Справа № 2-А-134/10

П О С Т А Н О В А

І м е н е м    У к р а ї н и

06 травня 2010 року                     м. Дніпродзержинськ

Заводський районний суд  м. Дніпродзержинська, у складі:

Головуючого, судді – Похвалітої С.М.,

При секретарі – Цинської О.В.

За участю:

•   позивача ОСОБА_1,

•   представника відповідача Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної ради Урюкалової Ірини Віталіївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпродзержинську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної ради про визнання дії неправомірними та зобов’язання зробити перерахунок та виплатити щорічну допомогу, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м.Дніпродзержинська із адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної ради про визнання дії неправомірними та зобов’язання зробити перерахунок та виплатити щорічну допомогу.

У своєму позові ОСОБА_1 прохав суд визнати неправомірними дії відповідача в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги в розмірах значно нижчих ніж передбачено ст.48 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов’язати відповідача в місячний термін сплатити на користь позивача за 2005 – 2008 роки у розмірі 7 938 грн. 30 коп. та за 2009 рік у розмірі 2 925 грн. 00 коп.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, прохав суд визнати неправомірними дії відповідача в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги в розмірах значно нижчих ніж передбачено ст.48 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов’язати відповідача в місячний термін сплатити на користь позивача за 2005 – 2008 роки у розмірі 7 938 грн. 30 коп. та за 2009 рік у розмірі 2 925 грн. 00 коп.

В процесі розгляду справи прохав поновити пропущений ним строк звернення до суду, посилаючись на те, що він не мав можливість звернутись до суду  впродовж року, тому як про порушення його права він дізнався лише після звернення до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної ради м.Дніпродзержинська, та не слідкує за правильністю нарахування та виплати йому виплат, відповідно до закону.

Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної ради м.Дніпродзержинська, яка діє на підставі довіреності, заперечує проти позову з мотивів, що викладені в запереченні на позовну заяву. Прохає суд відмовити позивачу в задоволені позову, у зв’язку з пропуском строку та у зв’язку з тим, що відсутні будь-які підстави для задоволення позову.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача, представників відповідача, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році та відноситься до другої категорії осіб, постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копією посвідчення Серії А № НОМЕР_1, яке видане Державною Адміністрацією Дніпропетровської області 21 червня 1999 року (а.с.11).

У зв'язку з цим позивач і перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводського районну м.Дніпродзержинська, що не заперечується відповідачем. Таким чином, право позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідачем не оспорюється.

Позивач в позові зазначає, що про своє порушене право він дізнався лише в 2009 році, у зв'язку з чим пропустив річний строк звернення до суду з адміністративним позовом, який просить поновити.

Вирішуючи клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд встановив, що відповідно до ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 КАС України позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Суд вважає, що такі особи, як позивач, складають одну з найбільш соціально незахищених верств населення, є найменш правообізнаними особами, а також те, що позивач не повинний слідкувати за правильністю нарахування та виплати періодичних виплат, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про поновлення пропущеного строку звернення із адміністративним позовом до суду.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно п. 2 Постанови КМУ "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 20.09.2005 року № 936 розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня за  програмами визначаються Міністерство праці та соціальної політики АРК, головні управління праці та соціального захисту населення обласних, головне управління соціального захисту населення Київської міської, управління праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад, Фонд соціального захисту інвалідів. Згідно п.п. 3.4 Постанови встановлено, що нарахування та виплати компенсацій, допомоги певних видів, передбачених Законом України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" проводиться управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад. Таким  чином, обов'язок щодо виплати спірних сум покладено саме на вказані органи і стягнення заборгованості з виплат допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи повинні здійснюватись з рахунків управлінь праці та соціального захисту населення.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії, виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. При цьому, відповідно до цієї норми, розмір мінімальної заробітної плати визначається на час виплати.

Із змісту ст.1 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року, не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статті 48 цього Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп 2007 року визнано, що п.30 ст.71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", яким на період 2007 року зупинено дію ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  - визнано таким, що не відповідає Конституції України. З дня ухвалення Конституційним судом України зазначеного рішення положення  п.30 ст.71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 28/2008 (№ 10-рп/2008) положення п. 28 розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік", яким ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладена в новій редакції - визнано таким, що не відповідає Конституції України, а тому дія ст. 48 Закону відновлена.

Вказані рішення Конституційного суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статті зазначеного закону, що визнаний неконституційним, і є загальнообов'язковими для всіх судів України.

Враховуючи, що положення ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на час звернення позивача з вимогою до відповідача про виплату недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення були чинними, тому при розрахунку позивачу суми щорічної допомоги на оздоровлення необхідно керуватися положеннями Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" та Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"

Отже, дії відповідача щодо невиплати позивачу допомоги на оздоровлення за 2007 рік та за 2008 рік у розмірі, встановленому статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а виплата її лише у розмірі, встановленому Постановою КМУ № 562, є неправомірними.

Вимоги позивача щодо виплати недоплаченої допомоги за 2009 рік також підлягають задоволенню з таких підстав.

Пунктом 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік"  в статтю 48 Закону були внесені зміни, згідно з якими щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, але які за рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України. Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.  

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення позивачеві, застосуванню підлягають положення статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Так, право позивача на отримання щорічної грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Оскільки таке право декларовано державою, то, відповідно, держава, через створені нею органи, в даному випадку органи соціального захисту населення, і несе обов'язок по своєчасній та повній виплаті допомоги саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.

Враховуючи, що відповідач здійснював виплату щорічної допомоги на оздоровлення позивачу у 2005 році та у 2006 році виходячи з розмірів, встановлених чинним законодавством, тому позовні вимоги позивача за ці періоди задоволенню не підлягають, оскільки Законом України "Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинялась дія частини 4 статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Неконституційною відповідна стаття Закону не визнавалась, а тому у зазначені роки допомога позивачу правомірно виплачена в розмірі, встановленому Постановою КМУ №562 від 12.07.2005 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Враховуючи, що допомога позивачу у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат на час судового розгляду справи за 2007, 2008, 2009 роки  відповідачем не призначалася та не нараховувалася, суд вважає за можливе покласти на відповідача лише обов'язок до вчинення певних дій, тобто до призначення, донарахування та виплати позивачу недоотриманої суми щорічної допомоги відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати допомоги за 2007 рік, 2008 рік, 2009 рік та з урахуванням фактично отриманих ним сум щорічної допомоги на оздоровлення за зазначені періоди.  

На підставі викладеного, керуючись   ст.19, ст.22, ст.95,   ст.152 Конституції України, Законом України «Про Державний бюджет на 2005 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік», ст.ст. 1, 48, 71, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року, Постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. ст. 2, 8, 11, 99, 100, 102, 159-163 КАС України, суд, -    

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної ради про визнання дії неправомірними та зобов’язання зробити перерахунок та виплатити щорічну допомогу,  задовольнити частково.

Поновити  ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної ради м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області по сплаті щорічної допомоги на користь ОСОБА_1 як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії за 2007, 2008, 2009 рік в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат на момент виплати, неправомірними.  

Зобов’язати  Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної ради м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області призначити, донарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС другої категорії  відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2007, 2008, 2009 рік у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат на вказані періоди, з урахуванням фактично отриманих ним сум щорічної допомоги на оздоровлення за зазначені періоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області. Заяву про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

    Суддя:                             С.М.Похваліта