АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
іменем України
27 липня 2006 року. м. Луцьк
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі головуючого судді Александрової М.А., суддів Русинчука М.М. та Расевича С.І. при секретарі Царук О.В. розглянула у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Ковельського об'єднаного міського військового комісаріату про визнання недійсним рішення об'єднаної житлової комісії Ковельського об'єднаного міського військового комісаріату від 26 січня 2006 року про зняття з квартирного обліку за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 8 червня 2006 року.
Особи, які беруть участь у справі: позивач - ОСОБА_1;
відповідач - Ковельський об'єднаний військовий комісаріат; представник відповідача - Горпинко Ігор Юрійович; третя особа на стороні відповідача - виконавчий комітет Ковельської міської ради.
Колегія суддів
встановила:
Постановою Ковельського міськрайонного суду від 8 червня 2006 року в позові ОСОБА_1 до Ковельського об'єднаного міського військового комісаріату (далі - Ковельського ОМВК) про визнання недійсним рішення об'єднаної житлової комісії Ковельського ОМВК від 26 січня 2006 року про зняття з квартирного обліку відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та постановити нову, якою його позов задовольнити.
Апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що з 14 грудня 2000 року згідно протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 НОМЕР_2, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1, ОСОБА_1 з складом сім'ї чотири особи був зарахований на квартирний облік з зарахуванням на загальну чергу на отримання житла. Відповідно до протоколу НОМЕР_3 цієї ж комісії від 12 грудня 2002 року, його було виключено із списків загальної черги в зв'язку із звільненням із лав Збройних сил України за власним бажанням.
Судом встановлено, що 1 листопада 2005 року ОСОБА_1 було відновлено на квартирному обліку Ковельського ОМВК з 14 грудня 2000 року з сім'єю в складі 4-ох чоловік.
Згідно протоколу засідання житлової комісії при Ковельському ОМВК від 26 січня 2006 року за НОМЕР_4 ОСОБА_1 було знято з квартирного обліку на підставі п. 37 Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних силах України.
Позивач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на те, що мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції безпідставно застосував п.37 Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних силах України.
Справа № 22-а-207/06 Категорія 36
Головуючий в 1 інстанції Наваляний А.Д. Доповідач Расевич С.І.
Згідно частини 4 статті 40 Житлового кодексу Української РСР зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік.
Відповідно до п. 9 ст. 12 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Відповідно до п. 37 Положення „Про порядок забезпечення жилою площею в Збройних силах України", затвердженого наказом міністра оборони України від 3 лютого 1995 року № 20 військовослужбовці, які перебувають на квартирному обліку, при звільненні з військової служби у запас чи відставку за віком, за станом здоров'я, а також у зв'язку зі скороченням штатів або організаційними заходами у разі неможливості використання на службі залишаються на квартирному обліку до одержання житла у військовій частині (у випадку її розформування - військових комісаріатах) і КЕЧ районів та користуються правом на позачергове одержання житла..
Тобто, із змісту п. 9 ст. 12 Закону і п. 37 Положення, що фактично повторює положення Закону, вбачається, що право залишитися на квартирному обліку передбачено за військовослужбовцями, що звільняються в запас чи відставку за віком, за станом здоров'я, а також у зв'язку зі скороченням штатів або організаційними заходами.
З матеріалів справи вбачається, що позивача ОСОБА_1 було звільнено в запас в за власним бажанням згідно підпункту „д" пункту 67 „Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу..." (а.с. 41).
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права в тому числі і п. 37 Положення „Про порядок забезпечення жилою площею в Збройних силах України", а тому посилання позивача в цій частині є безпідставними.
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції при вирішення спору порушив вимоги ст. 40 ЖК Української РСР не підтверджуються жодними доказами по справі, а тому до задоволення не підлягають.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в обґрунтування своїх вимог посилається також на роз'яснення Міністерства оборони України, відповідно до яких, як він вважає, за ним закріплено право на житло при звільненні в запас з лав Збройних сил за власним бажанням. Проте апеляційна скарга не містить посилань на те, в чому конкретно ці роз'яснення полягають, якими нормативно-правовими актами вони затверджені.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, наведених у постанові.
Постанова ухвалена з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права та на підставі наявних у справі доказів.
Керуючись ст.ст. 198,200,206 КАС України, колегія судців -
ухвалила:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 8 червня 2006 року в даній справі без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: