НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 ПОСТАНОВА

   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  31 травня 2010 року                справа № 2-а-136-10       м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі головуючого судді Галушки О.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету  Нововолинської міської ради про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,

  встановив:

01 лютого 2010 року  ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету  Нововолинської міської ради про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

До судового розгляду справи сторони подали до суду письмові заяви, в яких просять  адміністративну справу розглядати у їх відсутності.

Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд здійснюється в порядку письмового провадження.  

           Оскільки від всіх осіб, які беруть участь у справі, надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає за необхідне проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.

    Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є матір’ю двох дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 і   знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до досягнення  трирічного віку та перебувала на обліку  в  Нововолинському  управлінні праці та соцзахисту населення.  Відповідачем було призначено та виплачено одноразову допомогу при  народженні  дитини. Крім того відповідачем  з 01 січня 2007 року по 29 травня 2009 року на сина ОСОБА_2 та з березня 2008 року по  грудень 2009 року на сина ОСОБА_3 їй була призначена і виплачувалась допомога по догляду за дитиною до досягнення нею   трирічного віку на сина в  розмірах, передбачених абзацом третім частини другої статті 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік».  

    Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року визнано неконституційним  положення абзацу третього частини другої статті 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким було встановлено менший розмір допомоги  по догляду за дитиною до трирічного віку.

    Згідно Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року вказане положення Закону «Про Державний бюджет на 2008 рік» визнано неконституційним.

Позивач вважає, що  згідно ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку  повинна бути надана у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей  до 6 років. Оскільки в 2007 році  розмір прожиткового мінімуму для дітей до 6 років становив: з 01 січня 2007 року 434 грн., з 01 квітня 2007 року 463 грн., з 01 жовтня 2007 року – 470 грн., з 01 січня 2008 року – 526 грн., з 01 квітня 2008 року – 538 грн., з 01 липня 2008 року – 540 грн., 01 жовтня 2008 року – 557 грн. тому  вважає, що вона недоотримувала з 01 липня 2007 року по 30 вересня 2009 року допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.  Просить поновити пропущений строк для звернення до суду, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити за період з 01 липня 2007 року по 30 вересня 2009 року допомогу по догляду за  дитиною  до досягнення нею трирічного віку, також просить визнати неправомірними дії відповідача, а саме: відмову відповідача провести перерахунок і виплатити не донараховані суми допомоги по догляду за  дитиною  до досягнення нею трирічного віку за період з 01 липня 2007 року по 30 вересня 2009 року.

В письмових запереченнях відповідач позовні вимоги не визнає, просить в позові відмовити. Свої заперечення обґрунтовує тим, що при  здійсненні будь-яких виплат відповідач  керується вимогами Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік і не може проводити  виплати більші, оскільки це не передбачено  статтею видатків і є порушенням фінансової дисципліни. Відповідач зазначає,   що відповідно до ст.51 Бюджетного Кодексу України розпорядники  бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання  та провадять  видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, та слід врахувати той факт, що після винесення  рішень Конституційним Судом України  зміни  щодо збільшення бюджетних асигнувань на виплату  допомоги в розмірі прожиткового мінімуму, визначеному законом, не вносились. Просить  в  позові  відмовити, враховуючи пропущення строку звернення до суду, і всі судові витрати покласти на позивача.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов є підставним і підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога по догляду за  дитиною до досягнення  нею трирічного віку  надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей до 6 років.

Прожитковий мінімум   для дітей до 6 років  встановлений ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»  та ст.58 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» з 01 квітня 2007 року 463 грн., з 01 жовтня 2007 року – 470 грн., з 01 січня 2008 року - 526 грн., з 01 квітня 2008 року – 538 грн., з 01 липня 2008 року – 540 грн., а з 01 жовтня 2008 року – 557 грн.

Пунктом 14 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» № 489-У від 19.12.2006 р. дію ч.1 ст.15 Закону  «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»  призупинено на 2007 рік в частині визначення розміру виплат державної допомоги по догляду за дитиною до 3-х років. Встановлено, що вказана допомога здійснюється  у розмірі ,що дорівнює  різниці між 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для  працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку   на одну особу за попередні 6 місяців, але не менше 90 грн. для незастрахованих осіб та не менше  23% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому  Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року  зазначені вище положення  Закону «Про Державний бюджет на 2007 рік» були визнані неконституційними, тому втратили чинність.

    Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 27 листопада 2008 року № 26-рп/2008 р  по справі № 1-37/2008 (про збалансованість бюджету) Конституційний Су виходить з правових позицій, висловлених ним, зокрема у Рішенні від 09 липня 2007 р. № 6-рп/2007 та Рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008. Ці позиції полягають у тому, що закон про Державний бюджет України як правовий акт,  має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів, цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися  дія чинних законів України, а також встановлюватися  інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.  Законом  про Держбюджет не можна  вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин  це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України  закони, інші правові акти або ії окремі положення, що  визнані  неконституційними, втрачають  чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

    Згідно ст.150 Конституції України  Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Судом встановлено, що позивач має на утриманні   малолітніх дітей,   ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с.6-7).

З довідки, виданої відповідачем за №8 від 11 січня 2010 року (а.с. 8), вбачається, що позивачу нараховано та виплачено допомогу  по догляду за  дітьми у таких розмірах: за січень 2007 року – 90,00 грн.; за лютий – 90,00 грн.; за березень – 90,00 грн.; за квітень – 90,00 грн.; за травень – 90,00 грн.; за червень – 90,00 грн.; за липень – 90,00 грн.; за серпень – 90,00 грн.; за вересень – 90,00 грн.; за жовтень – 90,00 грн.; за листопад – 90,00 грн.; за грудень – 90,00 грн.  Всього  їй виплачено  допомоги  за 2007 рік – 1080,00 грн. За період з січня 2008 року по грудень 2009 року позивачу нараховано та виплачено – 4923,24 грн.

Суд  вважає, що відповідач зобов’язаний нарахувати та сплатити  позивачу    допомогу   з   розрахунку встановленого законом на відповідний рік прожиткового мінімуму  для дітей  до 6 років.

    Згідно із ст.99 КАС України для звернення до адміністративного  суду за захистом  прав, свобод та інтересів  особи встановлюється річний строк, який  обчислюється із дня, коли особа дізналася або  повинна була дізнатися  про порушення  своїх прав, свобод чи інтересів.

    Як встановлено ст.100, ст.102 КАС України,  якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається  і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом, а пропущений з поважних причин процесуальний строк  може бути поновлений.

    Як   зазначає  позивач, вона  лише в травні 2009 року з джерел масової інформації дізналась про порушення своїх прав, тому своєчасно не  звернулась до суду з позовом. Суд вважає  причину пропуску строку звернення до суду поважною і поновлює  даний процесуальний строк.      Таким чином, в суді встановлено факт неправомірних дій  щодо  призначення і виплати допомоги по догляду за  дитиною   позивачу, належної  згідно Закону України «Про державну допомогу  сім'ям з дітьми», з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України про визнання неконституційними положення Закону, що зупиняв  дію  зазначеної норми, а саме з 09 липня 2007 року.

    Виходячи  із встановленого, суд задовольняє адміністративний позов частково і визнає  дії відповідача – суб’єкта владних повноважень -  неправомірними  і   зобов'язує нарахувати та виплатити суми  допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року і до  29 травня 2009 року на сина – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та з 03 березня 2008 року по 31 грудня 2009 року на сина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

           Судові витрати залишити за сторонами.

Керуючись ст.11, ст.19, ст.94, ст.99, ст.100, ч.3 ст.122, ст.158, ст.159, ст.160, ст.161, ст.162, ст.163 КАС України, та підставі ст.3, ст.22, ст.51, ст.95, ст.152 Конституції України,  ст.15 Закону України «Про державну допомогу  сім'ям з дітьми», ст.62 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік” № 489-У від 19.12.2006 р., ст.58 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік  та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-УІ від 28.12.2007 р., Рішень Конституційного Суду України  від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, та №  26-рп/2008 р. від 27 листопада 2008 р., суд, —

постановив:

Поновити  ОСОБА_1 строк для звернення до суду з адміністративним позовом.

    Адміністративний позов  задоволити частково.

    Визнати неправомірними дії  управління праці та соціального захисту населення  виконавчого комітету Нововолинської міської ради по нарахуванню і виплаті  ОСОБА_1 допомоги  по догляду за  дітьми  до досягнення ними трирічного віку  за період з 09 липня 2007 року і до  29 травня 2009 року на сина – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та з 03 березня 2008 року по 31 грудня 2009 року на сина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

     Зобов'язати  управління праці та соціального захисту населення  виконавчого комітету    Нововолинської міської ради   нарахувати та виплатити    ОСОБА_1 допомогу по догляду за дітьми - за період з 09 липня 2007 року і до  29 травня 2009 року на сина – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та з 03 березня 2008 року по 31 грудня 2009 року на сина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі, передбаченому ст.15 Закону України «Про державну допомогу  сім'ям з дітьми».

    В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Волинської області протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

          Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий                  підпис

Згідно з оригіналом

Суддя                                                                              О.Г. Галушка