АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

іменем   України

27 липня 2006 року.                                                                      м. Луцьк

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі головуючого судді Александрової М.А., суддів Русинчука М.М. та Расевича С.І. при секретарі Царук О.В. розглянула у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Ковельського об'єднаного міського військового комісаріату про ви­знання недійсним рішення об'єднаної житлової комісії Ковельського об'єднаного міського військового комісаріату від 26 січня 2006 року про зняття з квартирного обліку за апеляцій­ною скаргою позивача ОСОБА_1 на постанову Ковельського міськрайон­ного суду Волинської області від 8 червня 2006 року.

Особи, які беруть участь у справі: позивач - ОСОБА_1;

відповідач - Ковельський об'єднаний військовий комісаріат; представник відповідача - Горпинко Ігор Юрійович; третя особа на стороні відповідача - виконавчий комітет Ковельської міської ради.

Колегія суддів

встановила:

Постановою Ковельського міськрайонного суду від 8 червня 2006 року в позові ОСОБА_1 до Ковельського об'єднаного міського військового комісаріату (далі - Ковель­ського ОМВК) про визнання недійсним рішення об'єднаної житлової комісії Ковельського ОМВК від 26 січня 2006 року про зняття з квартирного обліку відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та поста­новити нову, якою його позов задовольнити.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 14 грудня 2000 року згідно протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 НОМЕР_2, затвердженого командиром війсь­кової частини НОМЕР_1, ОСОБА_1 з складом сім'ї чотири особи був зарахований на кварти­рний облік з зарахуванням на загальну чергу на отримання житла. Відповідно до протоколу НОМЕР_3 цієї ж комісії від 12 грудня 2002 року, його було виключено із списків загальної черги в зв'язку із звільненням із лав Збройних сил України за власним бажанням.

Судом встановлено, що 1 листопада 2005 року ОСОБА_1 було відновлено на квартирному обліку Ковельського ОМВК з 14 грудня 2000 року з сім'єю в складі 4-ох чоло­вік.

Згідно протоколу засідання житлової комісії при Ковельському ОМВК від 26 січ­ня 2006 року за НОМЕР_4 ОСОБА_1 було знято з квартирного обліку на підставі п. 37 Поло­ження про порядок забезпечення жилою площею в Збройних силах України.

Позивач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на те, що мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції безпідставно застосував п.37 Положення про порядок забез­печення жилою площею в Збройних силах України.

Справа № 22-а-207/06 Категорія 36

Головуючий в 1 інстанції Наваляний А.Д. Доповідач Расевич С.І.

Згідно частини 4 статті 40 Житлового кодексу Української РСР зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік.

Відповідно до п. 9 ст. 12 Закону України „Про соціальний і правовий захист вій­ськовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці, що перебувають на обліку грома­дян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або прове­денням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій служ­бі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного жит­лового фонду, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Відповідно до п. 37 Положення „Про порядок забезпечення жилою площею в Збройних силах України", затвердженого наказом міністра оборони України від 3 лютого 1995 року № 20 військовослужбовці, які перебувають на квартирному обліку, при звільненні з військової служби у запас чи відставку за віком, за станом здоров'я, а також у зв'язку зі скороченням штатів або організаційними заходами у разі неможливості використання на службі залишаються на квартирному обліку до одержання житла у військовій частині (у ви­падку її розформування - військових комісаріатах) і КЕЧ районів та користуються правом на позачергове одержання житла..

Тобто, із змісту п. 9 ст. 12 Закону і п. 37 Положення, що фактично повторює по­ложення Закону, вбачається, що право залишитися на квартирному обліку передбачено за військовослужбовцями, що звільняються в запас чи відставку за віком, за станом здоров'я, а також у зв'язку зі скороченням штатів або організаційними заходами.

З матеріалів справи вбачається, що позивача ОСОБА_1 було звільнено в запас в за власним бажанням згідно підпункту „д" пункту 67 „Положення про проходження війсь­кової служби особами офіцерського складу..." (а.с. 41).

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував но­рми матеріального права в тому числі і п. 37 Положення „Про порядок забезпечення жилою площею в Збройних силах України", а тому посилання позивача в цій частині є безпідстав­ними.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції при вирішення спору порушив вимоги ст. 40 ЖК Української РСР не підтверджуються жодними доказами по справі, а тому до задоволення не підлягають.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в обґрунтування своїх вимог посилається та­кож на роз'яснення Міністерства оборони України, відповідно до яких, як він вважає, за ним закріплено право на житло при звільненні в запас з лав Збройних сил за власним бажанням. Проте апеляційна скарга не містить посилань на те, в чому конкретно ці роз'яснення поляга­ють, якими нормативно-правовими актами вони затверджені.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, наведених у по­станові.

Постанова ухвалена з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права та на підставі наявних у справі доказів.

Керуючись ст.ст. 198,200,206 КАС України, колегія судців -

ухвалила:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задово­лення, а постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 8 червня 2006 року в даній справі без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: