Засуджена за ст. 185 ч.2 КК України на 4 /чотири/ роки позбавлення волі; за ст.357 ч.І КК України до штрафу в розмірі 800 /вісімсот/ гривень; за ст. 190 ч.2 КК України на 3 /три/роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбування ОСОБА_1 визначено 4 /чотири/ роки позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишено попередню - тримання під вартою.
Строк відбування покарання засудженій визначено з часу затримання - 24 березня 2006 року.
В термін відбування покарання ОСОБА_1 зараховано строк перебування її під вартою з 8.09.2005 року по 10.09.2005 року.
Цивільні позови задоволено.
Стягнуто з засудженої ОСОБА_1 в користь потерпілого ОСОБА_2 1385 грн. 10 коп. заподіяної шкоди, в користь потерпілої ОСОБА_3 - 500 грн. заподіяної шкоди.
Вирішено питання речових доказів.
Справа № 11-386 2006 р. Головуючий у 1 інстанції Пєшков М.І.
Ст.ст. 185 ч.2, 190 ч.2. 357 ч. 1 КК України Доповідач Оксентюк В.Н.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку колегія суддів судової палати,
ВСТАНОВИЛА:
Даним вироком ОСОБА_1 визнана винною в тому, що будучи раніше судимою за вчинення умисних корисливих злочинів, судимість за які не знята і не погашена, повторно 24 липня 2005 року приблизно о 4 годині ночі, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння і знаходячись в квартирі АДРЕСА_1, таємно викрала у потерпілого ОСОБА_2 мобільний телефон «Самсунг», золотий ланцюжок з хрестиком та інше майно, а всього на загальну суму 1385.10 грн., а також, в той же час, при таких же обставинах з корисливих мотивів, вчинила викрадення у потерпілого ОСОБА_2 папки з офіційними документами на проведення будівельних робіт, чим спричинила потерпілому майнову шкоду.
Крім того, ОСОБА_1, повторно, 19 серпня 2005 року, біля 21 год. ЗО хв. в ІНФОРМАЦІЯ_2, з корисливих мотивів, шляхом обману /шахрайства/, представившись потерпілій ОСОБА_3 дружиною голови блдержадміністрації та вигадуючи історію про дорожньо-транспортну пригоду, якої в дійсності не було, умисно, шляхом обману заволоділа грошима в сумі 500 грн., які належали потерпілій ОСОБА_3, заподіявши їй майнову шкоду на вказану суму.
Засуджена ОСОБА_1 подала на вирок суду першої інстанції апеляцію в якій вказала, що вона шахрайських дій по відношенню до потерпілої ОСОБА_3 не вчиняла. Прохає за ст. 190 ч.2 КК України її виправдати. Разом з тим, не оспорюючи доведеності своєї вини та правильної кваліфікації її дій за ст.ст. 185 ч.2 та 357 ч.І КК України прохає врахувати, що на утриманні у неї знаходиться троє малолітніх дітей, в тому числі і дитина-інвалід дитинства, злочини вчинила внаслідок збігу тяжких сімейних обставин. Прохає за ст. 185 ч.2 та 357 ч.І КК пом'якшити їй міру покарання.
Помічник Любомльського міжрайонного прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції подав на апеляцію заперечення, вважає апеляцію ОСОБА_1 надуманою і безпідставною. На його думку, винність ОСОБА_1 у вчинених злочинах стверджується дослідженими в судовому засіданні доказами. При обранні міри покарання суд врахував характер і тяжкість вчинених злочинів, особу підсудної, пом'якшуючі та обтяжуючі вину ОСОБА_1 обставини. Прохає вирок залишити без змін, а апеляцію без задоволення.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку, доводи апеляції та заперечення на неї, пояснення засудженої ОСОБА_1, яка апеляцію підтримала, міркування прокурора про залишення апеляції без задоволення, вивчивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що апеляція ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і цим обставинам дав вірну юридичну оцінку.
