справа №1- 160/10

В  И  Р  О  К

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

27 травня 2010 року                                                    Знам’янський міськрайонний суд

Кіровоградської області в складі :

головуючого судді                                                                    Проценко О.М.

при секретарі                                                                             Тумановій С.В.

з участю прокурора                                                                   Мельник О.А.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам’янка Кіровоградської області кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Знам’янка Кіровоградської області, українець, громадянин України, освіта середня-спеціальна, працює директором ТОВ «ЕкоБіоФарм», одружений, утриманців не має, проживає АДРЕСА_1,  раніше не судимий, -

за ч.1 ст.172 КК України, –

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В :

ОСОБА_1, перебуваючи на посаді директора ТОВ «ЕкоБіоФарм», основним видом діяльності якого є вирощування сільськогосподарської продукції, розведення великої рогатої худоби та інших тварин, маючи повноваження по вирішенню кадрових питань (прийом та звільнення з посад, ініціація преміювання працівників та розгляду ставок посадових окладів, облік робочого часу, тощо), грубо порушив законодавство про працю за наступних обставин.

Відповідно до п.1 протоколу №2 зборів засновників ТОВ «ЕкоБіоФарм», затвердженого зборами засновників 12.12.2006 року та зареєстрованого державним реєстратором виконавчого комітету Знам’янської міської ради 20.12.2006 року управління поточною діяльністю товариства здійснює директор, який вправі подавати будь-які заяви від імені товариства, отримувати необхідні документи та довідки, видавати накази та розпорядження, розписуватись від імені товариства на будь-яких документах.

Так, директор ТОВ «ЕкоБіоФарм» ОСОБА_1, здійснюючи підприємницьку діяльність, з метою отримання прибутку, в порушення п.6 ч.1 ст.24, ст.48 КЗпП України, ч.2 ст.30 Закону України ”Про оплату праці”, п.2.14 ”Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників”, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року №58 та використовував найману працю свинооператорів ОСОБА_2 – з травня 2008 року по липень 2009 року, ОСОБА_3 – з листопада 2008 по грудень 2009 року, ОСОБА_4 – з вересня 2008 року по грудень 2009 року, без укладання трудових договорів та оформлення трудових книжок, ведення табелю робочого часу, нарахування заробітної плати та обов’язкових державних платежів, надання відпусток та оплати лікарніни найманим працівникам, передбачених трудовим законодавством України. Згідно усної домовленості, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 працювали на посаді свинооператорів на свинофермі в с.Цибулево, яка належить ТОВ «ЕкоБіоФарм» та отримували заробітну плату в розмірі 800-1000 грн. на місяць, при цьому ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3А працювали на постійній

2

основі на протязі вказаних періодів позмінно по 48 годин кожний, вказані кошти (заробітну плату) отримували готівкою, видача коштів будь-якими бухгалтерськими документами не фіксувалися. Крім того, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3., вважали що працюють на офіційній основі, оскільки ними було написано відповідні заяви на ім’я ОСОБА_1 про прийняття на роботу та надали йому свої трудові книжки.

При цьому ОСОБА_1, будучи службовою особою, в порушення  вимог ст.23,24 КЗПП України, п.2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників”, відповідні записи про роботу у  трудові книжки не вносив.

Використовуючи працю ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3,  грубо порушуючи їх права, передбачені Конституцією України та Законами Україи, відрахування з зараобітної плати у відповідні фонди соціального  страхування в повному обсязі не здійснював, індекацію заробітної плати не проводив, додаткові нарахування за роботу у вихідні та святкові дні не здійснював.

Крім того, не оформивши з вищевказаними громадянами трудові відносини у  встановленому законом порядку, ОСОБА_1 грубо порушив вимоги ст.ст. 43,45, 46 Конституції України, якими передбачено права людини на належні, безпечні та здорові умови праці, оплачувану щорічну відпустку, право на  соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних  від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, яке гарантується загальнообов’язковим  державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств. Установ та організацій, ст.ст.253-256 КУпП України, ст.ст. 11,14 Закону України” Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування”, згідно яких він повинен сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне  страхування для фізичних осіб, працю використовує на умовах трудового договору, що є гарантією отримання державного пенсійного забезпечення за віком.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину в скоєному злочині визнав повністю, однак давати пояснення і відповідати на запитання відмовився,посилаючись на ст.63 Конституції України, вказав, що не оспорює фактичні обставини кримінальної справи, які викладені в обвинувальному висновку.

В скоєному щиро кається, просить суд його суворо не наказувати.

    У відповідності з ч.3 ст.299 КПК України докази по справі судом не досліджувалися,за згодою підсудного та прокурора, в зв’язку з тим, що  ОСОБА_1 обставини справи, викладені в обвинувальному висновку не оспорює.

    Оскільки обвинувачення ніким із учасників судового процесу не оспорюється, суд вважає вину підсудного ОСОБА_1 в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.172 КК України, за ознаками: грубе порушення законодавства про працю - доведеною.

    При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного підсудним закінченого злочину, який закон класифікує як злочини невеликої тяжкості, особу ОСОБА_1, що він раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, займається суспільно-корисною працею.

До обставин, які пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_1 суд відносить визнання своєї вини, щире каяття в скоєному.

    Обставин, які обтяжують покарання підсудного ОСОБА_1 судом не встановлено.

 Враховуючи тяжкість скоєного ОСОБА_1, особу підсудного, відсутність обставин, які пом’якшують його покарання та відсутність обставин, які обтяжують його покарання, суд вважає, що виправлення ОСОБА_1 можливе без ізоляції його від суспільства, застосувавши до підсудного покарання у виді штрафу.

Керуючись ст.ст.323-324 КПК України, суд, -

3

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.172 КК України і призначити йому покарання в виді штрафу в сумі 510 грн.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 – підписка про невиїзд – залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

На вирок може бути подано апеляцію протягом 15-ти діб з моменту його проголошення до апеляційного суду Кіровоградської області.

Суддя  Знам’янського міськрайонного суду

Кіровоградської області                                              Проценко О.М.