Справа № 2-1508/2010 р.

  Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

м. Добропілля                                                                                        26 квітня 2010 р.

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:        

головуючого судді                 Садчикова Д.В.

при секретарі                       Влащенко І.М.

за участю позивача                 ОСОБА_1

за участю відповідача             Носач Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в м. Добропілля Донецької області, «про стягнення недоплачених сум державної допомоги дітям війни за 2007, 2008, 2009 роки», -

                                                  В С Т А Н О В И В:

    26 березня 2010 року ОСОБА_1   звернувся до суду з позовом до управлiння  Пенсійного фонду України в м. Добропіллі Донецької області про  стягнення недоплачених сум державної допомоги відповідно до закону України «Про соціальний захист дітей війни»  за 2007, 2008, 2009 роки.

В обґрунтування своїх вимог, позивач  зазначив, що  за ним  визнано статус "Дитина війни", у зв’язку з чим він перебуває на обліку в УПФУ м. Добропілля.  Згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни",  він має право на отримання щомісячної соціальної допомоги в розмірі  30 відсотків  мінімальної пенсії за віком, яка фактично йому не нараховувалась.   Позивач посилається на Рішення Конституційного Суду України № 6-пр/2007 від 9 липня 2007 р. та № 10-рп/2008 р. від 22 травня 2008 р., згідно яких визнано неконституційними норми статей      Законів України Про державний      бюджет України на 2007, 2008 роки, що стосується призупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідач відмовляється провести перерахунок та виплату передбаченої Законом  зазначеної  доплати до пенсії.

Позивач просить суд зобов’язати відповідача нарахувати на її користь суму недоплаченої державної допомоги, як особі  маючої статус «Дитина війни»  за 2007, 2009 роки .

    В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник вiдповiдача за дорученням - головний спеціаліст-юрисконсульт відділу пенсійного забезпечення управління Пенсійного фонду України в м. Добропілля Донецької області Носач Т.О., в судовому засіданні проти позову заперечувала та надала суду письмові заперечення, в яких зазначила, що відповідно до статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01.01.06р., а статтею 6 - протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету) в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету. Зазначені статті не були визнані неконституційними у встановленому законом порядку, отже, відсутні підстави для їх не застосування. Крім того, у 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону   України «Про соціальний захист дітей війни».

    Відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет
України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим
законом на 2007 рік зупинено, зокрема, дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист
дітей війни». Статтею 111 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» передбачено
підвищення до пенсії «дітям війни» в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для
учасників війни. На підставі зазначених норм, дітям війни виплачувалось підвищення до пенсії з 01.01.07р. у розмірі 19 грн., з 01.04.07р. - 19,35 грн., з 01.10.07р. - 19,75 грн. Але, 09.07.07 року Конституційним Судом України у справі №1-29/2007 ухвалено Рішення № 6-рп/2007, визнано таким що не відповідає Конституції України, положення пункту 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Однак, оскільки ст. 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»    видатки на підвищення дітям війни не передбачено,  то  і  після  рішення  Конституційного  суду  України  вище  наведене підвищення не виплачувалось.

    Відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Згідно до п. 5 ст. 18 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом.

    Для врегулювання ситуації 28.05.08 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до п. 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня -48.10 гривні, з 1 липня - 48,20 та з 1 жовтня - 49.80 гривні.  Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік» не передбачена виплата підвищення до пенсії «дітям війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

    Просила у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, відповідача,  вивчивши письмові заперечення та інші  матерiали  справи,  перевiривши доводи позивача,  та заперечення  представника  відповідача, суд  вважає що позов  підлягає частковому  задоволенню  з  наступних пiдстав.

    Позивач відноситься до соціальної групи «Діти війни» відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується відміткою у посвідченні .  

Законом України “Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV від 18.11.2004, який набрав чинності з 01.01.2006, встановлено правовий статус дітей війни і визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Тобто, позивач має право отримувати державну соціальну підтримку передбачену ст. 6 зазначеного Закону.

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримує надбавку до пенсії – щомісячну державну соціальну допомогу, яку виплачує управління  Пенсійного фонду України в м. Добропілля в розмірі 10 % з 01.01.2008 року по 31.03.2008 року в сумі 47 грн., з 01.04.2008 року по червень 2008 року  в сумі 48,10  грн., з 01.07.2008 року по вересень 2008 року в сумі 48,20  грн., з 01 жовтня 2008 року в сумі 49,80 грн. довічно.

 Закон України від 19.12.2006 року № 489-V «Про державний бюджет України на 2007 рік», пунктом 12 статті 71 призупинив дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але Конституційний суд України рішенням № 6-рп/2007  від 09 липня 2007 року визнав вказане положення таким, що не відповідає Конституції України.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.  

Розглядаючи вимоги щодо  стягнення  допомоги за  2007 рік  суд вважає, що позивач має право на одержання державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09 липня по 31 грудня 2007 року.

За приписами абзацу 1 частини 5, частини 3 статті 62 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" № 489-V від 19 грудня 2006 року (у редакції Закону України від 15 березня 2007 року N 749-У, який набрав чинності 28 березня 2007 року) для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: з 1 січня 2007 року - 380 грн., з 1 квітня 2007 року -406 грн., з 1 жовтня 2007 року - 411 грн. Таким чином, для позивача розмір підвищення до пенсії повинен був розраховуватися, виходячи із наведених розмірів.

          З приводу спірних правовідносин щодо недоотриманого підвищення до пенсії як дитині війни в 2009  році суд, вважає що нарахування повинно було здійснюватись відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком  з 01.01.2009  року по 31.12.2009 року з наступних підстав.

    Ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати  розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства  визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах  розмірів лише тих виплат, необхідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, право позивача на нарахування за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 року відновилося з дня прийняття рішення  Конституційним Судом України по справі N 10-рп/2008 від 22.05.2008, але в межах при цьому в тому правовому режимі, який існував до дня набрання сили змін, визнаних в подальшому неконституційними.

На час розгляду цієї справи у суді,  розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.

         Частиною 1 статті 54 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”   встановлений у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.  

        Законом України „Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” від 20 жовтня 2009 року № 1646-У1 встановлений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01 листопада 2009 року у розмірі 573 грн.  

    Щодо стягнення за 2008 рік слід відмовити, оскільки на користь позивача за цей період вже було винесено рішення суду від16.09.2009 року. Суд не може повторно виносити рішення з цього ж приводи та з цих же підстав.

         На підставі викладеного, керуючись законом України "Про соціальний захист дітей війни",  Рішеннями Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року, N 10-рп/2008 від 22.05.2008, Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік», ЗУ «Про державний бюджет на 2009 рік»,  ст.19, ч.3 ст.51, 152  Конституції України, 10, 11, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в м. Добропілля Донецької області, «про стягнення недоплачених сум державної допомоги дітям війни за 2007,2008, 2009 роки» -  задовольнити частково.

Зобов’язати у правління Пенсійного фонду України в м. Добропілля Донецької області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ,   підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за періоди  з 09.07.2007 року по 31.12.2007 та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року , виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично виплачених сум.  

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Надруковано власноручно в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Головуючий: суддя                                   Д.В. Садчиков