КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-245/10/1070 (2-а-2293/09/1070)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2010 року Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді         Спиридонової В.О.,

при секретарі             Касянчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  у м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Бориспільському районі Київської області про зобов’язання нарахувати недоплачену державну соціальну допомогу,

ВСТАНОВИВ:

17 грудня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду та з урахуванням зміни позовних вимог і заміни первинного відповідача на належного відповідача просив зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Бориспільському районі нарахувати на його користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки у сумі 2733 грн. 30 коп. та за 2008 рік.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що йому як дитині війни відповідно до  ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» має виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте, у 2006-2008 роках вказана доплата йому не виплачувалась.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідач позов не визнав і просив суд у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у запереченнях та зазначив, що на час звернення позивача до суду був відсутній механізм здійснення виплат передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Крім того, відповідач просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у зв'язку з пропуском позивачем строку для звернення до адміністративного суду, передбаченого ст. 99 КАС України.

Суд, вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи і докази, надані сторонами, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з копією посвідчення № НОМЕР_1, виданого відділом соціального забезпечення  Бориспільської райдержадміністрації Київської області 11.06.1993 року (а.с. 8),        ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 05.08.2006 року надано статус «Дитина війни». Також судом встановлено та сторонами у справі не заперечується факт перебування позивача на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Бориспільському районі Київської області.

Таким чином, на позивача розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Статтею 6 вказаного Закону  (в редакції від 09.07.2007) встановлено, що  дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Однак, розмір державної соціальної допомоги, що підлягала виплаті дітям війни відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006-2008 роках обмежувався на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки.

Так, п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено. Отже, у 2006 році відповідач не мав законних підстав для здійснення ОСОБА_1 виплати щомісячної соціальної доплати у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни, тож його дії у цей період не можуть вважатися неправомірними, відповідно, в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет 2007 рік», пп. 2 п. 41 розділу 2  Закону України «Про Державний бюджет 2008 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2007, 2008 роках відповідно також було зупинено. У зв’язку з чим виплата щомісячної державної соціальної допомоги ОСОБА_1, як дитині війни відповідачем не проводилась.

Однак, рішенням Конституційного Суду України про соціальні гарантії громадян від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). А, внесені до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зміни Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України з акони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.

З огляду на викладене, у періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року «Дітям війни» мала виплачуватися щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Невиконання суб'єктом владних повноважень вимог закону тягне за собою визнання його дій неправомірними.

Позовна заява була подана позивачем 17.12.2008 року. Вимоги позивача, що випливають з права на отримання щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», мають захищатися судом з урахуванням правил, встановлених КАС України щодо строків звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права.

Відповідач наполягає на застосуванні ч. 1 ст. 100 КАС України, якою визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною,  адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.  Відомостей щодо обставин, які б надавали суду підстави вважати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду або відраховувати цей строк від іншого моменту позивачем не надано і не доведено належними доказами.

За таких обставин,  виходячи із заявлених позовних вимог, задоволенню підлягають лише вимоги позивача, що випливають з права на отримання щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» за період з 17.12.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року  по 31.12.2008 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Нарахування та виплата щомісячної державної соціальної допомоги  згідно з положеннями Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  належить до повноважень регіональних органів Пенсійного фонду України, тому суд не може самостійно нараховувати суми допомоги, підвищення пенсії та додаткової пенсії. У зв’язку з чим, суд визнає дії відповідача неправомірними та зобов’язує його нарахувати та  виплатити позивачу щомісячну державну соціальну допомогу, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за вказаний період.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено державне мито за подання позовної заяви у розмірі 5,40 грн. (а.с. 2). Однак, згідно зі ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, у зв’язку з чим, сплачене ним державне мито підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 11, 14, 69-71, 94, 159-163, 160, 167,            254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов   задовольнити частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Бориспільському  районі Київської області нарахувати та  виплатити ОСОБА_1  щомісячну державну соціальну допомогу, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період: з 17 грудня 2007 року по            31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

В решті адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачене ним державне мито у розмірі 5,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, протягом десяти днів з дня її складання у повному обсязі шляхом подання через Київський окружний адміністративний суд заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                     В.О. Спиридонова

                                                              Постанову складено у повному обсязі 17.02.2010 року.