Справа №2-367 \2010 р.                                                                      

Р І Ш Е Н  Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 28 травня 2010 року.

 Ямпільський районний суд  Вінницької області

 в складі головуючого судді      Любинецької-Онілової А.Г.

   за участю  секретаря сз                           Лозінської Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ямпіль

цивільну справу за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,  

В С Т А Н О В И В :

    Позивач ОСОБА_2 заявив позов до відповідача  ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики. В своєму позові позивач посилається на те, що 26 травня 2007 року між ним та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір позики, за яким відповідач взяв на себе зобов’язання повернути  йому  борг в сумі 1000 гривень до 01 липня 2007 року, про написа власноручно розписку. Однак, боргу до цього часу не повернув. Крім того, позивач посилається на те, що  він має право вимагати від відповідача  сплатити йому суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних відповідно до ст.ст. 623, 625 ЦК України. Всього станом на 01 квітня 2010 року борг відповідача становить 1000 гривень боргу за договором позики, 555 гривень 70 копійок з урахуванням індексу інфляції та 151 гривню 68 копійок трьох процентів річних за увесь період прострочення, тобто із 01 липня 2007 року до 01 квітня 2010 року.  Вважаючи свої права  порушеними, позивач просить суд стягнути із відповідача на його  користь всього 1707 гривень 38 копійок боргу, а також судові витрати згідно із наданими квитанціями про їх оплату.

           Відповідач  ОСОБА_3 позовні вимоги визнав, до початку попереднього судового засідання  надав суду письмову заяву  із клопотанням справу розглянути без його участі, проти задоволення позову не заперечує. Відповідно до ст.130 ч.4 ЦПК України судом ухвалено судове рішення у попередньому судовому засіданні.  

Судом встановлено такі обставини і визначені відповідно до них правовідносини.    

        Із консультації спеціаліста ОСОБА_4, яка залучена до участі у справі на підставі ухвали від 28.05.2010 року, встановлено, що розрахунок індексу інфляції згідно із Постановою КМУ «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати»  від 21.02.2001 року  із 01 липня 2007 року по 01 квітня 2010 року  становить 1,5557, які необхідно помножити на суму боргу, щоб встановити борг із урахуванням індексу інфляції, який складає 1555 гривень 70 копійок( 1000 гривень – основний борг, 555 гривень 70 копійок індексація по рівню інфляції). Три відсотки річних  - це 0,25% на місяць. Для встановлення суми боргу із урахуванням трьох відсотків річних необхідно 0,25% помножити на кількість місяців, протягом яких не виплачений борг, після чого отриману суму необхідно помножити на суму боргу, за увесь період – це 8,25%, разом із індексованими сумами розмір відсотків складає 151 гривню 68 копійок. Всього сума боргу складає 1707 гривень 38 копійок.

     Із досліджених письмових доказів -  розписки ОСОБА_3 датованої 26.05.2007 року встановлено, що 26 травня 2007 року між позивачем та відповідачем в простій письмовій формі укладено договір позики, за яким відповідач ОСОБА_3 позичив у позивача 1000 гривень та взяв  на себе зобов’язання повернути взяті в борг кошти в сумі 1000 гривень до 01 липня 2007 року, розписка написана власноручно, підписана відповідачем ОСОБА_3      

    Оцінюючи усі докази у їх сукупності,  беручи до уваги ті обставини, які визнані сторонами і в порядку ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню, суд вважає встановленим, що між позивачем та відповідачем  виникли взаємні цивільні права та обов’язки із підстави, передбаченої ст.11 ч.2. п.1 ЦК України, а саме – із укладеного 26 травня 2007 року договору позики.

                 Відповідно до ст.1046 ЦК України за  договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти  або  інші речі,  визначені  родовими ознаками,  а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму  позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.    

     Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.  Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання  має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
          Відповідно ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

        Відповідно до ст.625 ЦК України боржник   не   звільняється   від   відповідальності  за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.      Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Оцінюючи усі докази у їх сукупності, суд вважає обґрунтованими обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог. Судом встановлено, що борг відповідача перед позивачем становить 1000 гривень, які й підлягають стягненню.  Відповідно до ст.625 ч.2 ЦК України  позивач має право вимагати від відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми. Здійснивши розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції, за наведеною спеціалістом формулою, суд прийшов до висновку, що вказана сума становить 555 гривень 70 копійок. Розрахунок  трьох процентів річних становить 151 гривня 68 копійок.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог і має підстави для задоволення позову ук повному обсязі.

         При вирішенні позовних вимог в частині відшкодування позивачці судових витрат, суд виходить із наступного. Оскільки позов ОСОБА_2 задоволено, понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати згідно із квитанціями становлять 171 гривню, а тому суд за правилами ст. 88 ЦПК України має підстави присудити позивачу за рахунок  відповідача вказані судові витрати, задовольнивши заявлені вимоги  у цій частині.

         Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані ст.ст. 509, 526, 527, 625,  1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України.

             Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 61, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК  України і на підставі ст.ст. 509, 526, 527, 625,  1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України суд

ВИРІШИВ:

       Позов задовольнити.

       Стягнути із ОСОБА_3  на користь ОСОБА_2 1000 гривень боргу за договором позики,  555 гривень 70 копійок з  урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, 151 гривню 68  копійок трьох процентів річних від простроченої суми,  171 гривню судових витрат, а всього  1878 (одну тисячу вісімсот сімдесят вісім) гривень 38 копійок.        

       Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження Ямпільському районному суду Вінницької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

         ГОЛОВУЮЧИЙ            підпис              А.Г.ЛЮБИНЕЦЬКА-ОНІЛОВА