Cправа № 2а-607/10/0770
Ряд стат. звіту № 3.4
Код - 09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 квітня 2010 року м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд під головуванням судді Дору Ю.Ю., за участю секретаря судового засідання Бішко А.Я. та сторін, які беруть участь у справі:
позивача: представника –помічника військового прокурора Ужгородського гарнізону Хитрика Богдана Володимировича;
відповідача: представника Гребенюка Дмитра Борисовича;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах ОСОБА_3 до Військової частини А 0332 про визнання дій суб’єкта владних повноважень неправомірними та стягнення заборгованості в сумі 1328,00 грн., -
встановив :
Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 21 квітня 2010 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано протягом 23 квітня 2010 року.
Військовий прокурор Ужгородського гарнізону в інтересах громадянки ОСОБА_3 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини А 0332 про стягнення грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік у сумі 1328, 00 грн. та визнання дій посадових осіб військової частини щодо невиплати даної допомоги – неправомірними.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Просить стягнути з відповідача заборгованість по виплаті грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік у сумі 1328, 00 грн. та визнати дії посадових осіб військової частини А0332 щодо невиплати даної допомоги неправомірними.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_3 звернулася із заявою від 18.02.2010 р. (а.с.8) до військового прокурора Ужгородського гарнізону, де просить, у зв’язку із скрутним матеріальним становищем, прокурора звернутися до суду за захистом її законних прав на отримання допомоги на оздоровлення. Відповідно до наданих суду довідок ОСОБА_3 перебуває на військовій службі у військовій частині А0332 у званні старшого солдата (а.с.9). Відповідно до довідки №66 від 18.02.2010 р. ОСОБА_3 дійсно не виплачена грошова допомога на оздоровлення за 2009 рік в сумі 1328,00 грн. у зв’язку із відсутністю коштів.
Відповідач визнав позов частково в частині стягнення заборгованості по допомозі на оздоровлення за 2009 рік, в іншій частині проти позову заперечує, із підстав, наведених у запереченні (а.с. 16).
Відповідно до ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Відповідно до п. 3 ст. 15 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім’ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України. Згідно із ст. 10-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тобто дане право на отримання допомоги на оздоровлення є чітко передбаченим на законодавчому рівні.
Згідно із Постановою КМУ від 07.11.2007 р. «Про упорядкування структури та умов грошового забезпеченя військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», а саме п. 1 зазначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Порядок виплати даної допомоги на оздоровлення врегульовується також спеціальним нормативним актом, а саме наказом Міеістерства оборони України від 11.06.2008 р.№260 «Про затвердження іструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», а саме що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, у разі вибуття в щорічну основну відпустку виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до ст.ст. 1, 2, 9 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації, які не можуть бути скасовані чи призупинені без їх рівноцінної заміни. Нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України і держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.
Щодо визнання незаконними дій посадових осіб військової частини А0332 щодо невиплати ОСОБА_3 грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік в розмірі 1328,00 грн. –неправомірними, то суд у задоволенні таких позовних вимог відмовляє через те, що неправомірності у невиплаті грошової допомоги посадових осіб військовоїх частини А0332 немає, оскільки така грошова допомога нараховувалася наказом командира ВЧ А0332 №284 від 31.12.2009 р. (а.с.9), проте виплаченою не була не через дії посадових осіб військовї частини, а через відсутність необхідних для цього коштів. Окрім того, визнавати неправомірними дії посадових осіб немає змоги, оскільки позивач у позовній заяві не вказує, дії яких саме посадових осіб військової частини А0332 слід визнати неправомірними.
За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до часткового задоволення.
Судові витрати по справі згідно ч. 1 ст. 94 КАС України з відповідача не стягуються, так як документально не підтверджені позивачем.
На підставі наведеного та керуючись ст. 9, 10-1, 15 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ст.. ст. 19, 94, 104-106, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
постановив:
1. Адміністративний позов військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах ОСОБА_3 до Військової частини А 0332 про визнання дій суб’єкта владних повноважень неправомірними та стягнення заборгованості в сумі 1328,00 грн – задовольнити частково.
2. Стягнути з Військової частини А 0332 на користь ОСОБА_3 заборгованість з виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік в сумі 1328,00 грн.
3. В решті позовних вимог –відмовити.
4. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України –з дня складання в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Дору Ю.Ю.