У К Р А Ї Н А

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

________________________________________________________________________________

Справа № 2-а-1018/10/1070

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

16 березня 2010 року                                                                                                      м.Київ

Київський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Штогуна С.Г.,

секретаря судового засідання Кожем’яко М.Д.,

з участю представників сторін:

від позивача Карманнікова М.О.,

від відповідача Кутковець М.Л.,

третьої особи    ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна автомобільна компанія» до Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_3 про визнання нечинною постанови №000532 від 19.05.2009 року про накладення стягнення,

в с т а н о в и в:

    Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Національна автомобільна компанія» (надалі – позивач або ТОВ «Національна автомобільна компанія») звернувся в суд з позовом до Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів про визнання нечинною постанови №00532 від 19.05.2009 року про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» в розмірі 286 000 грн.

    Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем 30 квітня 2009 року була проведена перевірка позивача щодо дотримання законодавства про захист прав споживачів, у зв’язку із поданням скарги ОСОБА_3, за результатами якої був складений акт №000642 від 30.04.2009 року, в якому було зафіксоване порушення прав споживача, а саме незаконна відмова у реалізації прав споживача на безоплатне усунення недоліків, виявлених протягом гарантійного строку, передбачених ч.1 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів».

19.05.2009 року відповідачем була винесена постанова №000532 про накладення на позивача стягнень, передбачених ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» в розмірі 286 000 грн.

Позивач вважає вказану постанову відповідача такою, що винесена із порушенням норм права, оскільки відмова споживачу у задоволенні його вимог є законною і спричиненою не проходженням покупцем обов’язкового технічного обслуговування комерційного (вантажного транспортного засобу).

Згідно з ухвалою суду від 16 листопада 2009 року до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено ОСОБА_3.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача вимоги позивача не визнав, просив відмовити в задоволенні вимог позивача.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено ОСОБА_3 вимоги позивач не визнав, просив відмовити в задоволенні позову.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з таких підстав.

Законом України «Про захист прав споживачів» (надалі – Закон) регулюються відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Крім того, законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб’єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною першою статті 8 і частиною третьою статті 10 цього Закону, — у десятикратному розмірі вартості продукції виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції, але не менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що 30 квітня 2009 року відповідачем за скаргою ОСОБА_3 від 24.03.2009 р. була проведена перевірка позивача щодо дотримання законодавства про захист  прав споживачів, за результатами якої був складений акт від 30 квітня 2009 року №000642, в якому були зафіксовані ряд порушень вимог законодавства про захист прав споживачів, а 19 травня 2009 року відповідачем на підставі вимог ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» була винесена постанова про накладення на ТОВ «Національна автомобільна компанія» штрафу в розмірі 286 000 грн.

Накладенню зазначеного стягнення передували такі обставини.

Згідно з договором поставки товару від 03.07.2007 року №4027 ОСОБА_3 придбав у позивача транспортний засіб - вантажний автомобіль ЕАGLE 1044 (Борт) вантажопід’ємністю 3 тони. ОСОБА_3 одночасно із продажем транспортного засобу було надано сервісну книжку та роз’яснено умови забезпечення гарантійних зобов’язань.

Відповідно до п.5.1 Договору транспортний засіб, що поставляється за цим договором, по своїх якісних, технічних характеристиках та комплектності повинен відповідати стандартам (технічним умовам) їх виробника, відповідно до п.5.3 Договору гарантійний термін на транспортний засіб становить 12 місяців або 50 000 кілометрів пробігу, в залежності, що наступить раніше. Строк служби – 12 місяців з моменту реалізації.

Згідно з вимогами ч.1,2 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов’язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, як споживач, 25 червня 2008 року звернувся до позивача, як продавця товару, з письмовою заявою щодо ремонту двигуна автомобіля, придбаного за вказаним вище договором від 03.07.2007 року №4027.

Згідно з умовами цього Договору на час подання вказаного звернення ОСОБА_3 до позивача гарантійний термін та строк служби транспортного засобу, придбаного до договором були чинними.

