АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
Справа № 22-ц-1146-Ф/06 Головуючий суду першої інстанції Смирнова З.П.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Полянська В.О.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2006 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - Іщенка В.І.
суддів - Кателіна В.П.,
- Полянської В.О., при секретарі - Апостолові О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Республіканського військового комісаріату Автономної Республіки Крим про перерахунок пенсії і виплаті недоплаченої пенсії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 05 квітня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Республіканського військового комісаріату Автономної Республіки Крим і просив визнати його право на перерахунок пенсійного забезпечення до рівня, визначеного чинними нормативно-правовими актами України, прийнятими після його звільнення зі служби і зобов'язати відповідача провести перерахунок і виплатити йому пенсію за минулий час: з 01 вересня 99 року - 40 % надбавки посадового окладу згідно Указу Президента України від 14 липня 1999 року № 847/99; з 01 січня 2003 року - 100 % надбавки грошового забезпечення, введеної Указом Президента України № 173 від 23 лютого 2002 року; з 01 травня 2003 року - 30 % надбавки за безперервну службу, введену Указом Президента України від 05 травня 2003 року № 389/2003; з 01 березня 2001року - премії в розмірі 33,3%, передбачену п. З Постанови Кабінету Міністрів № 829 від 22 травня 2000 року та Наказом Міністерства України від 05 березня 2001 року № 75. Позивач також просив визнати його право на доплату пенсії за 2005 рік та зобов'язати відповідача зробити доплату у розмірі 50% недорахованої пенсії за 2005 рік без обмеження відсоткових надбавок і премій; визнати його право на доплату надбавки за безперервну службу за 2005 року та зобов'язати РВК зробити доплату за період з 01 січня 2005 року по 01 червня 2005 року в розмірі 50 % недонарахованої надбавки, виходячи з її максимального розміру, встановленого законодавством України для військовослужбовців, що мають безперервну службу понад 10 календарних років.
Свої вимоги мотивував тим, що він є військовий пенсіонер, учасник бойових дій, звільнений у запас з 16 грудня 1992 року і йому встановлена пенсія згідно з вимогами Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХП. Після його звільнення неодноразово підвищувалося грошове забезпечення
відповідних категорій військовослужбовців, а йому розмір пенсії не перераховувався, що суперечить вимогам ст.ст. 43,63 Закону України № 2262-ХІІ.
Рішення Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 05 квітня 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Військового комісаріату Автономної Республіки Крим про визнання права на перерахування раніше призначеної пенсії і виплаті недоплаченої пенсії - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення, вважаючи його таким, що не відповідає нормам матеріального права, суперечить чинному законодавству. В обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд не відновив його права передбачені ст. З, 8, 17, 21,22,24, 46,48, 55 Конституції України, яки були грубо порушені Республіканським військовим комісаріатом у зв'язку з неправомірним вживанням ч. З ст. 63 Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, п. 8 Постанови КМУ від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення і виплати пенсій і матеріальної допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової і військової служби за контрактом, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей».
Апелянт вважає, що суд не зробив розмежування між обчисленням пенсії і перерахуванням пенсії, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та його представника перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у позовних вимогах ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач під час проходження служби, з якої був звільнений у запас у грудні 1992 року надбавок, встановлених Указом Президента України від 14 липня 1999 року № 847/99; Указом Президента України № 173 від 23 лютого 2002 року; Указом Президента України від 05 травня 2003 року № 389/2003; та премії в розмірі 33,3%, передбаченої п. З Постанови Кабінету Міністрів № 829 від 22 травня 2000 року не отримував. Тому дії цих нормативно-правових актів на нього не поширюються.
Закон № 1769-ІУ «Про внесення змін до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", який набрав чинність з 01 січня 2005 року, не має зворотної сили і тому вимоги про перерахунок пенсії з врахуванням введених після звільнення зі служби нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення і премій за минулий час, тобто з 1 січня 2005 року, задоволенню не підлягають.
Тобто вимоги позивача, щодо перерахунку пенсії з обліком уведених після його звільнення зі служби нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення і премій за минулий час суд першої інстанції правильно визнав необгрунтованими, і підстав для перерахування раніше призначеної пенсії не має.
Згідно роз'яснень, які містить п. 8 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України «Про окремі питання при застосуванні судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і деяких других осіб» від 15.04.2005 року виходить, що законодавством з питань пенсійного забезпечення, яке діяло до 01 січня 2005 року, не була передбачена можливість перерахунку раніше призначених пенсій у зв'язку з введенням після звільнення військовослужбовців і осіб, які мають право на пенсію у відповідності до Закону України №2262-ХП «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, яких вони не одержували під час служби, а також премій.
З матеріалів справи вбачається, що позивач був звільнений з військової служби з 16 грудня 2003року і отримає пенсію як військовий пенсіонер.
Підвищення раніше призначених пенсій особам даної категорії проводиться на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2002 року № 1576 «Про заходи про підвищення рівня пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» та від 27 серпня 2003 року № 1350 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і деяких других осіб».
Відповідно до ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" і п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 перерахунок раніше призначеної пенсії військовослужбовцям і прирівняних до них особам проводиться у звязку із зміною розміру грошового забезпечення, з якого обчислюються пенсії, що було зроблено після звільнення їх зі служби.
При цьому слід мати на увазі, що при збільшенні розміру окладів грошового забезпечення (посадового окладу і окладу за воїнське спеціальне звання) підлягає перерахунку як процентна надбавка за вислугу років, так і інші додаткові види грошового забезпечення, які враховувалися при обчислюванні пенсії та розмір яких визначається у відсотках від вказаних окладів грошового забезпечення (за класність, роботу з секретними документами, умовами служби тощо).
Таким чином, з приведених обставин виходить, що щомісячні: 40 % надбавка до посадового окладу згідно Указу Президента України від 14 липня 1999 року № 847/99; 100% надбавка, встановлена Указом Президента України від 23 лютого 2002 року № 173 і надбавка за безперервну службу, яка встановлена Указом Президента України № 389 від 05 травня 2003 року, відносяться до додаткових видів грошового забезпечення і приймаються в розрахунок при обчисленні пенсії особам, які одержували їх під час проходження служби і звільнені після їх встановлення.
Безсуперечно встановлено, що під час проходження служби ОСОБА_1 ні 100% надбавку, встановленої Указом Президента України №173/2002 від 23 лютого 2002 року, ні премії в розмірі 33,3 % грошового забезпечення, ні надбавки за безперервну службу, встановлену Указом Президента України № 389 від 05 травня 2003 року, ні 40 % надбавки посадового окладу згідно Указу Президента України від 14 липня 1999 року № 847/99 не одержував. Тому дії вищенаведених нормативно-правових норм на нього не можуть розповсюджуватися, оскільки встановлення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення після звільнення військовослужбовця зі служби і яких він не одержував під час служби, не може бути підставою для перерахунку раніше призначеної пенсії.
За таких обставин оскаржене рішення не підлягає скасуванню, оскільки фактичні обставини справи судом встановлені і дослідженні в повному обсязі, норми матеріального та процесуального права застосовані правильно.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307,308, 313,314, 315 ЦПК України, колегія судів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 05
квітня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Республіканського
військового комісаріату Автономної Республіки Крим про перерахунок пенсії і виплаті
недоплаченої пенсії залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена до суду
касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.