Справа № 22а-927   2006 р.                                               Головуючий в І інстанції

Бойко В.П.

Категорія 36      Доповідач: Стародубець М.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

2006 року липня місяця «04» дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого       - Стародубця М.П.

Суддів                       - Закарян К.Г., Фурман Т.Г.

при секретарі     -Ляшенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення

Суворовського районного суду м.Херсона

від 19 листопада 2004 року в справі

за позовом

ОСОБА_2

до

ОСОБА_1

про   спростування   недостовірної   інформації  та   відшкодування   моральної

шкоди,

встановила:

В червні 2004 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.

Позивачка зазначала, що у своїх письмових зверненнях до Адміністрації Президента України та Генерального прокурора України від 18.02.2004 р. та від 12.11.2003 року ОСОБА_1 виклав стосовно неї недостовірну інформацію, яка не відповідає дійсності та принижує честь і гідність.

Посилаючись на вказані обставини, просила суд визнати викладену відповідачем інформацію недостовірною, зобов'язати його спростувати цю інформацію шляхом направлення до зазначених вище органів письмових заяв, принести у триденний строк публічне вибачення на території виставки кролівників в м.Херсоні, стягнути з останнього на її користь моральну шкоду в розмірі 7000 грн. та понесені нею судові витрати.

Рішенням від 19 листопада 2004 року суд ухвалив: Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати інформацію, викладену ОСОБА_1 в заявах від 18.02.2004 р. та 12.11.2003 р., направлених на адресу Адміністрації Президента України та Генерального прокурора України стосовно ОСОБА_2, а саме: «ОСОБА_2 входит в состав преступного сообщества, занимающегося рэкетом, мошенничеством, присвоением особо крупних сумм денег, шантажем в г.Херсоне на центральним рынке (т.н. рынок «ІНФОРМАЦІЯ_1»), рэкетир ОСОБА_2  отличается      психической      неуравновешенностью,      с вытаращенными глазами бегает по рынку и устраивает разборки; ОСОБА_2 регулярно вымогала с меня и моей матери деньги, угрожая физической расправой; осенью 2003 года ОСОБА_2 совместно со ОСОБА_3 вымазали фекалиями пивной ларек, который ОСОБА_2 почему-то хотела оттяпать; ОСОБА_2 совместно со ОСОБА_3 постоянно угощают ментов коньяком, кофе, девицами легкого поведения; ОСОБА_2 входит в состав преступного сообщества, занимается рэкетом на «ІНФОРМАЦІЯ_1» АДРЕСА_1, в котором четко прослеживается ее лидерство; работая в ларьке «ІНФОРМАЦІЯ_2", ОСОБА_2 занималась не раскроем тканей, а регулярно в конце дня меняла у валютчиков гривны на доллары (до 600) и на рынке сбывала наркотики; ОСОБА_2 является преступницей, рэкетиршей, аферисткой, мошенницей, шантажисткой, цыганкой и проходимкой» такою, що не відповідае дійсності.

Зобов'язати ОСОБА_1 направити на адресу Адміністрації Президента України та Генеральної прокуратури України спростування інформації, розповсюдженої ним в заявах від 12.11.2003 р. та від 18.02.2004 р. завх22/02759121 на протязі трьох днів.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1000 грн. в рахунок завданої їй моральної шкоди в результаті розповсюдження недостовірної інформації.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов'язані з розглядом справи, в розмірі 17 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 600 грн. в рахунок відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката.

В позовних вимогах ОСОБА_2 щодо зобов'язання ОСОБА_1 публічно вибачитись перед нею на протязі трьох днів на території виставки по кролівництву в АДРЕСА_2 за нанесені образи відмовити за необґрунтованість.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог за безпідставністю, зазначаючи, що суд першої інстанції поверхово дослідив обставини справи, зібраним доказам дав неправильну оцінку та ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам закону.

Заперечення на апеляційну скаргу до суду не надійшли.

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність та обґрунтованість рішення в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд виходив з того, що викладена в письмових зверненнях інформація не відповідає дійсності, а тому є недостовірною і підлягає спростуванню відповідачем з відшкодуванням заподіяної позивачці у зв'язку з цим моральної шкоди.

Проте погодитись із зазначеними висновками суду, як такими, що не ґрунтуються на законі та матеріалах справи, колегія суддів не може.

Відповідно до ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків, із зауваженнями, скаргами та

пропозиціями, що стосуються їх статусної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та зі скаргою про їх порушення.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 18.02.2004 року звернулися з письмовим зверненням до Адміністрації Президента України, а 12.11.2003 року до Генеральної прокуратури України, в яких посилалися на порушення чинного законодавства працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_3 і та просили відреагувати на наведені ними факти і притягнути винних осіб до передбаченої законом відповідальності.

В квітні 2004 року відповідач отримав письмову відповідь прокуратури Херсонської області з приводу його звернення.

Оскільки це звернення заявника пов'язане з реалізацією ним вказаних вище положень законів та спрямоване на захист своїх прав як приватного підприємця, який займався торгівельною діяльність на вказаному ринку, метою якого не було розповсюдження недостовірної інформації щодо вказаних в ньому осіб, у тому числі позивачки по справі, ці дії ОСОБА_1 не можна визнати поширенням недостовірних відомостей.

Доказів про те, що ОСОБА_1 був притягнутий до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності за викладення у зверненні до правоохоронного органу завідомо неправдивих відомостей позивачка як в суд першої, так і апеляційної інстанції не надала.

Проведення перевірки викладених у письмових зверненнях певних фактів відповідними органами, до компетенції яких входить вчинення зазначених дій, на думку колегії суддів не може бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин рішення суду першої інстанції не можна визнати законним та обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з постановленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог про спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди з наведених вище підстав.

На підставі ст.ст.277, 1167 ЦК України, керуючись ст.ст.303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 19 листопада 2004 року скасувати і ухвалити нове.

У задоволенні заявлених - ОСОБА_2 до ОСОБА_1 позовних вимог про спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди відмовити за необґрунтованістю.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: М.П.Стародубець Судді: К.Г.Закарян, Т.Г.Фурман