01 липня 2008 року позивач надав ОСОБА_3 письмову у відповідь з відмовою в безоплатному гарантійному обслуговування автомобіля, оскільки споживачем порушено умови гарантії щодо своєчасності проходження планових технічних оглядів транспортного засобу, запропоновано усунути недоліки шляхом заміни двигуна автомобіля за умови перерахування на розрахунковий рахунок продавця ТОВ «Національна автомобільна компанія» грошових коштів в сумі 28 600, 00 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що зазначена відмова позивача грунтувалась на п.5.4, 5.5 Договору, згідно з якими гарантійні зобов’язання виконуються постачальником при своєчасному проходження технічного обслуговування на СТО постачальника та експлуатації транспортного засобу у відповідності з правилами, вказаними у сервісній книжці. Умови та порядок технічного обслуговування та гарантійного ремонту викладені у сервісній книжці, згідно з положеннями якої гарантійні зобов’язання припиняються, крім іншого при проходженні технічного обслуговування не на уповноважених СТО; при несвоєчасному проходженні та перепробігові між плановими технічними оглядами.

Водночас відповідно до вимог ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших прав, передбачених цією нормою Закону, споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування; а також на відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною продукцією або продукцією неналежної якості.

Таким чином, відмова позивача у наданні безоплатного ремонту реалізованого ним автомобіля з вказівкою на зазначені вище умови Договору, фактично суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» та положенням чинного цивільного та господарського законодавства щодо права покупця - споживача на належну якість придбаного товару.

Судом також встановлено, що 01 серпня 2008 року ОСОБА_3 самостійно звернувся до Київського Науково – дослідницького інституту судових експертиз щодо проведення авто технічної експертизи стосовно виявлення причин виходу із ладу двигуна автомобіля.

04.08.2008 року ОСОБА_3 письмово повідомив позивача про те, що ним за власний рахунок замовлено проведення вищевказаної експертизи двигуна автомобіля, а 19 січня 2010 року, споживач повідомив позивача про час та місце проведення експертизи.

Із матеріалів справи також вбачається, що 31.01.2009 року було проведене лабораторне дослідження та складений висновок спеціаліста №12476/381 комплексних авто технічних і металознавчих досліджень деталей двигуна автомобіля, згідно з яким причиною виходу з ладу двигуна автомобіля AEGLE –MD 1044, 2007 року випуску кузов №НОМЕР_2, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, став факт наявності у тілі стрижня шатуна другого циліндру втомної тріщини, розвиток якої і призвів до його поломки – розділення навпіл в процесі звичайної експлуатації.

Згідно з висновком експертизи в двигуні придбаного ОСОБА_3 автомобіля не виявлено ознак його невідповідної експлуатації, поломку кваліфіковано як наслідок дефекту заводського походження, оскільки в процесі експлуатації не виникає навантажень, що сприяють зародженню втомної тріщини на стрижні якісного шатуна.

З результатами експертизи ОСОБА_3 звернувся до позивача з вимогою щодо відшкодування збитків на проведення експертизи в розмірі 5470,80 грн. та безоплатного усунення виробничого дефекту, проте йому листом №578 від 17.03.2009 року позивач відмовив у задоволенні вимог.

Водночас, судом встановлено, що ОСОБА_3 не було допущено порушення умов експлуатації придбаного транспортного засобу, а доказів, які стверджують про наявність причинно - наслідкового зв’язку між виявленою несправністю - поломкою двигуна придбаного останнім транспортного засобу та несвоєчасним проходженням технічного обслуговування на СТО постачальника суду не надано.

Суд також звертає увагу на те, що позивач листом за вх.№0884 від 20.05.2009 року відповідача, повідомив останнього, що ТОВ «Національна автомобільна компанія» запропонувало гр.ОСОБА_3 усунути недоліки придбаного автомобіля безоплатно.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позивач необґрунтовано та безпідставно відмовив споживачу – ОСОБА_3 в наданні відповідних послуг з ремонту транспортного засобу, придбаного за договором від 03.07.2007 року №4027, суду не надано належних, допустимих і достатніх доказів неправомірності винесеної відповідачем постанови про накладення на позивача стягнень, передбачених ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів», тому дана постанова є законною, а вимоги позивача про визнання її нечинною до задоволення не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна автомобільна компанія» до Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_3 про визнання нечинною постанови №000532 від 19.05.2009 року про накладення стягнення - відмовити в повному обсязі як у безпідставному.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови  подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                      С.Г.Штогун

Постанова законної сили не набрала.

Постанова складена в повному обсязі та підписана 22 березня 2010 року.