КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                                 Справа № 2-а-192/10/1070     (№ 2-а-2031/09/1070)                  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

12 лютого 2010 року Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:             Спиридонової В.О.,

при секретарі:             Касянчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про стягнення недоотриманих сум допомоги на оздоровлення,

ВСТАНОВИВ:

11 грудня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду та з урахуванням зміни позовних вимог просив зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області нарахувати та виплатити на його користь недоотримані суми допомоги на оздоровлення за 2006-2007 роки у розмірі  3875 грн. 00 коп. та за 2008 рік.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що йому як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції другої категорії відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року має виплачуватися щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Проте, у вказаний період позивач отримував щорічну допомогу на оздоровлення у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що значно менше, ніж розмір встановлений ст. 48 вказаного Закону.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідач позов не визнав і просив суд у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у запереченнях та зазначив, що позивачу виплачувалася щорічна допомога на оздоровлення в розмірах, що були визначені постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 та постановою від 27.06.1996 року № 836, якою Кабінет Міністрів України встановив гарантований мінімальний розмір розрахункової величини для всіх видів виплат, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того, відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову у зв'язку з пропуском позивачем строку для звернення до адміністративного суду, передбаченого ст. 99 КАС України.

Суд, вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи і докази, надані сторонами, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії, що підтверджується копією посвідчення № НОМЕР_1, виданого 29.05.1993 року. Статус позивача як постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи та його право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення не заперечуються відповідачем.

Згідно з листом від 30.09.2008 року № 1650 відповідач повідомив, що виплати, передбачені ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» проводяться відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562.

Спірні правовідносини охоплюють період 2006-2008 років, упродовж якого законодавче регулювання зазнавало змін, окремі положення оцінювались Конституційним Судом України на предмет відповідності Конституції України.

Відповідно до ч. 4 ст. 48  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції від 06.06.1996 року               № 230/96-ВР) щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Однак, п. 37 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року № 3235-IV дію абзаців 2, 3, 4, 5, 6 та 7 ч. 1, ч. 3, абзаців 2, 3, 4, 5, 6, 7 ч. 4 та ч. 7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року на 2006 рік було зупинено.

Пунктом 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-V дію абзаців 2, 3, 4, 5, 6 та 7 ч. 1, ч. 3, абзаців 2, 3, 4, 5, 6, 7 ч. 4 та ч. 7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року на 2007 рік також було зупинено. Однак, у подальшому ці положення Закону про державний бюджет визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007.

Підпунктом 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України»  текст ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладений в такій редакції: одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".

Зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України» , визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.

Таким чином, починаючи з 10.07.2007 року по 31.12.2007 року (після прийняття  Конституційним судом України рішення від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000), а також з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року (після прийняття Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008 року № 10-рп/2008) законодавче регулювання відносин з виплати щорічної допомоги на оздоровлення визначалося ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки обмеження щодо її застосування було скасовано, а жодних інших обмежень Верховна Рада України не встановлювала.

    Однак, за 2007 рік щорічна допомога на оздоровлення була виплачена позивачу у липні 2007 року, отже, з цього часу позивач дізнався про порушення свого права. Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 стало загальновідомим фактом з 09.07.2007 року. Відповідач наполягає на застосуванні ч. 1 ст. 100 КАС України, якою визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову. Відомостей щодо обставин, які б надавали суду підстави вважати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду або відраховувати цей строк від іншого моменту позивачем не надано і не доведено належними доказами. Тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом, допомога позивачу у 2008 році була здійснена в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року.

Дії відповідача щодо виплати щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 є неправомірними, оскільки на момент виплати такої допомоги, зміни, внесені у ст. 48 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, задоволенню підлягають лише вимоги позивача, що випливають з права на отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік.

Доводи відповідача стосовно того, що Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської РДА є неналежним відповідачем у справі, судом не приймаються з наступних мотивів. Згідно п.2 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 20.09.2005 року № 936 розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня за програмами визначаються Міністерство праці та соціальної політики АРК, головні управління праці та соціального захисту населення обласних, головне управління соціального захисту населення Київської міської, управління праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад, Фонд соціального захисту інвалідів. Згідно п.п. 3.4 Постанови встановлено, що нарахування та виплати компенсацій, допомоги певних видів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» проводиться управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад. Таким чином, обов’язок щодо виплати спірних сум покладений саме на вказані органи і стягнення заборгованості з виплат доплат громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення повинні здійснюватися з рахунків управлінь праці та соціального захисту населення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Нарахування та виплата допомоги, підвищення пенсії та додаткової пенсії згідно з положеннями Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  належить до повноважень регіональних органів Міністерства праці та соціального захисту населення України та органів Пенсійного фонду України. Суд не може самостійно нараховувати суми допомоги, підвищення пенсії та додаткової пенсії.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 70-72, 86, 99, 100, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Дії Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області щодо відмови у здійсненні виплати недоотриманої суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за 2008 рік визнати неправомірними.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області нарахувати та  виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати недоотриманої суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення, передбачену абзацом 2 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, за 2008 рік.

В решті адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, протягом десяти днів з дня її складання у повному обсязі шляхом подання через Київський окружний адміністративний суд заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                     В.О. Спиридонова

                                                             Постанову складено у повному обсязі 17.02.2010 року .