Справа № 2-2709/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

м. Добропілля                                                                                                   14 квітня 2010 р.

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:  

головуючого судді                             Садчикова Д.В.

при секретарі                             Влащенко І.М.

за участю представника позивача                     ОСОБА_1

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в м. Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 „про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності”, -

В С Т А Н О В И В:

    ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1

    В своїй заяві позивачка послалась на те, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року про що було видано свідоцтво про смерть від 11 січня 2010 року та зроблений актовий запис у книзі реєстрації актів про смерть №11. Після її смерті залишилося майно, зокрема частина квартири за адресою АДРЕСА_1 яку вона приватизувала разом з нею та дітьми. Право власності матері на частину квартири посвідчується свідоцтвом на право власності на житло від 19 листопада 1997 року. З моменту отримання у власність квартири постійно проживала разом із мамою та допомагала їй в господарстві і на теперішній час вона продовжує там проживати та доглядати за квартирою. Оскільки вона є єдиною спадкоємицею своєї матері, яка має право на отримання спадщини, вважає за можливе визнання за нею права власності в порядку спадкування на частину квартири після померлої ОСОБА_5. Її донька ОСОБА_4 та син - ОСОБА_3 продали їй свої частки у праві власності на квартиру за договором купівлі - продажу від 16 березня 2005 року. Укладений між ними договір не було нотаріально посвідчено, оскільки домовилися, що у подальшому вчинють нотаріальне посвідчення його, але на даний час діти ухиляються від його нотаріального посвідчення посилаючись на зайнятість на роботі на відсутність вільних коштів для оформлення угоди у нотаріуса. Оскільки договір купівлі - продажу часток жилої квартири не був нотаріально засвідчений на даний момент не може як власник майна їм повноцінно розпоряджатися й вважає за можливе в судовому порядку визнати договір дійсним і визнати її власником спірної квартири.

Просила суд ухвалити рішення, яким визнати договір купівлі - продажу укладений між нею та ОСОБА_6 і ОСОБА_3 від 16 березня 2005 року - дійсним та визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, 1948 року народження.

У судовому засіданні представник позивача за заявою адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

    Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з’явились, надавши судові письмові заяви (а.с.16,17) розглянути справу за їх відсутності, щодо задоволення позову не заперечують.                  

    Вислухавши пояснення представника позивача, з врахуванням погодження з позовом відповідачів та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований  та підлягає задоволенню. Свій висновок суд обґрунтовує наступним.

    Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року про що було видано свідоцтво про смерть від 11 січня 2010 року та зроблений актовий запис у книзі реєстрації актів про смерть №11 (а.с.14). Після її смерті залишилося майно, зокрема частина квартири за адресою АДРЕСА_1 яку позивачка приватизувала разом з нею та дітьми (а.с.7,8). Право власності матері на частину квартири посвідчується свідоцтвом на право власності на житло від 19 листопада 1997 року (а.с.8). З моменту отримання у власність квартири позивачка постійно проживала разом із мамою та допомагала їй в господарстві і на теперішній час вона продовжує там проживати та доглядати за квартирою. Оскільки вона є єдиною спадкоємицею своєї матері, яка має право на отримання спадщини, суд вважає за можливе визнання за нею права власності в порядку спадкування на частину квартири після померлої ОСОБА_5. Її донька ОСОБА_4 та син - ОСОБА_3 продали їй свої частки у праві власності на квартиру за договором купівлі - продажу від 16 березня 2005 року (а.с.3). Укладений між ними договір не було нотаріально посвідчено, оскільки домовилися, що у подальшому вчинюють нотаріальне посвідчення його, але на даний час діти ухиляються від його нотаріального посвідчення посилаючись на зайнятість на роботі на відсутність вільних коштів для оформлення угоди у нотаріуса. Оскільки договір купівлі - продажу часток жилої квартири не був нотаріально засвідчений на даний момент позивачка не може як власник майна їм повноцінно розпоряджатися й вважає за можливе в судовому порядку визнати договір дійсним і визнати її власником спірної квартири.

Відповідно до ч.2 статті 220 ЦК України: «Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається».

Згідно статті 328 ЦК України: «Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом».

У відповідності зі ст.41 Конституції України право власності передбачає можливість власника на свій розсуд володіти, користатися і розпоряджатися приналежним майном, робити у відношенні свого майна будь-які дії, що не суперечать Закону. На підставі ст. 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України право власності  є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений  цього права чи обмежений у його здійсненні.

    З врахуванням вищенаведеного суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 оскільки це відповідає її законним правам та інтересам.

    На підставі ст. 41 Конституції України, ч.2 ст.220, ст.ст. 321,328 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.10,11,60,209,212,213,214,215 ЦПК України, суд, -

В И Р  І  Ш  И  В:

    Позов ОСОБА_2 – задовольнити.

Визнати договір купівлі - продажу укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 від 16 березня 2005 року – дійсним.

Визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішення є правовстановлюючим документом та підлягає державній реєстрації.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

    Надруковано власноручно у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

    Головуючий: суддя                                                 Д.В. Садчиков