КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

                                                                       Справа № 2-736/2006

Провадження № 2-736/2006 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

14.04.2006 року                                                                        м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі :

головуючого - судді        - Давченко Т.М.,

при секретареві        - Боровик О.С.,

за участю представника військової частини - Салтикова О.Є., розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 3767 про стягнення грошової компенсації вартості речового майна та грошову компенсацію вартості продовольчого забезпечення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом про стягнення з військової частини А-3767, в якій він знаходився на речовому та фінансовому забезпеченні, на його користь грошову компенсацію вартості речового майна на суму 5399,90 грн., грошову компенсацію вартості продовольчого забезпечення на загальну суму 11702,51 грн., яка йому не була сплачена при звільненні з військової служби в вересні 2005 року і по цей час,за період з 11.03.2000 року по 10.09.2005 року.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги та пояснив, що його право на одержання за рахунок держави фінансового, речового та продовольчого забезпечення гарантовано ст.16 Закону України „Про Збройні Сили України", яка на цей час не призупинена, на відміну від ст. 9 Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", на підставі чого відповідач зупинив видачу грошових компенсацій замість продовольчих пайків та речового майна, і просив суд стягнути з військової частини А-3767 зазначену заборгованість, а судові витрати у вигляді державного мита віднести на рахунок відповідача.

Представник військової частини А-3767 Салтиков О.Є. позовні вимоги позивача не визнав і в суді пояснив, що військова частина А-3767 не сплатила ОСОБА_1 при звільненні грошову компенсацію продовольчого та речового забезпечення в зв`язку з призупиненням в 2000 році дії ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що майор ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині А- 3767, звідки був звільнений у запас та виключений зі списків особового складу частини і всіх видів забезпечення 10 вересня 2005 року.

На речовому, продовольчому та фінансовому забезпеченні позивач знаходився у військовій частині А-3767 з квітня 1999 року по 10.09.2006 року, що підтверджується документально.

Заборгованість ОСОБА_1 по речовому забезпеченню на суму 5399,90грн., підтверджується довідками військової частини А-3767.        Крім

того із довідки відповідача №        200 від 14.02.2006 року вбачається, що

позивачу з березня 2000 року продовольче забезпечення не видавалося, а довідкою №200/1 від 14.02.2006 року підтверджується відсутність речового майна для погашення заборгованості перед ОСОБА_1 ..

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року, військовослужбовцям гарантується одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного (у тому числі санаторно- журортного) та інших видів забезпечення.

Право на отримання продовольчого забезпечення, передбачено Постановами ЖМ України №316 від 12 березня 1996 року та №426 від 29 березня 2002 року.

Згідно дослідженої в суді довідки військової частини А-3767 № 200/1 від 14 лютого2006р. року, вартість норми № 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.1996 № 316 станом на 11.03.2000 року по 30.11.2002 року мала вартість 1,76 грн. , та після призупинення дії ч.2 ст.9 Закону України " Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" більше не нараховувалась. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.1996 року № 316 вартість добо дачі норми № 1 станом на січень місяць 2002 року складала 5 грн. 97 коп.. Норма № 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 року № 426 складала таку вартість :

-березень - вересень 2000р. - (203доби хЗ.60грн.)=730,80 грн.

-жовтень-грудень 2000р. - (92 доби х 5,97грн.)= 549,24 грн. січень- грудень 2001 р. - ( 365 діб х 5,97грн.)=2179,05 грн.

-січень-листопад 2002р.- (334доби х 5,97грн)=1993,98грн.

-грудень2002р.- листопад2003р.-(365дібх 5,36грн.)= 1956,40грн.

-грудень2003р.-березень2004р.-(122доби х 5,83грн.) = 711,26грн

-квітень2004р.-грудень2004р.-(275діб х 6,37грн.) = 1751,75грн.

-січень - квітень 2005р-(120діб х 7,04грн.) = 844,80грн.

-травень2005р.-вересень 2005р.-(153доби х 8,01грн.)=1225,53грн.

а всього - 11702,51 грн.

Що стосується заборгованості за речове майно, то оскільки на день розгляду справи військова частина А -3767 можливості видати позивачу заборгованість предметами речового майна згідно переліку, за його відсутності, можливості немає, як і немає можливості замінити їх іншими предметами речового майна, тому на думку суду, з відповідача має бути стягнуто на користь ОСОБА_1 заборгованість, що склалася перед ним на день звільнення з частини у вигляді вартості наведеного м§йна у розмірі

5399.90грн.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з військової частини А-3767 заборгованості по грошової вартості замість речового майна на суму

5399.90грн. та грошової вартості продовольчого забезпечення на загальну суму 11702,51 грн., - підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 88 ЦПК України суд вважає необхідним судові витрати у вигляді державного мита 170 грн., стягнути з відповідача на користь держави.

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з військової частини А-3767 на користь ОСОБА_1 заборгованість по грошової вартості речового майна на суму 5399 (п"ять тисячь триста дев"яносто дев"ять) гривні 90 копійок та грошової вартості компенсації за продовольче забезпечення на загальну суму 11702 (одинадцять тисяч сімсот дві) гривні 51 копійки.

Стягнути з військової частини А-3767 державне' мито в розмірі 170 (сто сімдесят) гривень на користь держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

          Суддя:                                                Т.М. Давченко