В апеляції засуджена ОСОБА_1 не оспорює своєї вини у вчиненні злочинів, передбачених ст. 185 ч.2 та 357 ч.І КК України. її винність у вказаних злочинах об'єктивно стверджується визнавальними показами самої ОСОБА_1, які вона давала по обставинах вчинення злочинів в ході досудового слідства та в судовому засіданні, показаннями потерпілого ОСОБА_2 з яких вбачається,
що крадіжку його речей та папки з офіційними документами вчинила ОСОБА_1, дослідженими в судовому засіданні показами свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які підтверджують покази потерпілого ОСОБА_2 щодо обставин крадіжки речей потерпілого, протоколом добровільної видачі ОСОБА_1 викрадених в потерпілого офіційних документів /а.с. 9-10/ та іншими матеріалами справи.
Винність ОСОБА_1 у заволодінні шляхом шахрайства майном потерпілої ОСОБА_3 стверджується визнавальними показами засудженої ОСОБА_1, щодо обставин вчинення нею даного злочину, які вона давала в ході досудового слідства /а.с. 42, 56/; протоколами пред'явлення особи до впізнання із яких вбачається, що потерпіла ОСОБА_3, свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 впізнали по зовнішніх рисах обличчя, статурі та по голосу ОСОБА_1 як особу, яка 19.08.2005 року в ІНФОРМАЦІЯ_2 представилась дружиною голови облдержадміністрації і шляхом обману заволоділа майном потерпілої ОСОБА_3, показами потерпілої та вказаних свідків щодо обставин вчинення злочину, які вони давали в ході досудового слідства та в судовому засіданні.
Покази потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_6 не містять між собою суперечностей є логічні і послідовні. Ці покази об'єктивно узгоджуються з визнавальними показами ОСОБА_1, які вона давала в ході досудового слідства.
Вказані вище докази органами досудового слідства та судом зібрані у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону є належними і допустимими. Тому суд першої інстанції правильно поклав їх в основу доведеності вини ОСОБА_1 за ст.. 190 ч.2 КК України.
Доводи засудженої ОСОБА_1 в тій частині, що вона не вчиняла шахрайських дій по відношенню до потерпілої ОСОБА_3 суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги, оскільки її покази не узгоджуються з матеріалами справи і спростовуються наведеними вище доказами. Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ст. 190 ч.2 КК України.
При обранні міри покарання суд першої інстанції врахував суспільну небезпечність і тяжкість вчинених злочинів та особу винної. Судом також враховано сімейний стан ОСОБА_1, всі пом'якшуючі та обтяжуючі її вину обставини. З врахуванням вказаних обставин суд обрав ОСОБА_1 покарання в межах санкції статтей за якими їй пред'явлене звинувачення, а остаточне покарання за сукупністю злочинів визначив в межах санкції статті особливої частини, яка передбачає більш суворе покарання.
Обране судом покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України є необхідне і достатнє для виховання засудженої та попередження нових злочинів. Підстав для пом'якшення покарання колегія судців не знаходить.
Доводи засудженої ОСОБА_1 в тій частині, що злочини вона вчиняла в силу збігу тяжких сімейних обставин, пов'язаних з утриманням малолітніх дітей не відповідають дійсності. Із матеріалів кримінальної справи вбачається, що засуджена ОСОБА_1 фактично вихованням дітей не займалась, постійно зникала з сім'ї, отримані від злочинної діяльності кошти використовувала для придбання спиртних напоїв та інші особисті цілі, не пов'язані з утриманням 4 малолітніх дітей. Ці обставини також враховувались судом першої інстанції при винесенні вироку і обранні міри покарання.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Любомльського районного суду від ЗО травня 2006 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляцію ОСОБА_1 - без задоволення.
Головуючий /-/ Хлапук Л.І.
Судді /-//-/ Лозовський А.О., Оксентюк В.
В.Н.Оксентюк
Оригіналу відповідає:
Суддя апеляційного суду