АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Судова палата з цивільних справ

Справа №22-3666                                                           Головуючий у 1-й

інстанції: Пода Н.М. Суддя-доповідач: Бондар В.О.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2006 року                                                                            м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:   Приймака В.М.

Суддів:            Бондара В.О.

Онищенка Е.А. При секретарі: Череватій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Токмацького районного суду Запорізької області від 07 квітня 2006 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду у м. Токмак Запорізької області про утримання недоплаченого підвищення до пенсії, як учаснику бойових дій, -

ВСТАНОВИЛА:

16 лютого 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду у м. Токмак Запорізької області про утримання недоплаченого підвищення до пенсії, як учаснику бойових дій.

В позові зазначав, що він є учасником бойових дій. З 28 серпня 2002 року йому була призначена пенсія за віком, а 18 лютого 2003 року пенсія була підвищена як учаснику бойових дій у розмірі 29,87 грн. Відповідно до ст. 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій пенсії підвищуються в розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком. В розрахунок підвищення до пенсії брався розмір мінімальної пенсії за віком -19,91 грн. Вважає, що в розрахунок повинен братися розмір мінімальної пенсії визначений за відповідний рік нарахування.

Посилаючись на ці обставини, просив суд стягнути з відповідача суму недоплаченного підвищення до пенсії в сумі 5617,56 грн. за 2005 рік.

Постановою Токмацького районного суду Запорізької області від 07 квітня 2006 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального права, просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін - якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального та процессуального права.

Судом встановлено, що з 28 серпня 2002 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Токмак, йому була призначена пенсія за віком (а. с. 7,6).

Згідно посвідчення серія АБ НОМЕР_1 (а. с. 4) позивач являється ветераном війни - учасником бойових дій.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком.

Стосовно розміру мінімальної пенсії, яка слугує базою для обчислення надбавок та підвищень до пенсій, Кабінет Міністрів України Постановою № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03 січня 2002 року (із змінами та доповненнями) в п. 2 встановив, що підвищення до пенсії, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», починаючи з 01 січня 2002 року здійснюються виходячи з розміру 19,91 грн.

Розмір мінімальної пенсії, з урахуванням якої встановлюються надбавки та підвищення до пенсії, до цього часу не переглядався.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачу, як учаснику бойових дій, відповідач нараховує підвищення у розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку - (19,91 х 150 % = 29,85 грн.), тобто відповідач діяв в межах своїх повноважень та не порушив права позивача.

Посилання позивача на те, що при нарахуванні підвищення до пенсії необхідно виходити з мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тобто у розмірі прожиткового мінімуму, є безпідставним, оскільки ч. З ст. 28 цього Закону зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом

Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку, що дії Управління Пенсійного фонду України у м. Токмак Запорізької області по нарахуванню та виплаті підвищення до пенсії позивачу вчинені у відповідності до закону і в межах повноважень Пенсійного фонду, а тому колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують її законність, підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 198,200,205.206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну   скаргу   ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Токмацького районного суду Запорізької області від 07 квітня 2006 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця.

Головуючий:           (Підпис)

Судді:                    (Підписи)

З оригіналом згідно.