Справа 1-227

2010 року

ВИРОК

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

05 травня 2010 року

Корольовський районний суд м.Житомира в складі :

головуючого  Покатілова О.Б.

при секретарі Панченко І.А.

з участю прокурора Супрунова М.В.

                захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродж. м. Новоград-Волинський Житомирської області, гр-на України, неодруженого, військовозобов’язаного, з неповною середньою освітою, непрацюючого, навчається в ВЗОШ №5 м.Новоград-Волинського, прож. АДРЕСА_1, виховувався у родині з одним з батьків, на обліку в органах КМСН не перебував, раніше не судимого,

за ст. 185 ч.1 КК України,-

встановив :

ОСОБА_2 15 січня  2010 року близько 16 год., будучи неповнолітнім перебував в коридорі 5 поверху гуртожитку Житомирського вищого професійного училища сервісу та дизайну, що по АДРЕСА_2, в якому проживає. В цей час ОСОБА_2, з метою позичити грошей у мешканців гуртожитку, через незачинені на замок вхідні двері увійшов до приміщення кімнати № НОМЕР_1. Пересвідчившись в тому, що мешканців даної кімнати немає, ОСОБА_2 помітив на столі мобільний телефон і у нього виник раптовий злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме мобільного телефону. Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_2, в цей же день, час та місці, користуючись тим, що мешканців даної кімнати немає та за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, таємно викрав з приміщення кімнати № НОМЕР_1, гуртожитку Житомирського вищого професійного училища сервісу та дизайну, що по АДРЕСА_2, чуже майно, яке належить ОСОБА_3 :

мобільний телефон марки «Шкіа» 5200, ІМЕІ: НОМЕР_2 вартістю 500 грн., у якому знаходилась флеш-карта пам'яті об'ємом 1 Мб, вартістю 75 грн. та сім-картка оператора мобільного зв'язку «Діджус», № НОМЕР_3 вартістю 25 грн. на рахунку якої коштів для проведення розмов не було, а сього на загальну суму 600 грн., після чого з місця вчинення злочину разом з викраденим майном зник, чим завдав потерпілій ОСОБА_3 матеріальної шкоди на вищевказану суму.

Підсудний свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю та показав, що станом на 15.01.2010 року він являвся учнем Житомирського вищого професійного училища сервісу та дизайну та проживає в гуртожитку, що по АДРЕСА_2. Так, 15.01.2010 року по закінченню навчання близько 14 год. 00 хв. він пішов зі своїм знайомим ОСОБА_4 до себе в кімнату та збирали речі їхати додому. Але так як у них не було грошей то вони вирішили піти по кімнатам гуртожитку щоб взяти в борг грошей, так як не вистачало на дорогу. Близько 15 год. 45 хв. вони почали ходити по різним поверхам, але грошей їм ніхто не позичав. Піднявшись на п'ятий поверх він з ОСОБА_4 розійшлись в різні кінці коридору даного поверху. Близько 16 год. проходячи на п'ятому поверсі він зайшов в кімнату № НОМЕР_1. Відчинивши двері вказаної кімнати він помітив, що в ній нікого немає, також він помітив на столику мобільний телефон «Нокія 5200» та вирішив його викрасти тому взяв зі столика вказаний мобільний телефон та поклав його собі в кишеню та вийшов з кімнати після чого пішов в кімнату № НОМЕР_4, де проживає ОСОБА_4 та по дорозі він вимкнув викрадений мобільний телефон «Нокія 5200». Зайшовши до ОСОБА_4 він показав йому даний мобільний телефон, який викрав та пояснив, що позичив його у однієї дівчини. На що ОСОБА_4 нічого не повідомив, та вони разом вийшли з приміщення гуртожитку та поїхати в бік вокзалів, а саме він вийшов на залізничному вокзалі та поїхав в м. Новоград Волинський, але так як він грошей не позичив, то поїхав на дизелі безплатно, тобто «зайцем». По приїзду додому він вищевказаний мобільний телефон «Нокія 5200» нікому з батьків не показував та заховав його вдома, щоб потім продати, також по дорозі на залізничний вокзал в м. Житомирі він з викраденого мобільного телефону вийняв сім карту та викинув її, де саме не звернув уваги та вказати не зможе. Але на вихідні йому його продати не вдалося, тому він його залишив вдома, та в неділю ввечері, а саме 17.01.2010 року поїхав в м. Житомир на навчання. Також про те, що з приводу викрадення мобільного телефону будь хто звертався в міліцію йому було невідомо. Також про вчинення вищевказаної крадіжки він нікому не розповідав. Через деякий час до нього прийшли працівники міліції та на їх запитання він щиро зізнався у вчиненні крадіжки мобільного телефону з кімнати № НОМЕР_1 гуртожитку що по АДРЕСА_2.

Вина підсудного повністю підтверджується :

-  протоколом огляду місця пригоди від 15.01.2010 року в ході якого було оглянуто кімнату № НОМЕР_1, яка знаходиться в гуртожитку Житомирського вищого професійного училища сервісу та дизайну, що по АДРЕСА_2 (ас 7-8);

- явкою з повинною підсудного, де він повністю та добровільно зізнався у вчинення даного злочину (ас 10);

-  протоколом виїмки від 25.01.2010 року, в ході якого у гр. ОСОБА_2 було вилучено мобільний телефон «Нокія-5200» ІМЕІ НОМЕР_2 (ас 16);

- протоколом огляду предметів від 02.02.2010 року, в ході якого було оглянуто вилучені в ході слідства речі (ас 52-57);

-  висновком товарознавчої експертизи від 27.02.2010 року № 5/96, згідно якого вартість мобільного телефону «Нокія-5200» ІМЕІ НОМЕР_2, станом на 15.01.2010 року складає 564 грн. 00 коп. (ас 62-67).

Оцінивши викладені докази в їх сукупності, суд вважає вину підсудного доведеною повністю та кваліфікує його дії за ст.. 185 ч.1 КК України, як таємне викрадення чужого майна.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом”якшують та обтяжують покарання.

Злочин, передбачений ст.. 185 ч.1 КК України, є злочином середньої тяжкості.

Підсудний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання та навчання характеризується позитивно, на даний час не працює.

Обставинами, що пом’якшують покарання підсудному є : повне визнання вини, щире розкаяння у скоєному, скоєння злочину в неповнолітньому віці, повне відшкодування заподіяної шкоди, явка з повинною.

Обставини, що обтяжують покарання підсудного по справі не виявлені.

На підставі викладеного суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного без ізоляції від суспільства можливе, тому призначає йому покарання у вигляді громадських робіт.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України,-

засудив :

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч.1 КК України та призначити йому покарання у вигляді ста годин громадських робіт.

Міру запобіжного заходу відносно засудженого до набрання вироком законної сили залишити попередню – підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Судові витрати, відповідно до ст.. 93 ч.5 КК України, віднести на рахунок держави.

Речові докази по справі – передати потерпілій.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Головуючий: